Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-9201/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Рибалко Н.І.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.,
Бабак А.М.,
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 до якої приєдналася ОСОБА_4
на рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Задачиної Наталії Володимирівни, треті особи: Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки і піклування про визнання договору іпотеки недійсним,
ВСТАНОВИЛА :
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Задачиної Н.В., треті особи: Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки і піклування про визнання договору іпотеки недійсним.
Позивач послався на ті обставини, що він восени 2009 року дізнався, що його мати ОСОБА_5 ще 14 листопада 2007 року уклала з ЗАТ «ОТП Банк» договір іпотеки №PM-SME200/254/2007, згідно з яким надала в іпотеку квартиру 22 по вул. 12 Квітня в м. Запоріжжі.
ОСОБА_3 зазначав, що він постійно зареєстрований і проживає в цій квартирі, яка належить його матері.
Далі позивач вказує, що на момент укладення цього договору йому було 17 років, тому іпотечний договір міг бути укладений лише зі згоди органу опіки і піклування, якої немає.
ОСОБА_3 вважає, що, оскільки вказаний іпотеки забезпечує зобов’язання за договором від 13 листопада 2007р. про надання кредитної лінії на суму 670 000 грн. і в разі несплати або несвоєчасної сплати кредитних коштів іпотекодержатель має право звернути стягнення на квартиру, яка є і була на час укладення договору його єдиним і постійним місцем проживання, то такий договір є недійсним. Недійсність договору позивач обумовлює порушенням його прав, як неповнолітнього, оскільки належним йому правом користування житлом сторони договору розпорядилися з порушенням закону. А саме, укладаючи договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, та внаслідок якого відбулося зменшення та значне обмеження його прав щодо користування житлом, попередньо не отримали згоди органу опіки та піклування.
ОСОБА_3 просив суд визнати договір іпотеки №PM-SME200/254/2007 від 14.11.2007 року укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ «ОТП Банк», недійсним. Зобов’язати приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 зняти заборону відчуження нерухомого майна – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Задачиної Наталії Володимирівни, третя особа: Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки і піклування про визнання договору іпотеки недійсним залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
До апеляційної скарги приєдналася сестра позивача ОСОБА_4, яка вказує, що вищевказана квартира є її постійним та зареєстрованим місцем проживання. Разом з нею проживає її малолітня донька ОСОБА_8, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. і з часу народження дана квартира є ї її постійним місцем проживання. Тому вважає договір іпотеки недійсним з тих же підстав, що і позивач ОСОБА_3
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі п.п.2,3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.
Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову виходив з тих обставин, що надані нотаріусу документи не містили відомостей щодо проживання в квартирі, яка передавалася в іпотеку, неповнолітніх осіб, а тому дії нотаріуса є правильними та такими, що відповідають Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій.
Даний висновок рішення суду дає підстави вважати, що рішення суду в цілому ухвалене без дотримання судом першої інстанції вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Процесуальний закон визнає, що рішення є законним, якщо суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Не відповідає оскаржуване рішення і вимогам ст. ст. 214, 215 ЦПК України, оскільки в ньому не вирішене питання щодо наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджувалися, не визначено, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, при цьому в мотивувальній частині рішення не відображено які докази беруться до уваги, а які відхиляються та з яких мотивів.
Поза увагою суду залишилися безпосередньо позовні вимоги, які були заявлені з підстав невідповідності оспорюваного правочину ч. ч. 1, 6 ст. 203 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ст. 6 Закону України «Про іпотеку».
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що з міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх неповнолітніх дітей.
Зокрема, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» гарантує, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна, при цьому неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень, а для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
У ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
Спеціальні умови передачі нерухомого майна в іпотеку передбачені ст. 6 Закону України «Про іпотеку», де сказано - у разі обмеження правомочності розпорядження нерухомим майном згодою його власника або уповноваженого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (в даному випадку органу опіки та піклування) така ж згода необхідна для передачі цього майна в іпотеку.
З системного аналізу наведених норм матеріального права слідує, що передача за нотаріально посвідченим договором батьками в іпотеку нерухомого майна, де неповнолітня особа має право користування жилим приміщенням, без попередньої згоди органу опіки та піклування є незаконною.
Обставина відсутності згоди органу опіки та піклування відповідачами визнається. Заперечуючи проти позову відповідачі посилаються на ту обставину, що на час вчинення правочину надані іпотекодавцем документи не містили відомостей про наявність житлових прав неповнолітніх осіб відносно майна, що надавалося в іпотеку.
Такі заперечення є неприйнятними, оскільки виходять за межі предмету доказування. Позивач надав належні, припустимі та переконливі докази тієї обставини, що він на час укладення договору не досяг повноліття, а тому не мав повного обсягу цивільної процесуальної дієздатності. Його мати відповідачка ОСОБА_5, яка на той час була його законним представником і мала діяти на забезпечення його прав, укладаючи договір іпотеки нерухомого майна, право на користування житлом в якому має позивач, не дотрималася положень закону.
Позивач має право користування житловим приміщенням квартири, що передана в іпотеку, і дана обставина підтверджується, зокрема, паспортом позивача. За відміткою в паспорті позивач був зареєстрований в квартирі на час укладення оспорюваного договору. Згідно ст. ст. 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» місце реєстрації є місцем проживання фізичної особи.
В силу загальних вимог, визначених ч. 1, ч. 6 ст. 203 ЦК України, оспорюваний позивачем договір іпотеки суперечить змісту вказаних актів цивільного законодавства та, вчинений матір’ю, суперечить правам неповнолітнього на час укладення правочину сина. Тому, у відповідності до ст. ст. 215, 216 ЦК України правочин є недійсним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення суду з одночасним ухваленням нового рішення.
При цьому, заявлені позивачем вимоги до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Задачиної Н.В. про зняття заборони відчуження нерухомого майна – квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дані позовні вимоги суперечать змісту ст. 3, ч. ст. 15 ЦПК України згідно яких особа має право на захист свого цивільного права чи інтересу лише в разі його порушення або оспорювання. Проте, позивач не має прав щодо відчуження нерухомого майна, переданого в іпотеку, а тому наявність заборони відчуження не порушує його прав. В свою чергу, задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору іпотеки має потягти застосування наслідків його недійсності, у тому числі щодо відсутності підстав вказаної заборони і вчинення нотаріусом відповідних дій.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналася ОСОБА_4, задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:
«Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ПАТ «ОТП Банк», приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Задачиної Наталії Володимирівни, треті особи: Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки і піклування про визнання договору іпотеки недійсним задовольнити частково.
Визнати договір іпотеки №PM-SME200/254/2007 від 14.11.2007 року укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ «ОТП Банк» недійсним.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про зобов’язання приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 зняти заборону відчуження нерухомого майна відмовити».
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: