АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.,
при секретарі: Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ТОВ «Золота лагуна Феодосія», ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину з передачі у статутний фонд незавершеного будівництвом нежитлового приміщення готелю за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
14 липня 2008 року ОСОБА_5 звернулася з позовом до ТОВ «Золота лагуна Феодосія», ОСОБА_6 про визнання недійсним правочину з передачі ОСОБА_6 в статутний фонд ТОВ «Золота лагуна Феодосія», в рахунок його вкладу у статутний фонд, незавершеного будівництвом нежитлового приміщення готелю, розташованого АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат з відповідачів солідарно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 07.03.1981 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 і в період шлюбу за договором купівлі-продажу від 12.04.2005 року вони придбали у власність вказане вище незавершене будівництвом приміщення готелю. Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 23.08.2005 року вказаний договір купівлі-продажу було визнано дійсним і визнано право власності на вказану будову за ОСОБА_6 В серпні 2007 року ОСОБА_6 ввійшов до складу засновників ТОВ «Золота лагуна Феодосія» і вкладом його у статутний фонд підприємства, крім грошових коштів, було недобудоване приміщення готелю. 31.08.2007 року ОСОБА_6 вийшов із складу засновників ТОВ, однак вказана будівля залишилася у складі статутного фонду підприємства. Правочин був укладений без згоди дружини, чим були порушені вимоги статей 60, 65 Сімейного кодексу України, оскільки вказане приміщення є спільною власністю подружжя і ОСОБА_6 не мав права передавати нерухомість у статутний фонд відповідача без згоди дружини, а також передавати його у власність.
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2010 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Представник ОСОБА_5 не погодилася з рішення суду першої інстанції та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване нею судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом. Апелянт зазначає, що суд безпідставно не застосував норми матеріального права ст.60,65 СК України, оскільки майно, набуте подружжям в період шлюбу, належить чоловікові та жінці на праві власності незалежно від того, мав один з подружжя чи ні самостійного заробітку і жінка та чоловік розпоряджаються майном, яке є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на нежитлову будівлю готелю належить ОСОБА_6 на підставі рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 23.08.2006 року. Суд вказав, що позивач не є співвласником чи учасником ТОВ. Також, суд послався на п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, відповідно до якого вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя згідно зі ст.12 Закону України «Про господарчі товариства». Відповідно до змісту частини 2,3 ст.61СК, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних коштів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст.65 СК інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені на підставі ретельно досліджених доказів, яким надана належна правова оцінка. Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і постановлено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 28 серпня 2005 року за ОСОБА_6 визнано право власності на незакінчений будівництвом туристичний готель, розташований по АДРЕСА_1(а.с.9-10).
Відповідно до довідок №№ 01-2/1549, та 01-2/1550 від 14.12.2009 року, виданих Феодосійським міжміським Бюро реєстрації та технічної інвентаризації вбачається, що нежитлова будівля готелю(незакінчене будівництво) розташоване за адресою АДРЕСА_1, належить ОСОБА_6 і за ТОВ «Золота лагуна Феодосія» право власності не зареєстровано(а.с.80,81).
Доказів про те, що вказане майно подружжя ОСОБА_6 не ї їх власністю, позивачем ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано.
Судом першої інстанції встановлено, що дійсно ОСОБА_6 передано спірне майно в статутний фонд відповідача по справі, що вбачається з протоколів зборів учасників ТОВ «Золота лагуна Феодосія», однак вказані рішення сторонами не оскаржені і колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 з підстав, передбачених статтями 60, 61, 65 Сімейного кодексу України, на порушення яких вона посилається.
За такими обставинами, колегія суддів, вважаючи рішення суду першої інстанції правильним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин по справі і наданням належної правової оцінки доказам, які надавалися сторонами, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного судового рішення.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2010 року відхилити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 вересня 2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: