АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа № 22-ц-1446-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Шкуліпа В.І.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:
головуючого – судді Авраміді Т.С,
суддів Притуленко О.В.,
Кустової І.В.,
при секретарі Джан Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділу Державної Виконавчої служби Керченського міського управління юстиції України в АР Крим, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 серпня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звільнення з-під арешту квартири АДРЕСА_1 та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру заборон.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена квартира, згідно договору дарування від 5.04.2005 року була подарована ОСОБА_4 по ? частки її батьками – ОСОБА_5 та ОСОБА_8 Рішенням Керченського міського суду від 06.09.2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 30.07.2007 року, договір дарування був визнаний недійсним. На виконання рішення Керченського міського суду від 6 червня 2006 року, яким з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 були стягнуті матеріальні збитки в розмірі 4843 гривні та у відшкодування моральної шкоди - 50000 гривень, державним виконавцем ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Верховного Суду України від 17 грудня 2008 року рішення Керченського міського суду від 06.09.2007 року та ухвала Апеляційного суду АР Крим від 30.07.2007 року в частині визнання недійсним договору дарування квартири, скасовані, в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 відмовлено.
У зв’язку з тим, що квартира належить позивачці, ОСОБА_4 просила суд звільнити з під арешту зазначену квартиру та зобов’язати Відділ Державної Виконавчої служби Керченського міського управління юстиції України в АР Крим внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 серпня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволений. Квартира АДРЕСА_1 звільнена з під арешту, зобов’язано Відділ державної виконавчої служби Керченського міського управління юстиції в АР Крим внести відповідні зміни в Єдиний державний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Керченського міського суду від 17 серпня 2010 року та зобов’язати ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим виставити на продаж ? частку квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5, для виконання останнім зобов’язань щодо сплати матеріальної та моральної шкоди їй та вітчиму.
На думку апелянта, боржник ОСОБА_5 подарував спірну квартиру своїй дочці ОСОБА_4 з метою ухилення від виконання зобов’язань щодо сплати стягнутих з нього грошових коштів. Про фіктивність зазначеного договору свідчить і те, що ОСОБА_5 і до тепер зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, а позивачка ОСОБА_4 мешкає зовсім за іншою адресою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Керченського міського суду АР Крим від 6 червня 2006 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 були стягнути збитки у розмірі 4843 грн. та моральну шкоду – 50000 грн.
На виконання рішення суду державним виконавцем ВДВС Керченського МУЮ постановою від 31 січня 2008 року був накладений арешт на ? частку квартири АДРЕСА_1, що належить боржнику – ОСОБА_5
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що квартира, на яку накладений арешт, боржнику ОСОБА_5 не належить, право власності на квартиру за договором дарування перейшло до ОСОБА_6, що є підставою для звільнення вказаної квартири з-під арешту.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на законі та відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Згідно зазначеної норми підставою для звільнення майна з-під арешту є встановлення факту, що право власності на майно, що є предметом арешту, має інша особа (не боржник).
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_5, ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої 5 квітня 2005 року був укладений договір дарування, який нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому порядку.
Відповідно до вимог 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Отже враховуючи, що вищезазначений договір був укладений у зазначеній формі і зареєстрований у встановленому порядку ОСОБА_6 набула право власності на спірну квартиру у 2005 році.
Водночас рішенням Керченського міського суду від 6 червня 2006 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії від 30 жовтня 2007 року, вищезазначений договір дарування був визнаний недійсним.
Однак рішенням Верховного суду України від 17 грудня 2008 року рішення суду першої інстанції щодо визнання договору дарування та ухвала апеляційного суду про залишення рішення без змін скасовані, та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання зазначеного правочину недійсним.
Згідно частини другої статті 719, частин першої та четвертої статті 722 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
05 квітня 2005 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_4 ? частку квартири АДРЕСА_1. Відповідно до умов договору прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення, обдарованій також передається технічний паспорт на квартиру (а.с.9).
Наведене свідчить про те, що ОСОБА_5 скористався визначеними статтями 316, 317, 319 ЦК України правами, розпорядився своїм майном (квартирою № 3) на власний розсуд та з дотриманням вимог статей 717, 719 ЦК України провів безоплатне відчуження своєї квартири на користь ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування.
Таким чином з огляду на положення статті 346 ЦК України право власності ОСОБА_5 на частку квартрири припинилося з моменту її відчуження.
Сам по собі факт скасування державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 в електронному Реєстрі прав власності на підставі рішення Керченського міського суду АР Крим від 06.09.2007 року про визнання правочину недійсним і наявність арешту, що унеможливлює здійснення реєстрації, обмежує саме права ОСОБА_4, як власника квартири, однак з урахуванням особливості та характеру спірних правовідносин такий факт не є підставою для накладення на квартиру арешту як на майно ОСОБА_5
Оскільки право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4, яка не є стороною у вищевказаному виконавчому проваджені, суд першої інстанції обґрунтовано звільнив спірне майно з під арешту.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що договір дарування є фіктивним колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вказані обставини спростовуються рішенням Верховного суду України від 17 грудня 2008 року.
Разом з тим заслуговують уваги доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду щодо звільнення з під арешту в цілому квартири АДРЕСА_1.
Вирішуючи спір про звільнення майна з-під арешту, суд першої інстанції не з’ясував, що постановою державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ від 31 січня 2008 року був накладений арешт лише на ? частку спірної квартири.
За таких підстав з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим 31 січня 2008 року, підлягає звільненню ? частина квартири АДРЕСА_1.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції не були з’ясовані обставини, що мають значення для справи, колегія суддів вважає, що в силу п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись, статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 1 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 серпня 2010 року змінити, зазначити, що звільненню з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС Керченського МУЮ в АР Крим 31 січня 2008 року, підлягає ? частина квартири АДРЕСА_1.
В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 серпня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді: