Справа № 11-1076/ 2010 р.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Татаурова І.М.
Доповідач: Ващук В.П.
А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д В І Н Н И Ц Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого: Петришина І.П.
суддів: Ващук В.П., Нагорняка Є.П.
за участю прокурора: Фінца Д.Г.
засудженого: ОСОБА_2
розглянула « 25» листопада 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу за апеляцією із змінами державного обвинувача, апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_2, та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Староміського районного суду м. Вінниці від «16» вересня 2010 року , яким
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець м. Вінниці, раніше судимий:
- 19.10.1995 року Літинським районним судом Вінницької області за ст. 140 ч.1 КК України направлений в спец. ПТУ на 3 роки;
- 15.01.1999 року Літинським районним судом Вінницької області за ст. 94 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі;
- 22.07.2004 року Могилів-Подільським районним судом Вінницької області за ст. ст. 391, 71 КК України до 2 років 4 місяців позбавлення волі;
- 19.12.2008 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ст. 186 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі;
- 17.06.2010 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ст. ст. 309 ч.1, 75 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі , з іспитовим строком 2 роки,
визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, та призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.
Згідно ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
Згідно ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання за новим вироком та покарання призначеного за вироком Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2010 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_3,
уродженець м. Шаргорода,
Вінницької області, раніше не судимий,
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_4 обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи та навчання.
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_5,
уродженець с. Будки, Немирівського
району, раніше не судимий
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_5 обов’язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України у Вінницькій області витрати пов’язані з проведенням експертиз в розмірі 2 666 грн. 76 коп.
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, 25.02.2010 року біля 22.00 год. знаходячись в кафе «Таллер», що розташоване по вул. Коцюбинського в м. Вінниці, реалізовуючи свій злочинний умисел, таємно, шляхом вільного доступу, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_6 спить, заволодів мобільним телефоном, вартістю 990 грн. останнього. Після чого ОСОБА_2 пішов з місця вчинення злочину, розпорядившись мобільним телефоном на власний розсуд.
ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4, ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою між собою, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, 26.02.2010 року біля 00.30 год., за допомогою ключа, що був у ОСОБА_2 проникли в помешкання, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Островського 21, звідки, реалізовуючи свій злочинний намір, таємно викрали майно, що належить потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 3 772 грн. 95 коп.
Після чого, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з місця злочину втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.
Державний обвинувач в апеляції із змінами ставить питання про зміну вироку Староміського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 за ст. ст. 185 ч.2, 185 ч.3 КК України вважати засудженим ОСОБА_2 за ст. 185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1 КК України, до призначеного покарання та на підставі ст. 70 ч. 4 КК України вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 17.06.2010 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ст. 309 ч.1 КК України, допустити до самостійного виконання.
В своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку Староміського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року щодо нього. Засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що суд без достатніх підстав визнав його винним у вчиненні вказаних у вироку злочинів, мотивуючи тим, що попереднє і судове слідство у справі проведено неповно і однобічно, з обвинувальним ухилом та порушенням норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства. Вважає, що його засуджено за злочин, якого він не вчиняв і у справі відсутні докази його винності.
Захисник-адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2 ставить питання про зміну вироку Староміського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року відносно його підзахисного, по ст. 185 ч.2 КК України пом’якшити міру покарання, а по ст. 185 ч. 3 КК України виправдати, так як проникнення в квартиру не було, а речі з квартири були забрані з дозволу та по проханню потерпілого ОСОБА_6
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу, та заперечив проти апеляції із змінами державного обвинувача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляція із змінами державного обвинувача підлягає до задоволення у повному обсязі, апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 та апеляція захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, - задоволенню не підлягають.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, та у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло є обгрунтованими.
Посилання в апеляційних скаргах засудженого ОСОБА_2 та його захисника-адвоката ОСОБА_3 на те, що попереднє і судове слідство проведені неповно, не об’єктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і грунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх зібраних з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства, доказах є безпідставними.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що органами досудового слідства і судом по даній справі дотримано вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об’єктивної істини.
Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами, яким суд дав всебічну і об’єктивну оцінку в їх сукупності та взаємозв’язку.
Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи засудженого ОСОБА_2, аналогічні тим, які викладені в апеляційних скаргах, про те, що він не вчиняв інкримінованих йому злочинів.
Так, зокрема, мотивуючи висновки, про винність ОСОБА_2 в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, у таємному викраденні чужого майна вчиненому повторно за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням в житло, суд обгрунтовано послався на показання засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які як в стадії досудового, так і судового слідства викривали ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Потерпілий ОСОБА_6, також викривав ОСОБА_2, що лстанній таємно заволодів його особистим майном. Зокрема, з його показань в стадії попереднього і судового слідства вбачається, що саме ОСОБА_2 25 та 26 лютого 2010 року розпивав із ним спиртні напої, і що останньому він не передавав ключі від будинку та не пропонував своїх речей для продажу.
Також вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, а саме протоколом виявлення та вилучення у останнього 26 лютого 2010 року мобільного телефону належного потерпілому ОСОБА_6 ( а.с. 31); протоколом добровільної видачі, відповідно до якого ОСОБА_5 добровільно видав договір на здачу в ломбард ДВД програвача, який належав потерпілому ОСОБА_7 та фіскального чеку на отримання грошей ( а.с. 34-36); протоколом виявлення та вилучення 26 лютого 2010 року в приміщенні кім. 529 Вінницького транспортного коледжу особистих речей належних потерпілому ОСОБА_6 ( а.с. 22).
Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Кваліфікація його дій за ч.2 ст. 185 та ч.3 ст. 185 КК України є правильно.
Міру покарання засудженому ОСОБА_2 судом призначено з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєних злочинів, особи засудженого.
Разом з тим, судом не правильно застосовано кримінальний закон при призначенні покарання ОСОБА_2 на підставі ст. 70 ч.4 КК України, суд не врахував рекомендації п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року « Про практику призначення судами кримінального покарання», - у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення остаточного покарання – виходячи з його виду й розміру.
Коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію із змінами державного обвинувача задовольнити у повному обсязі, апеляційні скарги засудженого ОСОБА_2 та захисника-адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_2, - залишити без задоволення.
Вирок Староміського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2, - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України, згідно ч.1 ст. 70 КК України до 4 ( чотирьох) років позбавлення волі.
Вирок Замостянського районного суду м. Вінниці від 17 червня 2010 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, допустити до самостійного виконання.
У решті цей вирок щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Судді:
Петришин І.П. Ващук В.П. Нагорняк Є.П.