Судове рішення #12488156

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ


Справа № 22-ц-1531-Ф/10 Головуючий суду першої інстанції Хожаінова О.В.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Авраміді Т.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

2 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого – судді         Авраміді Т.С.,

суддів                         Моісеєнко Т.І.,

Іщенка В.І.,

при секретарі             Джан Е.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП ДУ «Дружба» про встановлення порядку користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_4, Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, третьої особи КП ДУ «Дружба»  про визнання особи такою що втратила право користування жилим приміщенням, скасування реєстрації, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 серпня 2010 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2008 року ОСОБА_4 звернулася  до суду із позовом до ОСОБА_5  КП ДУ «Дружба», у якому з урахуванням доповнення позовних вимог просила встановити  порядок користування квартирою АДРЕСА_1: ОСОБА_4 виділити кімнату площею 17,6 кв.м, ОСОБА_5 виділити кімнату площею 11,8 кв.м, у загальному користуванні залишити кухню площею 6,10 кв.м, коридор площею 5,00 кв.м, туалет-ванну площею 1,00 кв.м, та 2, 10 кв.м, кладову площею 1,00 кв.м., балкон  площею 0,8 кв.м, розділити особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1, зобов’язати КП ДУ «Дружба» укласти окремі договори найму та особові рахунки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по квартирі АДРЕСА_1.

 Позовні вимоги мотивовані тим, що  ОСОБА_4 є наймачем зазначеної квартири на підставі ордеру №303 від 11.09.1978 року та зареєстрована в ній. Відповідачка ОСОБА_5 також зареєстрована та проживає в спірній квартирі, яка складається з двох ізольованих кімнат площею 17,6 кв. та 11,8 кв.м, кухні площею 6,10 кв.м, коридору площею 5,00 кв.м, туалету-ванної площею 1,00 кв.м та 2,10 кв.м. кладової площею 1,00 кв.м, балкону пл.. 0,8 кв.м, загальна площа 44,6 кв.м. Фактично в користуванні позивачки знаходиться жила кімната площею 17,6 кв.м. Коридор, кухня, туалет-ванна, кладова, балкон знаходяться у спільному користуванні.  Позивач та відповідач не дійшли згоди з питань оплати комунальних послуг, розділу особового рахунку, порядок користування квартирою фактично встановлений, але оформити розділ особового рахунку відповідач ОСОБА_5 відмовляється, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Ухвалою Феодосійського міського суду АР Крим від 19 листопада 2008 року прийнята зустрічна позовна заява ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_4, Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, третьої особи КП ДУ «Дружба» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням , скасування реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 та об’єднана в одне провадження з первісним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що після сімейного конфлікту в 2003 році ОСОБА_4 виїхала з квартири АДРЕСА_1, проживає у сестри – ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, речі її в квартирі відсутні, в квартиру вселитися не намагалася. Відповідачем пропущений шестимісячний строк зберігання за тимчасово відсутніми житлових приміщень, що є підставою для визнання особи такою що втратила право користування. Крім того, ОСОБА_4 яка є наймачем квартири не дає згоду на реєстрацію в квартирі сина ОСОБА_5 – ОСОБА_7 який у зв’язку з навчанням був тимчасово відсутній, але є членом сім’ї наймача. Вважає, що відповідачка втратила право користуванням житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 та це є підставою для припинення її реєстрації в квартирі.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 27 серпня 2010 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП ДУ «Дружба» про встановлення порядку користування квартирою, зміну договору найму, задоволений.

Встановлений порядок користування квартирою АДРЕСА_1: ОСОБА_4 виділити кімнату площею 17,6 кв.м, ОСОБА_5 кімнату площею 11,8 кв.м., у загальному користуванні залишити кухню площею 6,10 кв.м, коридор площею 5,00 кв.м, туалет-ванну площею 1,00 кв.м та 2,10 кв.м, кладову площею 1,00 кв.м, балкон площею 0,8 кв.м та вхід в квартиру. Зобов’язати сторони не перешкоджати в користуванні підсобними приміщенням. Зобов’язати КП ДУ «Дружба» укласти окремі договори найму та особові рахунки з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по квартирі АДРЕСА_1 з урахуванням встановленого порядку користування квартирою.  

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 до Виконавчого комітету Феодосійської міської ради, ОСОБА_4, Сектору у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, третьої особи КП ДУ «Дружба» про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, скасування реєстрації зобов’язання внесення змін відмовлено.

            Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Феодосійського  міського суду від 27 серпня 2010 року та постановити нове про задоволення зустрічного позову у повному обсязі.

            Апелянт, вважає що суд першої інстанції не надав належній оцінки тому факту, що позивачка не проживає у спірній квартирі протягом семи років і перешкод у користуванні квартирою не має. Крім того, суд першої інстанції ухвалюючи рішення, вийшов за межи позовних вимог, оскільки не вирішуючи питання про вселення позивачки, встановив порядок користування квартирою і не обґрунтував  надання у користування ОСОБА_4 кімнати площею 17,6 кв.м.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_4 ОСОБА_8 просить оскаржуване рішення залишити без змін.

    Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення  ОСОБА_5 та представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 є наймачем квартири АДРЕСА_1, у якій і зареєстрована. Також зареєстрована у вказаній квартирі та проживає ОСОБА_5 Вищезазначена квартира не приватизована і не є об’єктом приватного житлового фонду.

 Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 суд першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_4 має право вимагати  в силу  положень ст.ст.103,104 ЖК України зміни договору найму, що є підставою для встановлення порядку користування спірною квартирою та зміну договору найму.

Проте, з такими висновками погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЖК України, наймач вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї укладання з ним окремого договору найму, якщо жила площа, що припадає на нього, може бути виділена у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК України.

У відповідності до ст. 63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму, жиле приміщення, яке хоч і є ізольованими, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення ( кухня, коридор, комора, тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з копії плану спірної квартири, квартира АДРЕСА_1  складається з двох кімнат площею 17,6 кв. та 11,8 кв.м, кухні площею 6,10 кв.м, коридору площею 5,00 кв.м, туалету-ванної площею 1,00 кв.м та 2,10 кв.м. кладової площею 1,00 кв.м, балкону пл.. 0,8 кв.м, загальна площа 44,6 кв.м. При цьому ізольовані кімнати, які мають окремий вихід в коридор і не зв'язані з іншими жилими кімнатами відсутні.

Кімната площею 17,6 кв.м, на виділенні якої наполягав позивач, не є ізольованою, яка може бути предметом окремого договору житлового найму, оскільки пов'язана з іншою кімнатою площею 11,8 кв.м, через яку є вхід до виділеної кімнати.

Однак, суд першої інстанції при вирішенні спору не з’ясував ці обставини, які мають значення для вирішення спору і дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зміни умов договору житлового найму з наданням їй в користування кімнати площею 17,6 кв.м.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вирішуючи спір, суд першої інстанції неповно з’ясував  обставини, що мають значення для справи та ухвалив рішення в частині задоволення позову ОСОБА_4 з порушенням норм матеріального та процесуального  права, що відповідно до вимог п.п. 1,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволені цих позовних вимог.

Також колегія суддів вважає, що підлягає скасуванню оскаржуване рішення в частині покладення обов’язку на сторони не перешкоджати в користуванні підсобними приміщеннями.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Однак з таким вимогами, як покладення обов’язку не перешкоджати в користуванні підсобними приміщеннями спірної квартири, до суду ніхто зі сторін не звертався, а відтак підстав для ухвалення такого рішення у суду першої інстанції не було.

Таким чином доводи апеляційної скарги про  неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального  права при вирішенні позовних вимог ОСОБА_4 є обґрунтованими.

Разом з тим колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про необґрунтованість  висновку суду першої інстанції про те, що позивачка ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі понад встановлений строк з поважних причин.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, скасування реєстрації, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4  з 2003 року не проживає у спірній квартирі, оскільки є інвалідом 1 групи та за станом здоров’я потребує стороннього догляду.

Відповідно до вимог ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року N 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснює застосування ст. 71 ЖК: у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Тобто з наведеної норми закону випливає, що в разі поважності причини відсутності відповідача понад встановлені строки, суд відмовляє у задоволенні позову про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням з підстав передбачених ст. 71 ЖК України.

Як правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ОСОБА_4 не проживала з 2003 року у спірній квартирі у зв’язку з тим, що з цього часу (2003 року) потребувала стороннього догляду, тому проживала у іншій  доньки, яка здійснює догляд за ОСОБА_4

Зокрема вказані обставини підтверджуються витягом з амбулаторної картки ОСОБА_4 (а.с. 252).

Таким чином причини відсутності ОСОБА_4 є поважними, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо позовних вимог  ОСОБА_5 та не містять підстав для скасування рішення суду в цій частині.

На підставі наведеного, керуючись, статтею 303, пунктом 3 частини 1 статті 307, пунктами 1,4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 серпня 2010 року - задовольнити частково.

    Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 серпня в частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП ДУ «Дружба» про встановлення порядку користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення, а також в частині покладення обов’язку на сторони не перешкоджати в користуванні підсобними приміщеннями та розподілу судових витрат - скасувати.

    Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, КП ДУ «Дружба» про встановлення порядку користування квартирою, зміну договору найму житлового приміщення – відмовити.

    В решті рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 27 серпня 2010 залишити без змін.                

           Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене   в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня  набрання законної сили.

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація