КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Мішеніної С.В., Іванюка М.В.
При секретарі : Топольській В.О.
За участю : позивача ОСОБА_1, представника відповідача Іщука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство» про скасування наказу щодо звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2010 року, встановила :
У квітні 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом з тих підстав, що вважає своє звільнення з роботи у відповідача по ст. 40 п. 1 КЗпП України незаконним та упередженим. В поновлення трудового права позивач просив скасувати наказ № 21-К ДП «Ямпільське лісове господарство» від 31.03.2010 р. в частині звільнення з роботи лісника з 31.03.2010 р. за скороченням штату; поновити на посаді лісника Северинівського лісництва з дня звільнення, а також просив стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 16.08. 2010 р. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням цього ж суду від 07.10.2010 р. стягнуто з ОСОБА_1 до держбюджету Ямпільського району витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу на основне рішення, ОСОБА_1 посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим порушує питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити або передати справу на новий розгляд до іншого суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Наказом по ДП «Ямпільське лісове господарство» № 21-к від 31.03.2010 р. позивача звільнено з роботи за скороченням штату по п.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.5).
Підставами видання наказу в ньому зазначені: оптимізація структури лісового господарства; виконання наказу Державного комітету лісового господарства України від 22.01.2010 р. № 14; наказу Вінницького обласного управління лісового та мисливського господарства від 25.01.2010 р. № 15 «Про реорганізацію ДП «Ямпільське лісове господарство»; наказ по даному підприємству від 28.01.2010 р. «Про попередження про реорганізацію ДП «Ямпільське лісове господарство».
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений у відповідності до закону і з таким висновком колегія суддів погоджується.
З матеріалів справи убачається, й це установив суд, що у відповідача дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці ДП «Ямпільське лісове господарство», яке згідно наказу Державного комітету лісового господарства України від 22.01.2010 р. № 14 реорганізоване шляхом приєднання його до складу суб’єкта господарювання – ДП «Могилів-подільське лісове господарство» з безоплатною передачею правонаступнику валових активів та пасивів (а.с.8).
Внаслідок реорганізації робоче місце позивача не збереглось, про наступне вивільнення він за 2 місяці попереджався, від переведення на іншу роботу відмовився, переважним правом на залишення на роботі внаслідок за кваліфікацією і продуктивністю праці позивач не має.
При цьому до уваги прийнято, що ОСОБА_1, будучи за фахом художнім керівником, під час роботи у відповідача профільної спеціальності лісника так і не набув та відмовлявся від підвищення кваліфікації, разом з тим до трудових обов’язків проявляв несумлінне ставлення.
Доводи апелянта стосовно неврахування судом наявності у нього двох і більше утриманців, відсутності в сім’ї інших працівників із самостійним заробітком та тривалого безперервного стажу роботи на даному підприємстві апеляційним судом до уваги не приймаються, так як про такі переважні права на залишення на роботі (ч. 2 ст. 42 КЗпП) можна було б говорити, якби не було різниці у кваліфікації та продуктивності праці позивача у порівнянні з іншими працівниками.
З огляду положень Закону України від 21.03.1991 р. № 875- ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не впливає на суть вирішення питання й та обставина, що позивач є інвалідом третьої групи з протипоказанням важкої роботи, оскільки фактична кількість інвалідів, які працюють на підприємстві, перевищує нормативну.
Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції, розв’язуючи виниклий трудовий спір, повно та всебічно з’ясував обставини справи та ухвалив рішення з додержанням закону, а твердження апеляційної скарги є необґрунтованими і не спростовують правильних висновків суду.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 серпня 2010 року залишити без змін.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис С.В.Мішеніна
підпис М.В.Іванюк
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна