У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: М.П., Оніпко О.В., Гордійчук С.О.
з участю секретаря судового засідання - Омельчук А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору, повернення майна, відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору та відшкодування збитків.
Перевіривши доводи та докази заяв, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання спадкового договору від 24 червня 2008 року, повернення майна та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено: спадковий договір від 24 червня 2008 року, укладений між ними, розірвано, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 96997 грн. майнової шкоди.
Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_3. подав апеляційну скаргу в якій посилається на незаконність вказаного рішення через невідповідність висновків суду дійсним обставинам по справі та порушенням норм матеріального права.
Вказує, що в спадкових договорах від 24 червня 2008р., укладених між ним та ОСОБА_4 вони не передбачали необхідності проведення ремонту в його будинку. Цей ремонт проведений за власною ініціативою ОСОБА_4, а тому він і не повинен відшкодовувати його вартість.
Крім того вартість ремонту перевищує встановлений ст.. 208 ЦК України розмір, а тому договір про його проведення повинен укладатися в письмовій та нотаріально посвідченій формі, чого зроблено не було. За наведених обставин вважає, що на його підтвердження та доведеність, сторони не повинні були посилатися на показання свідків.
Просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким його вимоги задовольнити повністю, а в зустрічному позові ОСОБА_4 відмовити.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що між сторонами по справі 24 червня 2008р. укладено спадковій договір, посвідчений державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори, зареєстрований за № 2-1068 за яким ОСОБА_3, як відчужувач передає після своєї смерті у власність ОСОБА_4 АДРЕСА_1 та спадковий договір, зареєстрований в реєстрі Другої Дубенської державної нотаріальної за № 2-1066, за яким відчужувач передає після своєї смерті у власність ОСОБА_4 АДРЕСА_1
В свою чергу ОСОБА_4 за вказаними договорами брала на себе зобов”язання забезпечувати ОСОБА_3, належні умови проживання.
Згодом між сторонами виникли непорозуміння, які переросли в неприязні стосунки в
.......................................................................................................................................................................
Справа № 22-1919/2010р. Головуючий в 1 інстанції: Бобер К.Ф.
Категорія :19, 22 Доповідач: Ковалевич С.П.
наслідок чого ОСОБА_3 відмовився від послуг ОСОБА_4, а та в свою чергу не бачить можливості продовжувати виконувати належним чином свої обов”язки. Обидві сторони виявили бажання вказані договори розірвати.
За наведених обставин суд першої інстанції правильно керуючись ч. 2 ст. 1308 ЦК України вище зазначені договори розірвав.
На підтвердження своїх вимог про відшкодування затрат на ремонт будинку ОСОБА_3 ОСОБА_4 надала суду квитанції про понесені нею витрати на придбання будівельних матеріалів та вони підтверджуються висновком будівельно- технічної експертизи Рівненського болісного б”юро технічної інвентаризації від 26.05.2010р. Визначаючи суму витрат на ремонтні роботи у вказаному висновку наведені відповідні мотиви та докази, з якими погоджується і колегія суддів, а тому такий висновок вважає належним доказом по справі.
Посилання ОСОБА_3 на ту обставину, що між ними не укладався письмовий договір на проведення ремонту не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог по відшкодуванню понесених витрат ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 сам не заперечував, що просив провести деякий ремонт в будинку і як ствердили свідки по справі – ОСОБА_6, ОСОБА_7ОСОБА_8, - ОСОБА_3, сам керував проведенням ремонту, вказував на його недоліки, вимагав їх усунення та вказував які меблі слід обновити.
За наведених обставин, керуючись ч.3 ст. 653 ЦК України суд першої інстанції правильно постановив рішення про відшкодування таких витрат.
Доводи апелянта, які викладені в його апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, з якими погоджується і колегія суддів.
Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з’ясував дійсні обставини по справі, дав належну оцінку зібраним доказам і постановив рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 307, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 04 жовтня 2010 відхилити.
Ухвала суду набуває чинності з моменту її проголошення.
Сторони по справі мають право оскаржити рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної інстанції в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: