АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-1574-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Шофаренко Ю.Ф.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого судді Авраміді Т.С.

Суддів:     Моісеєнко Т.І.,

Полянської В.О.,

при секретарі Джан Е.Е.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» про стягнення збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 1 вересня 2010 року,  

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ВАТ «Державний Ощадний банк України», у якому просить стягнути з відповідача на її користь збитки у розмірі 2700 грн.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 травня 2005 року між нею, ОСОБА_7 (боржником за кредитним договором) та ВАТ «Державний Ощадний банк України» (кредитором) був укладений договір поруки, згідно якого вона поручилася перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, за кредитним договором укладеним між ОСОБА_7 та ВАТ «Державний Ощадний банк України» від 23 травня 2005 року. Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 9 квітня 2010 року вказаний договір поруки розірваний у зв’язку порушенням його вимог кредитором. Проте до моменту розірвання договору позивач виплатила у виконання обов’язку за договором поруки 2700 грн., а тому вважає зазначену суму збитками і просить суд їх стягнути на підставі  положень  ч.5 ст.653 ЦК України.  

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 1 вересня 2010 року у позові відмовлено.  

Не погодившись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить вказане судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції  дійшов помилкового висновку, що спірні правовідносини регулюються положеннями  ч.4 ст. 653 ЦК України. В порушення норм матеріального права суд при вирішенні спору не застосував положення ч.5 ст. 653 ЦК України, якою були обґрунтовані заявлені позивачкою позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з такого.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2005 року між ОСОБА_6, ОСОБА_7 (боржником за кредитним договором) та ВАТ «Державний Ощадний банк України» (кредитором) був укладений договір поруки, згідно якого вона поручилася перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, за кредитним договором укладеним між ОСОБА_7 та ВАТ «Державний Ощадний банк України» від 23 травня 2005 року (а.с.5,6).

 Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 9 квітня 2010 року вказаний договір поруки розірваний у зв’язку з істотними порушенням зі сторони банку договору поруки (а.с.7,8).

До моменту розірвання вказаного договору поруки ОСОБА_6 було сплачено ВАТ «Державний Ощадний банк України» у виконання обов’язків за договором поруки 2700 грн. (а.с.9-12).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.

З таким висновком погоджується колегія суддів.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_6 просить стягнути з відповідача збитки, внаслідок розірвання договору поруки у зв’язку  з порушенням боржником своїх обов’язків перед кредитором, якими є сума, сплачена позивачкою банку за договором поруки до його розірвання у розмірі 2700 гривень з підстав, передбачених ч. 5 ст. 653 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

 Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ст. 22 ЦК України).

Проте, грошові кошті у розмірі 2700 грн., виплачені позивачем кредитору ОСОБА_7 на виконання обов’язку за договором поруки до його розірвання, в розумінні  ст.22 ЦК України  не є збитками, які завдані розірванням договору, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 про стягнення збитків в сумі 2700 гривень.

Відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України  не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних  лише формальних міркувань.

За таких обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та  не містять підстав для скасування рішення суду,  відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішенню суду залишенню без змін.

 На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,    

УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 1 вересня 2010 року  відхилити.

         Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 1 вересня 2010 року залишити без змін.

         Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: