КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-11335/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.
Суддя-доповідач: Цвіркун Ю.І..
У Х В А Л А
Іменем України
"01" грудня 2010 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді –Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Верховної Ради України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року, ОСОБА_3 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В силу статті 197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
24.02.2009 року позивач листом звернувся до Верховної Ради України, в якому на підставі ст. 34 Конституції України, Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»просив надати у письмовому вигляді кошторис Верховної Ради України, затверджений постановою ВРУ від 20.02.2009 року, або навести перелік посилань на текст кошторису у мережі Інтернет.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується представниками сторін, даний лист отримано Апаратом Верховної Ради України 13.03.2009 року та 18.03.2009 року передано до Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР України.
26.03.2009 року голова Комітету листом № 04-32/8-634 повідомив позивача, що кошторис Верховної Ради України на 2009 рік було розроблено на підставі видатків на здійснення повноважень Верховної Ради України, передбачених Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік»і затверджено Постановою ВРУ від 20.02.2009 року № 1035-VI. Також, у листі зазначено, що дефіцит кошторису ВРУ на поточний рік видаткам складає 118 763,3 тис. гривень.
30.03.2009 року позивач листом № 9/207 звернувся до Верховної Ради України, який, відповідно до повідомлення про поштове відправлення, надіслано 03.04.2009 року та отримано Апаратом Верховної Ради України 08.04.2009 року, зареєстровано під номером 1929.26.05/27 та 14.04.2009 року і передано до Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР України, про що свідчать відбитки штампів на даному листі, копію якого долучено до матеріалів справи.
Як вбачається з даного листа, позивач у зв’язку з отриманням листа Голови комітету № 04-32/8-634 від 26.03.2009 року уточнює, що просить надати у письмовому вигляді копію постанови ВРУ № 1035-VI від 20.02.2009 року з додатками, тобто самим кошторисом, або навести посилання на відповідний повний текст постанови у мережі Інтернет.
Розглянувши звернення позивача від 30.03.2009 року, голова Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності ВР України, листом № 04-32/10-1089 від 22.05.2009 року повторно повідомив позивача, що кошторис Верховної Ради України на 2009 рік було складено відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік»і затверджено Постановою ВРУ від 20.02.2009 року № 1035-VI, зазначивши індекси сторінок Інтернету, де можливо оглянути ці акти та повідомив, що сам кошторис ВРУ, як бюджетної установи є її основним, плановим, внутрішнім документом, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання нею своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень, встановлених Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», а тому враховуючи, що позивачем у зверненні не зазначено нормативних підстав для отримання внутрішніх документів установ, організацій приватними особами для використання в особистих цілях підстав для задоволення вимоги позивача щодо отримання безпосередньо кошторису ВР України немає.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про інформацію»термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації.
Виходячи із загального поняття «бездіяльність суб'єкта владних повноважень»–це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Судом встановлено, що звернення, на яке посилається позивач у позовній заяві про отримання кошторису Верховної Ради України, датовано не 30.04.2009 року, а 30.03.2009 року та є повторним, оскільки безпосередній запит про надання кошторису Верховної Ради України складено позивачем 24.02.2009 року, отримано профільним Комітетом Верховної Ради України 18.03.2009 року та розглянуто з наданням позивачу відповіді 26.03.2009 року (лист № 04-32/8634), тобто через вісім днів з моменту його отримання.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності при розгляді інформаційного запиту позивача про отримання кошторису Верховної Ради України, оскільки інформаційний запит розглянуто і відповідь на нього у встановлений законодавством строк було надіслано органом, діяльності якого стосується запитувана позивачем інформація.
Разом з тим, слід зазначити, що ненадання позивачу безпосередньо Кошторису Верховної Ради України не порушує його право на інформацію, виходячи з наступного.
Встановлено, що в постанові Верховної Ради України № 1035-VI від 20.02.2009 року, якою затверджено кошторис Верховної Ради України зазначено, що сам кошторис не додається, що на думку позивача свідчить про фінансування Верховної Ради України у таємному (закритому) режимі, і саме тому з метою оприлюднення даного кошторису та відновлення довіри громадян до Верховної Ради України обумовлено необхідність його отриманням.
Висновки позивача про закритий режим фінансування Верховної Ради України, є підстави вважати помилковими, оскільки згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік»Верховна Рада України є головним розпорядником коштів державного бюджету і утримується виключно за рахунок цих коштів, розмір, яких затверджений цим Законом, наведений у додатку №3 та оприлюднений у офіційних виданнях: - Урядовий кур'єр, 2008, 12, 30.12.2008 N 246; Голос України, 2008, 12, 31.12.2008 N 250; - Офіційний вісник України, 2008, N 100 (12.01.2009), ст. 3299; Відомості Верховної Ради України, 2009, N 20 (15.05.2009), ст. 269; - Відомості Верховної Ради України, 2009, N 21-22 (29.05.2009), ст. 269, що також підтверджується листом Міністерства фінансів України від 12.01.2010 року № 31-28030-03-5/87, надісланого до суду за дорученням Кабінету Міністрів України на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.12.2009 року про витребування інформації про статус кошторису Верховної Ради України.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про інформацію»всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позиція позивача ґрунтуються не на положеннях закону, а тому є необґрунтованою.
За таких обставин, підстави вважати бездіяльність відповідача протиправною відсутні. При цьому відповідач у суді довів правомірність своє позиції.
Позивач не зазначив для реалізації, яких саме прав та свобод йому потрібен кошторис Верховної Ради України, а тому судом не встановлено порушеного права позивача, яке підлягає захисту.
Зважаючи на встановлене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В силу статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195, 197, 200, 205 КАС України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п’ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Суддя: Г.В. Земляна
Суддя: А.Б. Парінов