Личаківський районний суд м. Львова
__________________________________________________________________________________________________________________
Справа № 2а-5112/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 грудня 2010 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого – судді Гірник Т.А.
при секретарі – Заставній С.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ при УМВСУ у Волинській області Ліпича А.В. серії АС 155143 по справі про адміністративне правопорушення від 03.08.2010р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 03.08.2010 року уповноваженим працівником відповідача за результатами фіксації порушень ПДР України приладом вимірювання швидкості «Беркут» винесено оскаржувану постанову. Вважає, що в постанові не відображено дійсні обставини події, факт вчинення правопорушення не доведений жодними доказами. Ствердив, що дорожній знак, який обмежує швидкість руху, був закритий великогабаритним транспортним засобом, а тому не був помічений ним, про що повідомив працівника ДАІ, який на це не відреагував. Вважає, що підтвердити швидкість, заміряну приладом «Беркут», приналежну його транспортному засобу, неможливо, оскільки швидкість його автомобіля згідно приладу для вимірювання швидкості руху на такому становила 70 км/год. Також звертає увагу на те, що при прийнятті оскаржуваної постанови, інспектором ДАІ не враховано норми ст.ст. 33, 268 КУпАП. Тому дані обставини просить врахувати при прийнятті рішення та позов задоволити в повному обсязі. У підтвердження вимог покликається на копію оскаржуваної постанови, копію протоколу про адміністративне правопорушення та інші документи. У судове засідання не з’явився, заявою до суду просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує. Враховуючи наявні у справі документи, суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не прибув без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття суд не повідомив, а тому, у відповідності до вимог ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності на підставі наявних доказів.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Безспірно встановлено, що позивач на законних підставах здійснював експлуатацію транспортного засобу Опель, д.н.з. НОМЕР_1.
З долученої до справи копії постанови інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ при УМВСУ у Волинській області Ліпича А.В. серії АС 155143 по справі про адміністративне правопорушення від 03.08.2010р. вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. за вчинення адміністративного проступку, що проявилось в тому, що ОСОБА_1 03.08.2010 року о 13 год. 44 хв. на 88 км автодороги Ковель – Луцьк, при обмеженні швидкості руху 50 км/год та встановленим дорожнім знаком «Дорожні роботи» рухався зі швидкістю 84 км/год, чим порушив п.п.12.9 «б» ПДР України.
У судовому засіданні встановлено, що оскаржувана постанова була винесена за результатами фіксації порушень ПДР України приладом вимірювання швидкості «Беркут».
Згідно з ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З об’єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП, полягає у перевищенні водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на двадцять кілометрів на годину.
Вирішуючи даний спір суд вважає обґрунтованим твердження позивача про неможливість споглядання дорожнього знаку через припаркований великогабаритний транспортний засіб, оскільки у виконання Розділу № 33 «Дорожні знаки» ПДР України дорожні знаки повинні розміщуватися так, щоб забезпечувалась видимість інформації, призначеної для учасників дорожнього руху, як у світлу, так і в темну пору доби, забезпечувалася зручність в експлуатації; при цьому знаки не повинні бути закриті від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами. Водночас, слід врахувати, що відповідачем не представлено жодних об’єктивних та документально підтверджених доказів про рух транспортного засобу позивача в межах дії заборонного знаку.
Також у суду немає підстав вважати, що зафіксована приладом вимірювання швидкості «Беркут» швидкість руху автомобіля позивача, яка на думку інспектора ДПС в зоні дії дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год» становила 84 км/год, належала саме автомобілю, яким керував позивач. Водночас, суд надає віри поясненням позивача про рух зі швидкістю 70 км/год, що не дає склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2.12 «Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009р. N 77, посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права й обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення, заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Суд вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови вимоги вказаної інструкції працівниками ДАІ не дотримані, не досліджені і не перевірені, як достовірні, пояснення позивача про рух його транспортного засобу у межах правил, закриття дорожнього знаку перешкодою – великогабаритним транспортним засобом, не встановлено та не допитано особу, яка керувала цим автомобілем.
Також слід врахувати, що оскаржувана постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність. Однак, вказані вимоги Закону не були враховані посадовою особою при винесенні оскаржуваної постанови.
Крім того, не може залишитись поза увагою суду той факт, що оскаржувана постанова винесена в день фіксації події – 03.08.2010р., що свідчить про передчасність та необ’єктивність розгляду справи про адміністративне правопорушення з врахуванням наведених вище мотивів.
Також при винесенні постанови було грубо порушено права позивача ОСОБА_1, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Таким чином, слід вважати, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач в особі інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ при УМВСУ у Волинській області Ліпича А.В. позбавив позивача прав, гарантованих чинними законодавством України, та не виконав вимоги матеріального і процесуального права України.
Враховуючи вищенаведене, а також вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, якою обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить до висновку про скасування оспорюваної постанови, а відтак про задоволення адміністративного позову в цілому.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 69-72, 86, 158-163 КАС України, ст.ст. 9, 33, 251, 268 КУпАП суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ при УМВСУ у Волинській області Ліпича А.В. серії АС 155143 по справі про адміністративне правопорушення від 03.08.2010р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.
Постанова суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.А. Гірник