Справа № 2-636/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
24 вересня 2010 року Теребовлянський районний суд в складі :
головуючого Малярчука В.В.
при секретарі Будз М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом виселення,
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення з житла без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на мотиви, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні позивач та його представник уточнили позовні вимоги та просять усунувши перешкоди у користуванні житлом шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 та 1/5 частка якої належить ОСОБА_1.
Відповідачка у судовому засіданні позову не визнала та пояснила, що вона законно проживає у квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1, оскільки їй дозволив туди вселитися один з співвласників квартири ОСОБА_3 та просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Суд, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, третьої особи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що позов підляже до задоволення, оскільки в судовому засіданні встановлено:
Згідно свідоцтва на право власності на житло, виданого 27 грудня 2000 року Теребовлянським бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1 є власником 1/5 частки квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 Теребовлянського району Тернопільської області.
Відповідачка ОСОБА_2 проживає у квартирі, що знаходиться в АДРЕСА_1, та власниками якої є ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6.
Відповідачка не є власником вказаної квартири та не зареєстрована в ній.
Згідно ч. 1 ст. 369 Цивільного Кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ч. 1 ст. 369 Цивільного Кодексу України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Однак, всупереч зазначені вимозі, згоду на проживання у вказаній квартирі відповідачка отримала тільки від одного із співвласників ОСОБА_3, та не отримала згоди на проживання від іншого співвласника ОСОБА_1, чого не заперечила в судовому засіданні відповідачка.
ОСОБА_2 чинить перешкоди в користуванні житлом ОСОБА_1 шляхом зачинення дверей кімнат на ключ, які їй надав ОСОБА_3, що унеможливлює належне користування позивача спільним майном.
Пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не спростовують факт вселення ОСОБА_2 без згоди співвласника ОСОБА_1 в квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1.
На підставі наведеного, суд дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити, усунувши перешкоди у користуванні житлом шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6.
Керуючись ст. ст.10, 60, 179 ЦПК України, ст. 369 Цивільного кодексу України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задоволити.
Усунути перешкоди у користуванні житлом шляхом виселення ОСОБА_2 із квартири, що знаходиться в АДРЕСА_1 Теребовлянського району Тернопільської області та належить ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. державного мита та 37 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у суді, сплачених ним при зверненні з позовом до суду.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 150 грн. витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд .
Головуючий: