КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-234/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чудак О.М.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"17" листопада 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Парінова А.Б.,
Петрика І.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі міста Вінниці до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі міста Вінниці звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року позов задоволено, стягнено з суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 на користь управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці заборгованість в розмірі 170 грн.
Не погоджуючись із постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року, СПД ФО ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм права.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
СПД ФО ОСОБА_3 згідно із свідоцтвом від 12 березня 2002 року НОМЕР_1 зареєстрований реєстраційною палатою Вінницької міської ради як суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа (а.с. 4).
13 березня 2002 року відповідача зареєстровано в УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, про що видано відповідне посвідчення (а.с. 5).
На виконання обов’язку страхувальника щодо подання звітності до територіальних органів Пенсійного фонду, СПД ОСОБА_3 14 березня 2006 року поштовим відправленням, що підтверджується квитанцією, направлено позивачу звітність до системи персоніфікованого обліку за 2005 рік (ярлик-розписка) (а.с. 19).
02 квітня 2007 року, коли відповідач з’явився до Управління для виправлення описки, його звіт головним спеціалістом відділу персоніфікованого обліку УПФ України в Замостянському районі Шнайдрук Ю.С. прийнято цього дня та одразу складено акт про встановлення факту порушення строків подання звітності до УПФ України в Замостянському районі №125, з яким СПД ОСОБА_3 ознайомлено під розпис. (а.с. 6).
На підставі акту від 02 квітня 2007 року №125 УПФ України в Замостянському районі винесено рішення від 02 квітня 2007 року №125 про застосування до відповідача фінансових санкцій за неподання первинної звітності до системи персоніфікованого обліку за 2005 звітний рік в розмірі 170 грн. (а.с. 7).
03 квітня 2007 року суб’єкт підприємницької діяльності звернувся листом до УПФ України в Замостянському районі, у якому повідомив, що звіт до системи персоніфікованого обліку за 2005 рік ним відправлений рекомендованим листом 14 березня 2006 року, а тому, на його думку, порушення строків подання звітності допущено не було (а.с. 18, 19).
Будь-яких відповідей, реагування на звернення відповідача УПФ України в Замостянському районі не надано.
Саме рішення від 02 квітня 2007 року №125 протягом 10 робочих днів з дня його одержання, у порядку, визначеному частиною 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»СПД ОСОБА_3 не оскаржено, проте і сума фінансової санкції також не сплачена.
У зв’язку із цим, 07 грудня 2009 року УПФ України в Замостянському районі винесено вимогу №Ф457 про сплату штрафу в розмірі 170 грн. (а.с. 17).
Із заявою про оскарження цієї вимоги СПД ОСОБА_3 звернувся до начальника УПФ України в Замостянському районі та начальника Головного УПФ України у Вінницькій області (а.с. 20).
Згідно із відповіддю УПФ України в Замостянському районі від 18 грудня 2009 року №142/Б-1-4 заявнику повідомлено, що Порядком формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №7-6 від 10 червня 2004 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10 серпня 2004 року №1000/9599, не передбачено подання звітності до системи персоніфікованого обліку поштою (а.с. 21).
У рішенні Головного УПФ України у Вінницькій області від 04 січня 2010 року №4/06-36/09 зазначено, що в даному випадку підстави для формування вимоги в управління відсутні, оскільки застосування фінансових санкцій відбулось внаслідок несвоєчасної здачі звітності до системи персоніфікованого обліку, а не з виникненням та сплатою недоїмки. Таким чином, Головним управлінням вирішено скаргу СПД ОСОБА_3 на вимогу про сплату боргу в сумі 170 грн. задовольнити, скасувати вимогу, а начальнику УПФ України в Замостянському районі - забезпечити передання на виконання до органу державної виконавчої служби рішення про застосування фінансових санкцій (а.с. 22-23).
УПФ України в Замостянському районі обрано спосіб звернення до суду із вимогою про стягнення із відповідача на їх користь наявну заборгованість.
Згідно положень частини другої статті 5 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV (Закон №1058), виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків, їх права та обов’язки.
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 Закону №1058, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Так, зокрема, страхувальниками визнаються роботодавці –підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, фізичні особи –суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договором цивільно-правового характеру (п.1 ч.1 ст. 14 Закону №1058).
Пунктом 4 частини другої статті 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобов’язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строк, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом.
Відповідно до частини шостої статті 21 Закону №1058 відомості про застрахованих осіб фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами.
Відповідно до пункту 5 частини 9 статті 106 Закону №1058 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому виноситься рішення підставою для прийняття якого є акт про виявлене порушення.
Зауваження до акту перевірки може бути подано протягом 10 робочих днів, наступних за днем отримання матеріалів перевірки відповідно до статті 105 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та Порядку розгляду органами Пенсійного фонду України скарг від 19 грудня 2003 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 року №81/8680.
Підпунктами 3.1, 3.2 пункту 3 Порядку розгляду органами пенсійного фонду України скарг від 19 грудня 2003 року №21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2004 року №81/8680 передбачено, що у разі коли страхувальник, банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, вважає, що орган Пенсійного фонду прийняв рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий страхувальник, банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити у вищому органі Пенсійного фонду таке рішення. Скарга на рішення територіальних органів Пенсійного фонду подається відповідно до головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у письмовій формі та супроводжується документами, що свідчать про неправильність рішення. Про подання скарги страхувальник, банк, організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, зобов'язані одночасно повідомити територіальний орган Пенсійного фонду, рішення якого оскаржується.
Крім того, згідно із частиною 13 статті 106 Закону №1058, оскарження рішення посадової особи виконавчого органу Пенсійного фонду можливе і в судовому порядку з дотриманням вказаної процедури. У разі якщо страхувальник, який одержав рішення територіального органу Пенсійного фонду і протягом десяти робочих днів його не оскаржив в адміністративному чи судовому порядку, то вказана у ньому сума підлягає добровільній сплаті або у примусовому порядку із застосуванням таким органом заходів до стягнення.
Із зверненням територіального органу Пенсійного фонду до суду із стягненням відповідної суми заборгованості виникають інші відносини, які не пов’язані з процедурою узгодження самого рішення. Тому адміністративний суд в межах такого позову правомірність прийнятого рішення не досліджує, адже для цього встановлена окрема процедура, якою повноважний скористатися страхувальник.
Посилання ж відповідача на оскарження рішення 03 квітня 2007 року шляхом звернення з повідомленням до УПФ України в Замостянському районі, суд, при розгляді даної справи, вважає необґрунтованими.
Як вбачається із матеріалів справи, акт про виявлення факту порушення строків подання звітності датований 02 квітня 2007 року. Чинне законодавство як і відповідний акт, передбачають можливість, порядок та строки подання до акта зауважень.
За таких обставин, подання листа від 03 квітня 2007 року не може свідчити про оскарження цього рішення, хоч воно й датоване 02 квітня 2007 року. В подальшому (після 03 травня 2007 року), жодних звернень до територіальних органів Пенсійного фонду, а також до суду зі сторони суб’єкта підприємницької діяльності не було. Дії та бездіяльність УПФ України в Замостянському районі в судовому порядку також не оскаржувалася.
Таким чином, суд виходить із того, що саме рішення про застосування санкції не визнане протиправним та не скасоване у встановленому законом порядку, тобто слугує підставою для такого стягнення.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суду не надано жодного належного доказу, який би свідчив про порушення відповідачем законодавства України.
Враховуючи те, що вимоги УПФ України в Замостянському районі м. Вінниці є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та знайшли підтвердження у матеріалах справи, судова колегія погоджується з тим, що даний позов підлягає задоволенню.
В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: А.Б. Парінов
Суддя: І.Й. Петрик