АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1571-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Трубніков Ю.Л.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді Авраміді Т.С.
Суддів: Моісеєнко Т.І.,
Полянської В.О.
при секретарі Короткові Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до СВТ «Акташ» про повернення земельної ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2010 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до садово-виноградарського товариства «СВТ-3 Акташ», у якому просить повернути їй у користування земельну ділянку № НОМЕР_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у 1994 році вона вступила до СВТ «Акташ» та їй була надана земельна ділянка № НОМЕР_1. У 2003 році позивач разом з батьком ОСОБА_7 за його згодою написала заяву про передачі цієї ділянки ОСОБА_7 У 2005 році був створений обслуговуючий кооператив СОТ «Свитанок». У 2006 році її батько фактично повернув позивачці земельну ділянку. У 2008 році за рішенням суду земля була повернута СВТ-3 «Акташ». При передачі документації від СОТ «Світанок» до СВТ-3 «Акташ» не прийняв документи щодо переоформлення земельної ділянки №НОМЕР_1. Разом з тим земельна ділянка № НОМЕР_2 була надана товариством позивачці. 17 лютого 2009 року позивачка звернулася до голови СВТ «Акташ» із заявою про переоформлення земельної ділянки № НОМЕР_1 з батька на неї, однак правлінням товариства їй було відмовлено, пославшись на наявність у ОСОБА_7 заборгованості по сплаті внесків.
Позивач вважає, що такі дії є незаконними та просить захистити її права у визначений нею спосіб.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 був членом товариства СВТ -3 «Акташ» не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження цього. Суд при вирішенні справи не врахував, що заборгованість по сплаті членських внесків у позивачки перед СВТ -3 «Акташ» відсутня. Не заперечуючи той факт, що позивачкою була написана заява про переоформлення земельної ділянки №НОМЕР_1, апелянт вважає, що відповідачем не доведений факт передачі у користування спірної земельної ділянки ОСОБА_7.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивачки, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених позивачкою вимог.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_6 у 1994 році була прийнята у члени СВТ – 3 «Акташ» та їй була виділена у користування земельна ділянка № НОМЕР_1.
17 грудня 2003 року ОСОБА_6 звернулася до товариства з заявою про передачу у користування земельної ділянки батьку - ОСОБА_7 у зв’язку з недостатністю часу для обробки земельної ділянки. Така ж заява була подана від ОСОБА_7 (а.с.119).
Вищенаведене свідчить, що у 2003 році ОСОБА_6 та її батько ОСОБА_7 реалізували право, передбачене п. 9 статуту товариства (в редакції 2001 року), у зв’язку з чим земельна ділянка № НОМЕР_1 була передана у користування ОСОБА_7
Про те, що спірна земельна ділянка була передана СВТ-3 «Акташ» у користування ОСОБА_7 також випливає зі змісту заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 16 лютого 2009 року, в яких вони просили переоформити земельну ділянку №НОМЕР_1, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_7 на ОСОБА_6 (а.с107). З особової карточки на члена садового товариства ОСОБА_7 (а.с.29) також вбачається, що саме йому у 2003 році була передана у користування земельна ділянка №НОМЕР_1.
Таким чином, ОСОБА_6 втратила право користування саме спірною земельною ділянкою.
17 лютого 2009 року ОСОБА_6 звернулася до правління товариства із заявою про переоформлення земельної ділянки № НОМЕР_1 з ОСОБА_7 на неї, що не передбачено положеннями статуту СВТ "Акташ" (в редакції 2006 року).
Рішенням правління СВТ -3 «Акташ» №2 від 07 березня 2009 року відмовлено в переоформленні земельної ділянки №НОМЕР_1 на ОСОБА_6 у зв’язку з наявністю заборгованості та розглядом питання про виключення ОСОБА_7 із членів товариства.
Як вбачається з матеріалів справи 02 грудня 2008 року ОСОБА_6 була надана СВТ -3 «Акташ» у користування земельна ділянка № НОМЕР_2 (а.с.28).
Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому спосіб захисту права повинен відповідати характеру порушеного права.
Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Позивачка звернулася до суду з вимогами про повернення земельної ділянки.
Оскільки прав на земельну ділянку №НОМЕР_1 ОСОБА_6 у встановленому порядку не набула, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову про повернення земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява ОСОБА_6 2003 року про передачу спірної земельної ділянки ОСОБА_7 не була задоволена і останній не був прийнятий у члени товариства є неспроможними та спростовується матеріалами справи, зокрема особистими картками. До того ж вказані обставини встановлені рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 11 грудня 2009 року, що набрало законної сили (а.с. 38-39).
Також колегією суддів не беруться до уваги доводи апелянта про відсутність заборгованості по сплаті членських внесків у позивачки перед СВТ -3 «Акташ», оскільки вони не мають правового значення для вирішення спору про повернення земельної ділянки. Крім того, з наданих позивачкою квитанцій вбачається, що з червня 2006 до березень 2008 року ОСОБА_6 сплачувала внески до обслуговуючого кооперативу СОТ «Світанок».
Посилання апелянта на те, що у 2006 році спірна земельна ділянка батьком була знову повернута у користування ОСОБА_6 та згідно акту передачі земельних ділянок із кооперативу СОТ «Світанок» до СВТ – «Акташ» у 2008 році користувачем земельної ділянки №НОМЕР_1 значилася ОСОБА_6, не свідчать про те, що позивач у встановленому порядку набула прав на земельну ділянку №НОМЕР_1, користувачем якої згідно Державного акту НОМЕР_3 був СОТ «Акташ» (а.с.35-37).
Крім того, рішенням господарського суду АР Крим від 18 жовтня 2007 року , яке набрало законної сили, визнано незаконними та скасовані рішення виконавчого комітету Калинівської сільської ради «Про висновок щодо надання земельної ділянки СОТ «Світанок» за №8 від 21.03.2006 року, розпорядження Ленінської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим «Про вилучення земельної ділянки з постійного користування СПТ -3 «Акташ» та передачу в оренду обслуговуючому кооперативу СОТ «Світанок» для ведення садівництва» за №НОМЕР_4 від 06.04.2006 року.
Інші доводи також не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного і керуючись, статтею 303, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1, статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року відхилити.
Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 2 вересня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: