АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 9666 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Приймака В.М.,
Дашковської А.В.,
Дзярука М.П.,
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, територіальної громади в особі Запорізької міської ради, треті особи: головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, ОП ЗМБТІ, про визнання права власності на самочинне будівництво та за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, треті особи: Жовтнева РДА, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14 про знесення самочинних будов,
ВСТАНОВИЛА :
У серпні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що йому на праві власності належить 19/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори Коваленко В.В. 17.05.1997 р., реєстр № 1-666.
Право власності на зазначену частку зареєстроване на його ім'я в ОП «Запорізьке МБТІ» 01.07.97 р.
Іншими співвласниками домоволодіння за вказаною адресою являються: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_6
Домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 905 кв.м., яка перебуває в спільному користуванні всіх співвласників будинку.
Порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння не встановлювався.
На зазначеній земельній ділянці наявні ряд самочинних будівель, а саме - жилий будинок літ. У-2, відкрита веранда літ. «у», котельня літ. В1, гараж літ. П .
В теперішній час у нього виникла необхідність належним чином оформити право власності на ці самочинні побудови. Але зробити це позасудовим шляхом він не має можливості, тому що для узаконення самочинних побудов необхідно надати до відповідних органів письмову згоду всіх співвласників домоволодіння та висновки відповідних організацій щодо відповідності побудованих ним спору будівельним, санітарним та протипожежним нормам України.
У липні 2010 року він звертався до Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради з заявою про виготовлення відповідного висновку. Однак йому в усній формі було відмовлено в виготовленні такого висновку тільки з причини відсутності згоди всіх співвласників домоволодіння.
Співвласники ОСОБА_8 та ОСОБА_9, співвідповідачі по справі, не заперечують проти оформлення його права власності на побудовані ним будівлі, про що надали відповідні заяви.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 відмовилися надати згоду на оформлення ним самочинних побудов, вважаючи, що ці побудови порушують їх права.
Вважав, що побудовані ним жилий будинок літ. «У-2» розміром 8,28 м х 1,18 м, відкрита веранда літ. «у» розміром 6,61 м х 1,18 м, котельня літ. В1 розміром 2,50 м х 1,05 м , гараж літ. П розміром 5,50 м х 4,90 м не порушують будівельних, санітарних та протипожежних норм України, що підтверджується висновком експерта від 02.03.09 р. № 1001 та висновками відповідних організацій.
Також вважав, що визнання за ним права власності на самочинно побудовані жилий будинок літ. У-2, відкриту веранду літ. «у», котельню літ. В1, гараж літ. П, часток співвласників в праві спільної часткової власності не змінює і цим права співвласників не порушує.
Крім того, майже всіма співвласниками, в тому числі відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_6, на зазначеній земельній ділянці також були зведені самочинні будівлі.
ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 про знесення самочинних побудов, а саме житлового будинку літ. У-2, котельні літ. В1, гаражу літ. П, які розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 18.
В обгрунтування своїх позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить 7/50 часток домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 04.04.2000 року.
Будинок розміщений на земельній ділянці розміром 905 м2, яка перебуває в спільному користуванні всіх співвласників будинку. Порядок користування неможливо визначити, оскільки на земельній ділянці розміщені три житлові будинки з надвірними побудовами.
Вважає, що ОСОБА_5 без землевідведення, проекту, дозволу, погодження із співвласниками будинку та користувачами, самовільно вибудував житловий будинок з грубим порушенням будівельних, санітарних та пожежних норм і правил.
Просила суд зобов'язати ОСОБА_5 знести самочинні будови житлового будинку літ. У-2, котельню літ. В1, гараж літ. П, зняти навіс та встановити римби.
Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до суду заяву про приєднання до позову ОСОБА_4
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено.
Встановлено, що визнання за ОСОБА_5 права власності на жилий будинок літ. «У-2» розміром 8,28 м х 1,18 м., загальною площею 80,9 кв.м, жилою площею 50,2 кв.м, відкриту веранду літ. «у» розміром б.60 м х 1,18 м, котельню літ.в1 розміром 2,50 м х 1,05 м, гараж літ. П розміром 5,50 м х 4.90 м, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, не порушує права інших співвласників домоволодіння за зазначеною адресою.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на жилий будинок літ. «У-2» розміром 8,28 м х 1,18 м., загальною площею 80,9 кв.м, жилою площею 50,2 кв.м, відкриту веранду літ. «у» розміром 6.60 м х 1,18 м, котельню літ.в1 розміром 2,50 м х 1,05 м, гараж літ. П розміром 5,50 м х 4.90 м, які розташовані на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов»язано ОСОБА_5 здати жилий будинок літ. «У-2» розміром 8,28 м х 1,18 м., загальною площею 80,9 кв.м, жилою площею 50,2 кв.м в експлуатацію, після чого зареєструвати право власності на зазначений будинок в ОП ЗМБТІ.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
ОСОБА_4 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5
До початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6 26.11.2010 року подав заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_4
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що позивач є співвласником домоволодіння АДРЕСА_1, де йому належить 19/100 часток на праві приватної власності.
Відповідачі по справі є співвласниками вищезазначеного домоволодіння, в якому їм належить: ОСОБА_10 – 19/100 часток, ОСОБА_11 – 3/200 частки, ОСОБА_12 – 3/200 частки, ОСОБА_13 – 3/50 частки, ОСОБА_14 – 3/50 частки, ОСОБА_8 – 9/100 частки, ОСОБА_4 – 7/50 частки, ОСОБА_9 – 19/100 частки, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 1/40 частці кожному, що підтверджується довідкою ОП ЗМБТІ за № 9498 від 30.10.2007 року.
Домоволодіння АДРЕСА_1 розташоване на земельній ділянці площею 905 кв.м., яка перебуває у спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння.
Порядок користування вищезазначеною земельною ділянкою між співвласниками не встановлювався, а відтак не встановлені і межі земельних ділянок співвласників домоволодіння.
На зазначеній земельній ділянці позивач ОСОБА_5 побудував без належного проекту та узгоджень з відповідними організаціями ряд самочинних будівель, а саме: жилий будинок літ. «У-2» розміром 8,28 м х 1,18 м., загальною площею 80,9 кв.м, жилою площею 50,2 кв.м, відкриту веранду літ. «у» розміром 6.60 м х 1,18 м, котельню літ.в1 розміром 2,50 м х 1,05 м, гараж літ. П розміром 5,50 м х 4.90 м.
Вищезазначені обставини сторонами визнаються та не оспорюються.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Приписи ст. 357 ЦК України передбачають, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав.
Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визнання за позивачем права власності на самочинні будівлі не змінює часток співвласників у праві спільної часткової власності та не порушує жодним чином інші права співвласників.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що висновок експерта не дає відповіді щодо відповідності ДБН побудованих позивачем самочинних будівель.
Разом з тим, висновок експертизи підтверджує ту обставину, що самочинні будівлі відповідають необхідним нормам.
Зазначений висновок експертизи підтверджений також висновком ТОВ „Настрой” та висновком Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 0131/10 від 13.03.2010 року.
Судова експертиза була призначені у судовому засіданні, а тому апелянт мав можливість поставити перед експертом свої питання щодо відповідності самочинних будівель будівельним нормам.
Апелянт зазначає про те, що суд не притягнув до участі у справі Державну інспекцію архітектурно – будівельного контролю.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у справі приймало участь у якості третьої особи Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, яке жодних заперечень стосовно узаконення самочинних будівель не надало.
Не ґрунтуються на матеріалах справи доводи апелянта і в тій частині, що суд першої інстанції не визначив належним чином всіх співвласників домоволодіння.
З матеріалі в справи вбачається, що справа розглядається з 2006 року. відповідачі по справі належним чином повідомлялись про час та місце слухання справи.
У відповідності до вимог ч. 9 ст. 74 ЦПК України суд викликав у судове засідання відповідачів по справі.
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідачів по справі про час та місце слухання справи не відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до приписів ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Апелянт не надала суду жодних належних доказів, окрім своїх усних пояснень, які би свідчили про те, що самочинні будівлі зведені позивачем порушують її права як співвласника домоволодіння.
З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2009 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя було задоволено позов ОСОБА_5, щодо визнання за ним права власності на вищезазначені самочинні будівлі.
Скасовуючи вищезазначене рішення та повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі від 30.07.2009 року зазначив про те, що визнання права власності за ОСОБА_5 на самочинні будівлі є передчасним, оскільки суду не було надано узгоджень з відповідними організаціями на узаконення самочинних будівель.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийняв до уваги експертний висновок № 1001 від 02.03.2009 року, складений експертом Регіонального судово – експертного бюро Лєщенко К.І. та висновок Головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради № 0131/10 від 13.03.2010 року.
Крім того, суд першої інстанції дослідив та прийняв до уваги висновки ДЗ Жовтнева СЕС № 02-13 / 125 від 08.02.2010 року та Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій в Запорізькій області за № 73 від 10.02.2010 року, згідно яких ці установи не заперечують проти узаконення вищезазначених самочинних будівель.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному суді апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вирішуючи спір відмовив ОСОБА_4 у задоволенні зустрічного позову щодо знесення самочинних будівель.
Доводи апеляційної скарги свідчать про те, що вона не оскаржує рішення суду першої інстанції в цій частині, а лише просить скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні його позову.
Постановляючи судове рішення, суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував обставини справи, встановив дійсні правовідносини сторін та правильно застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини.
Апеляційна скарга не містить жодних доводів, які би свідчили про порушення судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 жовтня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: