копія
Справа № 2-9221/10 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого судді - Бершадської О.В.
при секретарі - Матірна Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу за позовом
Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат , пов”язаних з виплатою страхового відшкодування ,-
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року Моторне(транспортне) страхове бюро України звернулось в суд із позовом до відповідача, яким просили стягнути з останнього на їх користь понесені витрати з відшкодування потерпілій особі 8909,83 грн., витрати за надання послуг аварійного комісара в розмірі 250 грн., витрати за послуги з надання правової допомоги -1500 грн., нарахування за прострочення виконання грошового зобов”язання — 9172, 57 грн., та понесені судові витрати в сумі 120 +198,32 грн., а всього: 20150,72 грн. Вимоги мотивували тим, що 23.04.2007 року в м. Кіровограді по вулиці Г.Сталінграда з вини відповідача ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода. Зазначене підтверджено постановою Кіровського райсуду м. Кіровограда від 03.07.2007 року. У результаті ДТП був пошкоджений автомобіль ВАЗ 21063, д/знак НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2 Згідно висновку спеціаліста - автотоварознавця розмір матеріального збитку становить 12692, 06 грн. Вказана сума відповідачем не була відшкодована потерпілій особі. Власник пошкодженого автомобіля ОСОБА_3 з метою отримання відшкодування звернувся до страхового бюро з відповідною заявою, та позивачем відповідно Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було здійснено виплату потерпілій особі в розмірі 8 909,83 грн. Тому вважають, що страхове бюро виконало покладені на нього обов»язки з відшкодування шкоди заподіяної з вини відповідача, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність , а відтак вони мають право на стягнення з винної особи понесених ними витрат. Крім того, їх бюро понесло витрати з надання послуг аварійного комісара 250 грн. та витрати за надання правової допомоги в сумі 1500 грн., які також просять стягнути з винної особи. В порядку ст. 625 ЦК України , боржник , який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми , тому оскільки , на їх вимоги відповідач добровільно не відшкодував шкоду , то останній має страховому бюро сплатити компенсацію інфляційних витрат в розмірі 4246, 49 грн. , а також в порядку ст. 22 ЦК України подвійну облікову ставку НБУ в розмірі 4926, 08 грн., всього нарахування за прострочення виконання грошового зобов»язання в розмірі-9 172, 57 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, на їх обґрунтування послався на обставини, які викладені у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в попередньому судовому засіданні позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити. В наступні судові засідання не з»являвся, повідомлявся.
Суд на місці ухвалив, справу слухати на підставі наявних у ній письмових доказів, за відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення сторони позивача, вивчивши матеріали справи ( в тому числі оглянувши адміністративну справу №3-14731/07), суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно постанови Кіровського районного суду м. Кіровограда від 03.07.2007 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 136 грн. З оглянутих матеріалів адміністративної справи, на які посилався представник позивача, як доказ вини відповідача у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, та як наслідок відшкодування останнім виплаченого страховим бюро потерпілій особі ОСОБА_3 8909, 83 грн., в суді було з»ясовано, що 23.04.2007 року о 22.15 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_2, в м. Кіровограді по вул.Г.Сталінграда та став учасником дорожньо-транспортної пригоди , місце якого залишив, тим самим вчинивши адміністративне правопорушення, що передбачає відповідальність за ст. 122-2 КУпАП.
В порядку ст. 35 та пункту »а» ст. 41.1 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , позивач відшкодував за заявою ОСОБА_3 шкоду, яку йому було заподіяно під час дорожньо-транспортної пригоди 29.04.2007 року , що підтверджено заявою ОСОБА_3, наказом №1166 від 29.10.2007 року моторно(транспортного) страхового бюро України та платіжним дорученням №2304 від 30.10.2007 року ( а.с. 20-22). Проте, у наданих стороною позивача зазначених документах та оглянутих матеріалах адміністративної справи, ухваленої постанови суду, вбачаються розбіжності у даті вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 6 Закону України “ Про страхування”, добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. При цьому конкретні умови страхування визначаються при укладенні сторонами договору страхування.
Відповідно до ст.8 Закону України “ Про страхування”, страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування”, страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі.
Стаття 993 ЦК України дублює положення ст. 27 Закону » Про страхування» , надає страховикові право звернутись з вимогою до особи , відповідальної за завдані страхувальнику збитки. Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті буде мати регресний характер. Таку вимогу страховик може пред»явити до особи , відповідальної за завдані збитки. Тобто, така особа (фізична, юридична) повинна бути саме суб»єктом відповідальності. Це означає, що така особа за своїм правовим статусом повинна мати можливість нести відповідальність за завдані нею збитки; мають бути в наявності необхідні умови притягнення такої особи до відповідальності (протиправна поведінка, шкода, причинний зв»язок, вина).
Згідно статті 1188 ЦК України , шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що відповідач відповідно до довідки Кіровоградського ВДАІ УМВС в області та постанови суду від 03.07.2007 року був визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23 (29).04.07 року та пошкодженні застрахованого автомобіля ОСОБА_3, а відтак повинен відшкодовувати матеріальні збитки, які страховик виплатив страхувальнику. Так , дійсно страховик має право вимагати компенсацію здійснених виплат від особи, відповідальної за заподіяний збиток в повному обсязі, проте як було з”ясовано в судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчиненні ним ДТП, яке мало місце 23(29).04.2007 року позивачем не доведена. Не доведена його вина і відділенням ДАІ . Довідка, яка була видана ВДАІ для ОСОБА_3 на отримання страхового відшкодування без зазначення порушення відповідачем ПДР та визнання його винним ( а.с. 6 ). Матеріали про порушення відповідачем ПДР України за ст. 124 КУпАП не складались, до суду не направлялись. Підстав звільнення від доказування , встановлених ст.61 ч.3 ЦПК України , а саме постанови суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та визнання його винним у вчиненні ДТП, яке мало місце саме 29.04.2007 року, що набрала законної сили, позивачем до суду не надано.
Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач не довів вини відповідача у вчиненні ДТП, яке мало місце 29.04.2007 року , спричинення шкоди застрахованому транспортному засобу , яким керував ОСОБА_2, належного ОСОБА_3 , а як наслідок відшкодування винною особою в порядку регреса страхової виплати , яка була здійснена страховиком 30.10.2007 року ОСОБА_3, а відтак підстави для стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача 8909, 83 грн. відсутні, вимоги є недоведеними та безпідставними.
Крім того, вимоги позивача про стягнення із відповідача в порядку ст. 625 ЦК України нарахування за прострочення виконання грошового зобов”язання в розмірі 9172, 57 грн. взагалі не ґрунтуються на законі. Безпідставні посилання позивача щодо стягнення із відповідача і витрат за надання послуг аварійного комісара -250 грн., витрат за послуги з надання правової допомоги -1500 грн., та понесених судових витрат.
Керуючись ст. 35, 38 , та пункту »а» ст. 41.1 Закону України « Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 993, 1188 ЦК України; ст. ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог Моторного(транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про стягнення витрат з відшкодування потерпілій особі 8909,83 грн., витрат за надання послуг аварійного комісара -250 грн., витрат за послуги з надання правової допомоги -1500 грн., нарахування за прострочення виконання грошового зобов”язання — 9172, 57 грн., судових витрат в сумі 120 +198,32 грн., а всього: 20150,72 грн. - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
суддя підпис Згідно з оригіналом
Суддя Кіровського райсуду
м. Кіровограда О.В.Бершадська