АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.,
суддів Моісеєнко Т.І.,
Авраміді Т.С.,
при секретарі: Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовом Ленінського виробничого управління житлово-комунального господарства до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надану послугу з теплопостачання та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року Ленінське виробниче управління житлово-комунального господарства (далі – Ленінське ВУ ЖКГ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги по централізованому теплопостачанню у сумі 2324 грн. 76 коп., а в подальшому, збільшивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з ОСОБА_5 заборгованість в сумі 2563 грн. 68 коп. та зобов'язати відповідача привести у відповідність з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договірні відносини шляхом укладення договору з виконавцем послуги на основі типового договору, затвердженого Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року.
Позов мотивований тим, що позивач є комунальним підприємством територіальної громади Ленінської селищної ради та діє на підставі Статуту, відповідно до якого одним з видів діяльності є надання послуг по централізованому теплопостачанню. Позивач є виконавцем послуг по теплопостачанню, а ОСОБА_5, який проживає в квартирі АДРЕСА_1, є споживачем наданих Ленінським ВУ ЖКГ послуг по централізованому теплопостачанню. У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 не в повному обсязі здійснює сплату за надані Ленінським ВУ ЖКГ послуги, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 2563 грн. 68 коп., яку у добровільному порядку він не сплачує. Позивач зазначив, що діючим законодавством передбачено укладення договорів між споживачем даної послуги та виконавцем, проте відповідач користуючись наданими послугами, для укладення договору до позивача не звертався, від прийняття послуг не відмовлявся. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати пов’язані з розглядом справи.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 31 серпня 2010 року позов Ленінського ВУ ЖКГ було задоволено, стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість з комунальних послуг в сумі 2563 грн. 68 коп., та зобов’язано ОСОБА_5 привести у відповідність з Законом України «Про житлово-комунальні послуги» договірні відносини шляхом укладення договору з виконавцем послуги на підставі типового договору, затвердженого Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 року. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.
ОСОБА_5 не погодився з вказаним судовим рішенням частково, та подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване ним судове рішення в частині зобов’язання укласти договір з позивачем скасувати. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин у справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Апелянт зазначає, що вимога позивача про зобов'язання його укласти договір у судовому засіданні не обговорювалася та не розглядалася, крім того судом не врахована та обставина, що на час ухвалення рішення Ленінський ВУЖКГ офіціально оголошений банкрутом і майно передано в іншу організацію, яка не є його правонаступником, таким чином, як він вважає, не має юридичного права на укладення угод.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову Ленінського ВУ ЖКГ суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 користуючись наданими Ленінським ВУ ЖКГ послугами по теплопостачанню їх оплату здійснює не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на 1.01.2009 року за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 2563 грн. 68 коп., яку у добровільному порядку він не сплачує. Суд також зазначив, що діючим законодавством передбачено укладення договорів між споживачем теплової енергії та виконавцем, однак ОСОБА_5 користуючись наданими послугами для укладення договору не звертався до позивача, від прийняття наданих послуг не відмовляється.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрований та проживає в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.6), і згідно з витягу з особового рахунку Ленінського ВУ ЖКГ має заборгованість за послуги централізованого теплопостачання в розмірі 2563 грн. 68 коп. (а.с.43).
Згідно з рішенням виконавчого комітету Ленінської селищної ради АР Крим №156 від 29.05.2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг в житловому фонді по теплопостачанню є Ленінське ПУ ЖКГ (а.с.11).
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов’язками споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
На виконання положень цього Закону з метою впорядкування відносин між споживачами та виконавцями житлово-комунальних послуг затверджена постанова Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630.
Прикінцевими положеннями цього Закону визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг, укладені до набрання чинності цим Законом, повинні бути приведені у відповідність із цим Законом до 01.01.2006 року. Договори, не приведені у відповідність із цим Законом, втрачають чинність.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується апелянтом, що він користуючись наданими позивачем послугами для переукладення договору до Ленінського ВУ ЖКГ не звертався, від прийняття наданих послуг не відмовлявся.
Доводи апеляційної скарги, про банкрутство Ленінського ВУ ЖКГ не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки, згідно зі ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов’язана доказувати ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог, проте ОСОБА_5 не надано доказів у підтвердження цієї обставини.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог статті 176 ЦПК України, яка полягає в тому, що суд при розгляді справи не обговорював і не розглядав питання про зобов’язання укласти договір, спростовується технічним записом судового засідання, зроблений судом, який є офіційним записом судового засідання, і з якого вбачається, що представником позивача вказані вимоги були підтримані у судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правильність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, ухвалення його з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справі та наданням належної правової оцінки доказам у справі, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 та скасування оскаржуваного ним рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2010 року відхилити.
Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 31 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, до суду касаційної інстанції.
Судді: