Справа № 2-2877/10

З А О Ч Н Е  Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

09 грудня 2010 року        

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого     – судді Гуревського В.К.

за секретаря         – Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, –

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача грошової суму боргу в розмірі 66940,0 доларів США та  судові витрати на розгляд справи. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 надав у позику ОСОБА_2 37000,0 доларів США, а саме: по розписці від 28.07.2007 року відповідач отримав 20000,0 доларів США на умові сплати за користування позикою у розмірі 3% від суми позики за кожен місяць строком до 28 травня 2008 року; по розписці від 29.08.2007 року відповідач отримав 10000,0 доларів США на умові сплати за користування позикою у розмірі 3% від суми позики за кожен місяць строком до 29 червня 2008 року; по розписці від 14.11.2007 року відповідач отримав 7000,0 доларів США на умові сплати за користування позикою у розмірі 3% від суми позики за кожен місяць строком до 14 вересня 2008 року. До теперішнього часу відповідач не повернув позивачу вказану суму грошей у строк, вказаний у розписках, тому позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду за захистом своїх законних прав та інтересів з вимогою про стягнення з відповідача станом на 10 листопада 2009 року сума боргу з урахуванням розміру отриманих грошових коштів по розпискам та процентів за користування позикою, яка становить 66940,0 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день складання цього позову (18 листопада 2009 року) складає 534850,00 гривень.

За клопотанням позивача судом у якості співвідповідача притягнуто до участі у справі ОСОБА_3.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково посилаючись на те, що він дійсно в 2007 році отримав від позивача в позику в сумі 37000,0 доларів США строком до кінця 2008 року. Отримані від ОСОБА_1 кошти за вказаними розписками ОСОБА_2 йому частково повернув, а саме 7000,0 доларів США; від повернення залишку боргу він не відмовлявся, однак за обставин, що склались і на які він не може вплинути, зараз повернути суму боргу в повному обсязі він не може. Стосовно нарахування позивачем процентів на надані йому в позику кошти, вважає доцільним звернути увагу суду на позицію Верховного Суду України з даного питання, а саме рішення ВСУ від 17.12.2008 р. по цивільній справі № 6-19856св08, в якому зокрема зазначено наступне: ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також: фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 процентів від суми позики є такими, що суперечать чинному законодавству України, а отже незаконними і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутністю та заперечила той факт, що вона перебуває у подружніх стосунках з ОСОБА_2, їх пов’язує тільки народження дочки – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, будь-якого спільного майна з відповідачем ОСОБА_2 вона не має.

В подальшому відповідач ОСОБА_2, його представник та співвідповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, поважних причин неявки в судове засідання суду не представили. Суд у зв’язку з їх неявкою та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача, представника позивача, ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів, які не з’явилися, у порядку заочного розгляду справи.

Позивач в судовому засіданні погодився на повернення йому відповідачем безпосередньо суми боргу без виплати 3 % в місяць за користування коштами.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача ОСОБА_6 (за довіреністю від 01.10.2009 року), дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень позивача, представлених письмових доказів.

Судом встановлено, в 2007 році ОСОБА_1, позивач по справі, позичив ОСОБА_2, відповідачу по справі, грошову суму в розмірі 37000,0 доларів США, що підтверджується розписками від 28.07.2007 року, від 29.08.2007 року, від 14.11.2007 року.

Відповідно до розписки від 28.07.2007 року ОСОБА_2 отримав від позивача 20000,0 доларів США за умови сплати за користування позикою у розмірі 3% від суми позики за кожен місяць строком до 28 травня 2008 року; до розписки від 29.08.2007 року відповідач отримав 10000,0 доларів США на умові сплати за користування позикою у розмірі 3% від суми позики за кожен місяць строком до 29 червня 2008 року; до розписки від 14.11.2007 року відповідач отримав 7 000,0 доларів США на умові сплати за користування позикою у розмірі 3% від суми позики за кожен місяць строком до 14 вересня 2008 року.

Сторони при цьому домовились, що позичальник прийняв на себе зобов'язання повертати одержану позику готівкою шляхом передачі позикодавцю грошової суми позики на умові сплати за користування позикою у розмірі 3% від суми позики за кожен місяць, починаючи з 28.07.2007 року  по 14 вересня 2008 року.  

Однак, у порушення прийнятих на себе зобов'язань до 18 листопада 2009 року, відповідач не повернув позики.   На вимогу про повернення позики, відповідач відповідав йому відмовою, мотивуючи це тимчасовою відсутністю грошей та не можливістю повернути суму позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання.

28 серпня 2008 року відповідач повернув позивачу частину боргу у розмірі 7000,0 доларів США, на теперішній час заборгованість складає 29000,0 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає 230550,0 грн.

Таким чином відповідач суму боргу в повному обсязі не повернув, що підтверджується фактом пред’явлення судові позивачем оригіналу названих розписок від 28.07.2007 року, від 29.08.2007 року, від 14.11.2007 року без відмітки про повернення суми боргу. За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документ у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов’язання свідчить про невиконання останнього.

Оскільки відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов'язання є національна валюта України, між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за умовами якого відповідач повинен повернути позивачу суму боргу в еквіваленті 230550,0 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлено договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що він не вбачає з боку співвідповідача ОСОБА_3 дій, які б свідчили про її зобов’язання перед позивачем з приводу повернення суми позики. Крім того, судом враховані вимоги Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

У зв’язку із задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати – у сумі 1 820,0 гривень згідно із положенням ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 16, 526, 524, 545, 611, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 61, 88, 169, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 суму боргу за договорами позики в сумі 29000,0 доларів США, що за курсом НБУ на день ухвалення рішення складає 230550,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: держмито в сумі 1700,0 грн. та витрати з ІТЗ в сумі 120,0 грн.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення із заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ:                     Гуревський В.К.