№ 2- 618\10\1605
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 жовтня 2010 року Гребінківський районний суд Полтавської області в складі головуючого - судді Татіщевої Я.В., розглянувши в м.Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки, -
В С Т А Н О В И В:
6 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської райдержадміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, посилаючись на те, що він є інвалідом війни ІІ групи, ветераном війни, та відповідно до відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, в 2009-2010 роках він отримував таку допомогу в розмірах, встановлених Постановами Кабінету Міністрів України, що є значно нижчим ніж передбачено вищевказаним законом. Сума недоплати згідно розрахунку за вказаний період складає 8722, 00 грн., тому просить зобов’язати відповідачів здійснити перерахунок та провести виплати допомоги за вищезазначений термін та відшкодувати за рахунок відповідачів витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Позивач та його представник в судове засідання не з’явились, згідно заяв просили розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з’явилась, згідно заяви просила розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги не визнала, просила відповідно до заперечень у задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю, посилаючись на те, що позивачу щорічна разова допомога до 5 травня виплачувалась відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також Постанов Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Жертви нацистських переслідувань» та від 7 квітня 2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Жертви нацистських переслідувань». Зазначали, що виключно Законом України Про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків. Крім того, наполягали, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.
Представник відповідача, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області, в судове засідання не з’явився, згідно заяви просив розглянути справу у відсутності представника, у своїх запереченнях надав аналогічні пояснення.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном війни - інвалідом війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 9), та відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
У відповідності до ст.ст. 22, 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані та обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Судом встановлено, що позивачу щорічна разова допомога до 5 травня виплачувалась на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 18 березня 2009 року № 211 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Жертви нацистських переслідувань» в розмірі 430 грн. та від 7 квітня 2010 року № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Жертви нацистських переслідувань» в розмірі 480 грн., а не відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Разом з тим, у цих роках Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлювався у значно більших розмірах.
Виходячи з системного аналізу Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законів України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги ветерану війни - інваліду війни ІІ групи за період 2009-2010 роки є підставними.
При цьому необхідно зазначити, що Постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовим актами (прийнятими на виконання закону), тому у разі виникнення колізії між їх нормами та нормами закону, застосуванню підлягають положення останнього.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач мав право на отримання у 2009-2010 роках разову грошову допомогу до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати, встановленому Законом України Про державний бюджет на відповідний рік.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що разова грошова допомога до 5 травня виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту громадян.
Таким чином, суд вважає належним відповідачем щодо вимог позивача про нарахування недоплаченої разов ої грошов ої допомог и до 5 травня Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, а щодо виплати - Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області.
Доводи відповідачів про відсутність кошторисних призначень для реалізації ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
Позовна вимога щодо виплати визначеної позивачем грошової суми задоволенню не підлягає, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено такі повноваження.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідачами порушено право позивача на отримання разов ої грошов ої допомог и до 5 травня розмірі, встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в 2009-2010 роках, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст . ст. 22, 64, 152 Конституції України, ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 15, 30, 60, 88, 208, 213-215, 218 ЦПК України суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої суми щорічної разової допомоги до 5 травня за 2009-2010 роки – задовольнити частково.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області здійснити перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня розмірі, встановленому ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі мінімальної пенсії за віком, встановленому ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області - провести відповідні виплати за 2009-2010 роки з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Гребінківської районної державної адміністрації Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37,00 грн.
Судовий збір компенсувати за рахунок Державного бюджету України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя підпис Я.В.Татіщева
З оригіналом вірно
Суддя
Гребінківського районного суду
Полтавської області Я.В.Татіщева