КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-кп/824/3740/2021 Категорія КК: ч. 2 ст.121 КК України

Головуючий в суді 1-ої інстанції: Родіонова С.О.

Головуючий в апеляційній інстанції: Маліновський О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді-доповідача: Маліновського О.А.

Суддів: Ігнатова Р.М., Сітайло О.М.

при секретарі: Котик І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Кудрявцева О.В. на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року у кримінальному провадженні №62020100000002542 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України,-

за участю прокурора: Лисенко Д.О.

обвинуваченого: ОСОБА_1

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою строком на 60 днів, тобто до 02.10.2021 включно.

Рішення суду обґрунтоване тим, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були враховані під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суттєво не зменшились, відомості про те, що з`явились якісь нові обставини у матеріалах кримінального провадження відсутні, тому суд першої інстанції вважав за необхідне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою ще на 60 днів без визначення розміру застави.

Не погоджуючись с прийнятим рішенням захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Кудрявцев О.В. подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування зазначених вимог адвокат зазначає, що суд першої інстанції при винесенні рішення не врахував, що ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного особою під вартою, а небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватись лише в залежності від суворості можливого покарання, а оскільки обвинувачений ОСОБА_1 утримується під вартою з 10.12.2020 року, тобто станом на 04.08.2021 року - майже 8 місяців на думку захисту, ризик переховування на даній стадії розгляду кримінального провадження є не настільки значним аби виправдовувати застосування до ОСОБА_1 найсуворішого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі захисник також зазначає, що ОСОБА_1 раніше не судимий, є військовослужбовцем СБУ за контрактом, до арешту служив на посаді працівника охорони 1 відділу Управління чергової охорони СБУ; має місце реєстрації в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , має постійне місце фактичного проживання в м. Києві та на утриманні дитину, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, що у своїй сукупності підтверджує наявність у ОСОБА_1 міцних соціальних зв`язків.

Крім того, адвокат посилається на те, що необґрунтованим є ризик впливу на свідків та потерпілих, оскільки він може бути виправданий тільки на початкових стадіях кримінальної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Яжинський проти Польщі»), тоді як в даному провадженні досудове розслідування вже закінчене і справа розглядається по суті в суді та на стадії слідства свідки допитувались по декілька разів, деякі з них є друзями загиблого, тому малоймовірно, що під час допиту в суді ці особи змінять свої показання на протилежні. Те саме на думку адвоката Кудрявцева О.В. стосується і потерпілих, оскільки вони вороже налаштовані до обвинуваченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт також звертає увагу на те, що ризик вчинення перешкод кримінальному провадженню іншим чином взагалі не обґрунтований стороною обвинувачення, адже навряд чи можна серйозно сприймати припущення, що ОСОБА_1 як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи та вважає, що суд першої інстанції допустив формальний підхід до розгляду питання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та взагалі не навів які конкретно ризики, визначені в статті 177 КПК України, суттєво не зменшились, а також не обґрунтував, чому застосування більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_1 . Відсутнє таке обґрунтування і в клопотанні прокурора.

Адвокат Кудрявцев О.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду провадження та надіслав до суду клопотання про розгляд провадження без його участі, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе проводити судове засідання без участі адвоката Кудрявцева О.В.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, прокурора Лисенко Д.О., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Кудрявцева О.В. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За приписами ст.131 КПК України запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 по обвинуваченню за ч.2 ст.121КК України у кримінальному провадженні №62020100000002542 були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону, повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження такого запобіжного заходу з зазначенням в ухвалі відповідних мотивів.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_1 інкриміновано вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, який згідно з положеннями ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, покарання за вчинення якого передбачає від 7 до 10 років позбавлення волі, а тому суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що зважаючи на міру покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, існують ризики, що він може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що на думку суду може негативно вплинути на розгляд даного кримінального провадження.

Зазначені ризики продовжують існувати та є реальними, оскільки на даний час існують підстави що обвинувачений ОСОБА_1 може впливати на свідків, потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, яких обвинувачений знає та якому відоме їх місце проживання, що дає підставу зробити висновок про високий ступінь ризику незаконного впливу на свідків. Крім того, усвідомлення обвинуваченим тяжкість покарання, яке може йому загрожувати, свідчить про те, що останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, що унеможливить розгляд провадження, встановлення реальних обставин справи та виконання правових приписів ст.2 КПК України

Доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Кудрявцева О.В. про зміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт не містить жодних обґрунтованих підстав та не спростовують наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Посилання в апеляційній скарзі адвоката Кудрявцева О.В. про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт у зв`язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутня можливість вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, оскільки: свідки та потерпілі вже допитувалися на стадії слідства по декілька разів, ОСОБА_1 раніше не судимий, є військовослужбовцем СБУ за контрактом, до арешту служив на посаді працівника охорони 1 відділу Управління чергової охорони СБУ, має місце реєстрації в Україні за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання в м. Києві та має на утриманні дитину, перебуває у фактичних шлюбних відносинах є непереконливими, зважаючи на характер висунутого ОСОБА_1 обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, які обгрунтовано доводять існування вказаних ризиків, тому, на переконання колегії суддів, достатньо вмотивованим є висновок суду щодо необхідності тримання ОСОБА_1 під вартою, щоб завадити зазначеним ризикам.

Застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів не запобігатимуть зазначеним ризикам і не забезпечать дієвість кримінального провадження.

Суд апеляційної інстанції враховує і позицію потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника - адвоката Беззубець Ю.В., які в суді першої інстанції підтримали клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду про необхідність продовження строку тримання обвинуваченому ОСОБА_1 , під вартою є законним, обґрунтованим і вмотивованим, постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з дотриманням вимог, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, натомість, доводи та твердження адвоката Кудрявцева О.В. про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв`язку з чим приходить до висновку про залишення поданої апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року - без змін.

Керуючись ст.131, 177, 331, 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Кудрявцева О.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 04 серпня 2021 року у кримінальному провадженні №62020100000002542 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст.121 КК України, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 під вартою строком на 60 днів, тобто до 02 жовтня 2021 включно - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_________________ _______________ _______________

Маліновський О.А. Ігнатов Р.М. Сітайло О.М.