Справа № 2-6651/10

 РІШЕННЯ  

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    09  грудня  2010 року                                                                              місто Одеса Суворовський районний суд міста Одеси у складі:  

головуючого судді                 Мунтян О. О.

при секретарі                        Гарнаженко Н. С.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3

«про  стягнення аліментів на утримання  дитини яка продовжує навчання»,  суд -    

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси із  вищеназваним позовом до відповідача.

На обґрунтування своїх позовних вимог позивачка ОСОБА_2 зазначила, що  відповідач у справі ОСОБА_3 є її батьком.  Батько, відповідач по справі та його мати разом не мешкають, та на її утримання до досягнення нею повноліття з відповідача стягувалися аліменти. У вересні 2010 року вона вступила до Одеської державної академії будівництва та архітектури на стаціонар, термін навчання до травня 2014 року та враховуючи, що відповідач матеріальну допомогу на її  навчання у добровільному порядку не надає, позивачка змушена звернутися до суду із даним  позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.  

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2  свої позовні вимоги підтримала та пояснила, що мешкають вони з відповідачем окремо, фактично вона знаходиться на утриманні матері, матеріальну допомогу на її утримання у зв’язку з продовженням нею навчання у добровільному порядку, відповідач не надає, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти  у   твердій грошовій сумі у розмірі 1 000 гривень щомісячно до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2016 року. Додатково вказала, що вказана сума, яку вона просить стягнути з відповідача складається з вартості Контракту та вартості приладдя яке  їй необхідно придбати за для належного навчання та проїзду до місця навчання. Також вказала, що вона не працює у зв’язку із тим, що навчається на стаціонарі, вступити на  бюджету форму навчання можливості немала у зв’язку із великим конкурсом, 200 чоловік на одне місце. Батько, відповідач у справі, як вказала позивачка має можливість допомогти їй за для здобуття освіти, однак  ухиляється від виконання свого обов’язку.

 Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні, позов визнав частково та пояснив, що ОСОБА_3 не має можливості надавати допомогу на утримання дитини яка продовжує навчання в обсязі визначеному позивачкою та у зв’язку з тим, що не працює згоден сплачувати на користь позивачки суму аліментів у твердій грошовій сумі  розмірі 300 гривень, щомісячно оскільки на його утриманні знаходиться мати, яка є людиною похилого віку та потребує догляду. При цьому, представник вказав, що відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою, тяжкими хворобами не страждає, інших осіб які б знаходились на його утриманні у нього не має. Також вказав, що вимоги позивачки щодо сплати аліментів до 30 червня 2016 року є необґрунтованим оскільки, строк навчання за договором визначений на 4, 5 років та крім того у позові не наведено підстав, чому позивачка не може працювати у вільний від навчання час, як це роблять більшість студентів.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує в т.ч. стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів.  

Стаття 183 СК України, передбачає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватись як аліменти на дитину, визначається судом.

Частина 1 ст. 184 СК України передбачає, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Згідно до вимог ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язанні утримувати їх  до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на навчання припиняється у разі припинення навчання.

 Згідно до вимог ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Як встановлено судом, та не заперечувалось сторонами,  відповідач є батьком повнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Повнолітня ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає разом з матір’ю ОСОБА_4 та знаходиться на її утримані, зазначені обставини сторонами у справі також не заперечувались, а отже доказуванню не підлягають.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 21.11.2008 року (а.с. 10).

З 01 вересня 2010 року позивачка у справі ОСОБА_2 зарахована студентом першого курсу денної контрактної форми навчання до Одеської державної академії будівництва та архітектури (а.с. 7, 8).

Відповідно до умов п. 1 Договору за № Д 956-10 від 20 серпня 2010 року (надалі Договір) (а.с.5-6)  укладеного між позивачкою у справі ОСОБА_2 та Одеською державною академією будівництва та архітектури термін навчання складає 4, 5 років.

Пунктом 4.2. Договору  встановлено, що загальна вартість навчання становить суму у розмірі 56 655 гривень 00 копійок, при цьому перший курс - 11 185 гривень 00 копійок, другий – 12015 гривень 00 копійок, третій – 12 850 гривень 00 копійок, четвертий - 13 530 гривень 00 копійок, п’ятий – 7 075 гривень 00 копійок (а.с. 6).

Мати позивачки ОСОБА_2, ОСОБА_4 звільнено з займаної посади з 01 березня 2010 року (а.с. 11).

Враховуючи, що згідно вимог ст. 181 СК України обов’язок батьків щодо утримання дитини є рівним та приймаючи до уваги вартість навчання, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки у частині стягнення із відповідача 50% вартості навчання, згідно до періодів по яких зазначену вартість визначено у Договорі, а саме:   з 06 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 470 гривень 00 копійок щомісячно з урахуванням індексації,  в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 500 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації, в період 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 535 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації, в період 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 грудня у розмірі 565 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації та в період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року у розмірі 700 гривень.

При цьому у розмір аліментів, які повинні стягуватись з відповідача  за період з 06 листопада 2010 року по 31 грудня 2012 року суд вважає за необхідне окрім 50% вартості навчання включення витрат пов’язаних із вартістю проїзду у міському транспортні у розмірі 100 гривень, щомісячно, у зв’язку з чим розмір аліментів які суд вважає можливим визначити  для стягнення з відповідача повинен складати: в період з 06 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 570 гривень 00 копійок щомісячно з урахуванням індексації,  в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 600 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації, в період 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 635 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації.

При цьому суд виходячи з положень ст. 10 ЦПК України критично ставиться до заперечень представника відповідача щодо відсутності у відповідача можливості забезпечувати дитину, яка продовжує навчання.

Так, відповідачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставини на яки він посилався як на підставу своїх заперечень, а саме тяжкого матеріального становища.

При цьому виходячи з вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на  Довідку за № 519 від 02.12.2010 року, як доказ на підтвердження даних обставин, оскільки Посадові особи органу місцевого самоврядування не є особами які уповноваженні встановлювати факт перебування особи у такому стані, якій потребує постійного догляду за цією особою. При цьому, посилання представника відповідача на  знаходження матері відповідача на його утриманні у зв’язку із мінімальним розміром пенсії, яку отримує особа пенсійного віку, є недоведеним.

Одночасно при визначенні розміру аліментів судом враховується та обставина, що відповідач є працездатною особою, однак не працює без достатніх на це підстав.

Судом не приймаються до уваги заперечення щодо обов’язку позивачки у справі працювати за фахом до часу отримання неповної вищої освіти, оскільки відповідно до положень ст. ст. 7, 8    Закону України «Про вищу освіту» за № 2984-3 від 17 січня 2003 року, особа отримує право на кваліфіковану працю за фахом тільки після отримання неповної вищої освіти – освітній рівень якої характеризує її інтелектуальний розвиток особи як особистості і є достатнім для здобуття нею кваліфікації за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

При цьому обґрунтованими є вимоги позивачки щодо включення до розміру аліментів витрат пов’язаних із навчанням, а саме вартості проїзду до місця навчання.

При ухвалені рішення судом враховується що  позивачка у справі у зв’язку із продовженням навчання позбавлена можливості працевлаштування а прожитковий мінімум на працездатну особу ст. 52 Закону України «Про державний бюджет на 20120 рік» за № 2154 від 27.04.2010 року з 01 грудня 2010 року встановлено на рівні – 922 гривні 00 копійок на місяць.

Одночасно, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог у частині стягнення вартості приладдя яке необхідно придбати за для забезпечення навчання, оскільки позивачкою не надано до суду жодного доказу на підтвердження зазначених обставин.

Не є обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_2 у частині періоду за який повинні стягуватись аліменти, оскільки виходячи з вимог ст. 199 СК України аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання стягуються  на час його проходження.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог на підставі доказів наданих сторонами у справі, враховуючи матеріальне становище матері з якою мешкає повнолітня ОСОБА_2, 1992 р.н., стан здоров'я та матеріальне становище  платника аліментів, той факт що відповідач є особою працездатною, тяжкими хворобами не страждає, а також інші обставини, що мають істотне значення, суд вважає можливим визначити аліменти на утримання дитини яка продовжує навчання з урахуванням вимог розумності та справедливості за відповідні періоди у наступному розмірі: в період з 06 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 570 гривень 00 копійок щомісячно з урахуванням індексації,  в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 600 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації, в період 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 635 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації, в період 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 грудня у розмірі 565 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації та в період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року у розмірі 700 гривень.

Судові витрати підлягають стягненню у порядку положень ст. 88 СК України.

         Керуючись ст.ст.10, 11, 61,88, , 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 181, 184, 198, 199, 200 СК України,  суд  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини яка продовжує навчання  – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований: АДРЕСА_1  на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: АДРЕСА_2 аліменти як на повнолітню  дитину яка продовжує навчання у твердій грошовій сумі: в період з 06 листопада 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 570 гривень 00 копійок щомісячно з урахуванням індексації,  в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 600 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації, в період 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року у розмірі 635 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації, в період 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 грудня у розмірі 565 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації та в період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року у розмірі 700 гривень 00 копійок, щомісячно з урахуванням індексації.

Стягнути з ОСОБА_3 суму державного мита у розмірі 51 гривні 00 копійок  та 120 гривень 00 копійок витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи, на користь держави.

У задоволені решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

            Суддя: