Справа № 2-1710/2010 року.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 грудня 2010 р оку м. Кілія.
Кілійський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Балана М.В.,
при секретарі Урсул Г.К.,
з участю представника відповідача Ніц А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кілія цивільну справу
за позовом
ОСОБА_2
до
Публічного акціонерного товариства «Імексбанк»
про
стягнення матеріальної та моральної шкоди за несвоєчасне виконання умов договору банківського вкладу (депозиту), -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулася до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», згідно з якою просила стягнути з відповідача на її користь 28299,16 гривень, а саме: 26000 гривень – сума депозитного рахунку; 46,93 гривні – відсотки за вкладом; 6,35 гривні – вартість відправки скарги до НБУ; 8,43 гривні – вартість телефонних переговорів; 1700 гривень – моральна шкода; 537,54 гривні – судові витрати.
Під час розгляду справи в суді позивач уточнила свої вимоги та просила стягнути на її користь з відповідача: 12,75 гривень – вартість відправки двох скарг до НБУ; 32,05 гривень - вартість телефонних переговорів; 515,78 гривень – невиплачені відсотки по депозитному вкладу; 2000 гривень - втрачена вигода; 260 гривень – 1 відсоток від суми вкладу, як результат знецінення несвоєчасно отриманих коштів; 5000 гривень – моральна шкода.
В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що 05.05.2008 року між нею (Вкладник) та ПАТ «Імексбанк» (Банк) було укладено договір № 160010518 банківського вкладу у гривні, згідно з яким Банк прийняв кошти Вкладника в сумі 1000 гривень, строком на 396 днів, на депозитний рахунок № НОМЕР_1, зі сплатою 16.50 % річних, з можливістю поповнення рахунку до 06.11.2008 року і поверненням коштів 05.06.2009 року. Після укладання зазначеного договору, вона за додатковими угодами поповнювала рахунок і кінцева сума склала 26000 гривень. 01.06.2009 року вона звернулася до Банку із письмовою заявою, в якій зазначила, що не бажає продовжувати термін дії депозиту, а бажає 05.06.2009 року отримати належні їй гроші готівкою, зазначена заява була прийнята банком. 05.06.2009 року прийшовши до відділення Банку, вона стала вимагати виплатити належної їй суми у розмірі 26000 гривень готівкою з каси Банку. На її численні вимоги касир Банку запропонувала звернутися до начальника відділення, оскільки зазначене питання не відносилось до компетенції касира. У зв’язку з тим, що начальник відділення на робочому місці була відсутня, написати заяву про видачу готівки з каси Банку 05.06.2009 року та офіційно здати її представнику відповідача було не можливо. Прочекавши увесь день приходу начальника відділення і так її і не дочекавшись, позивач написала скаргу на дії працівників відповідача до НБУ, один примірник залишила на стійці банку, а перший екземпляр надіслала замовним письмом першому адресату. У подальшому відповідач без будь - яких заяв з боку позивача перевів 26000 гривень з її депозитного рахунку на поточний рахунок, і тривалий час вона була вимушена отримувати належні їй гроші з поточного рахунку частками. Після спливу терміну повернення грошей з депозитного рахунку, під час намагань отримати їх, позивач була вимушена двічі писати скарги до НБУ, а також дзвонити до головного офісу відповідача для врегулювання виниклої ситуації, у зв’язку з чим понесла додаткові витрати. Незаконними діями відповідача, їй було завдано моральної шкоди, яка виразилась у душевних та моральних стражданнях, пов’язаних з неможливістю отримати свої гроші, достатньою компенсацією якої, вважає суму у 5000 гривень. На підставі викладеного просить задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача – Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» - Ніц Анатолій Сергійович , в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що дійсно 05.05.2008 року між ОСОБА_2 (Вкладник) та ПАТ «Імексбанк» (Банк) було укладено договір № 160010518 банківського вкладу у гривні, згідно з яким Банк прийняв кошти Вкладника в сумі 1000 гривень, строком на 396 днів, на депозитний рахунок № НОМЕР_1, зі сплатою 16.50 % річних, з можливістю поповнення рахунку до 06.11.2008 року і поверненням коштів 05.06.2009 року. Після укладання зазначеного договору позивач за додатковими угодами поповнювала рахунок, і кінцева сума вкладу склала 26000 гривень. 01.06.2009 року позивач звернулася до Банку із письмовою заявою, в якій зазначила, що не бажає продовжувати термін дії депозиту, а бажає отримати належні їй гроші готівкою, зазначена заява була прийнята банком. У зв’язку з тим, що 05.06.2009 року ОСОБА_2 не подала до банку заяву встановленого зразку про видачу з каси банку готівки, що відповідно до норм діючого законодавства є єдиною підставою для видачі грошей, уся належна до виплати сума – 26000 гривень, як передбачено укладеним договором банківського вкладу (депозиту), була переведена на поточний рахунок ОСОБА_2 На підставі наведеного Банк у повному обсязі виконав свої зобов’язання перед позивачкою, тому на його думку позов є необґрунтованим та не підлягаючім задоволенню.
Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що вона працює економістом у Вилківській філії Публічного акціонерного товариства «Імексбанк». 05.06.2009 року до філії прийшла ОСОБА_2, яка звернулася до неї та почала вимагати виплату готівкою суми депозиту у розмірі 26000 гривень. Оскільки зазначене питання не відноситься до компетенції свідка, позивачу було запропоновано звернутися до начальника філії, з якою вирішити усі спірні питання. Ніяких заяв від позивача вона не приймала, оскільки до її службових обов’язків не віднесено прийняття будь – яких заяв. Яке рішення було прийнято по спірному питанню, свідку не відомо.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, судом достовірно встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази мають бути належні та допустимі.
Судом достовірно встановлено, і не оспорюється сторонами, що 05.05.2008 року між ОСОБА_2 (Вкладник) та ПАТ «Імексбанк» (Банк) було укладено договір № 160010518 банківського вкладу у гривні /л.д. 33-36/ (далі Договір), згідно з яким Банк прийняв кошти Вкладника в сумі 1000 гривень, строком на 396 днів, на депозитний рахунок № НОМЕР_1, зі сплатою 16.50 % річних, з можливістю поповнення рахунку до 06.11.2008 року і поверненням коштів 05.06.2009 року. Згідно з п.п. 2.4.2. Договору банк зобов’язується зберігати кошти вкладника та щоденно нараховувати по залишку грошових коштів на рахунку відсотки, за схемою простих відсотків. Нарахування процентів на банківський депозит починається з наступного після надходження від вкладника грошових коштів дня і закінчується в той день, який передує поверненню грошових коштів вкладнику. Відповідно до п.п. 2.4.4. Договору Банк зобов’язується повернути вкладнику суму депозиту з нарахованими відсотками, після закінчення строку договору, на першу вимогу Вкладника, готівкою або в безготівковій формі, за заявою Вкладника, шляхом перерахування на поточний, або інший депозитний рахунок, вказаний Вкладником. У п.п. 4.1. Договору зазначено – якщо у день повернення депозиту, зазначеного в п.п. 1.1. цього договору, Вкладник не звернувся до установи Банку, цей депозит переходить у категорію вкладу на вимогу, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Вкладника.
Згідно з додатковими угодами до Договору № 160010518 банківського вкладу від 05.05.2008 року: від 26.05.2008 року та квитанції до неї /а.с. 39-40/; 30.05.2008 року та квитанції до неї /а.с. 41-42/; 18.06.2008 року та квитанції до неї /а.с. 43-44/; 23.06.2008 року та квитанції до неї /а.с. 45-46/; 27.06.2008 року та квитанції до неї /а.с. 47-48/; 03.07.2008 року та квитанції до неї /а.с. 49-50/; 15.07.2008 року та квитанції до неї /а.с. 51-52/; 17.07.2008 року та квитанції до неї /а.с. 53-54/; 18.08.2008 року та квитанції до неї /а.с. 55-56/; 04.09.2008 року та квитанції до неї /а.с. 57-62/; 11.09.2008 року та квитанції до неї /а.с. 63-64/; 24.09.2008 року та квитанції до неї /а.с. 65-66/ загальна сума грошових коштів на депозитному рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім’я ОСОБА_2 станом на 24.09.2008 року склала 26000 гривень.
З дослідженої в судовому засіданні копії письмової заяви ОСОБА_2 від 01.06.2009 року на ім’я керівника відділення № 16 ПАТ «Імексбанк» м. Вилкове, на якій міститься відмітка про отримання у той же день оригінала зазначеної заяви адресатом /а.с. 68/, вбачається, що позивач сповістила представника відповідача про небажання продовжувати будь – яким чином дію раніше укладеного Договору, а бажає отримати належну до виплати суму готівкою у день спливу терміну дії Договору.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» поняття вкладу (депозиту) визначається, як кошти у готівковій або безготівковій формі, у валюті України чи в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначених строк зберігання і підлягають виплаті вкладникові відповідно до законодавства України та умов договору. Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що операції з приймання вкладів від юридичних і фізичних осіб належать виключно до банківських операцій. Договір банківського вкладу є реальним і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми.
Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України, банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу, у разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
З наданого суду витягу з особового (депозитного) рахунку № НОМЕР_1, відкритого на ім’я ОСОБА_2 /а.с. 98/ вбачається, що 05.06.2009 року грошові кошти у сумі 26000 гривень були перераховані на її поточний рахунок № НОМЕР_2 відкритий на ім’я позивачки 05.06.2009 року. Зазначене також підтверджується витягом з особистого поточного рахунку № НОМЕР_2 /а.с. 99/.
Згідно вимог ст. ст. 22, 623 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У п.п. 3.2. Постанови Правління Національного банку України від 14.08.2003 року № 337 «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» зазначено, що з каси банку готівка національної валюти видається за заявою на видачу готівки – фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку за операціями з клієнтом.
Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не надано суду доказів її звернення 05.06.2009 року до представника відповідача з письмовою заявою про видачу з каси Банку готівкою 26000 гривень з її вкладного (депозитного) рахунку, окрім її власних пояснень, суд вважає що ПАТ «Імексбанк» переводячи суму належну до сплати на поточний рахунок № НОМЕР_2 позивача, діяло відповідно до п.п. 2.4.4. Договору і належним чином зі свого боку виконало умови зазначеного Договору.
За таких обставин вимоги позивачки про стягнення із відповідача на її користь 12,75 гривень – вартості відправки двох скарг до НБУ; 32,05 гривень - вартості телефонних переговорів; 515,78 гривень – невиплачених відсотків по депозитному вкладу; 2000 гривень - втраченої вигоди; 260 гривень – 1 відсотка від суми вкладу, як результат знецінення несвоєчасно отриманих коштів, на підставі ст. 625 ЦК України задоволенню не підлягають.
Право на відшкодування моральної шкоди передбачено ст. 23 ЦК України, у частині 2 якої закріплені поняття моральної шкоди.
Як зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року зі змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України, або випливають з її положень; у випадках передбачених законами «Про інформацію», «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов’язань які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», чи інших законів.
За правилами ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, що виникли між сторонами є Закон України «Про банки і банківську діяльність», у якому відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Позивачкою не доведено, що вказана нею шкода виникла внаслідок дій відповідача, не встановлено таких обставин і судом, тому в цій частині позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягаючім.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» про стягнення матеріальної та моральної шкоди за несвоєчасне виконання умов договору банківського вкладу (депозиту) – відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Балан М.В.