АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 11361 / 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Степаненко Ю.А.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Приймака В.М.,
Дзярука М.П.,
Дашковської А.В.,
при секретарі: Черненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, опікунська рада Василівської міської ради Запорізької області, ВДВС Василівського РУЮ, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, опікунська рада Василівської міської ради Запорізької області, ВДВС Василівського РУЮ, про звільнення від сплати заборгованості по аліментам.
В позовній заяві позивач посилався на те, що 18.09.1982 року він уклав шлюб з відповідачем. В період шлюбу у них народилося три сина.
07.02.2002 року шлюб розірвано.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 11.10.2006 року з нього на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 до його повноліття.
12.01.2010 року син досяг повноліття.
Станом на 11.01.2010 року його заборгованість перед відповідачем з аліментів складала 4 269, 34 грн.
Позивач також вказував на те, що з квітня 2009 року син проживає разом з ним та перебуває на повному його утриманні, тому, просив суд звільнити його від частини заборгованості по аліментам в сумі 1 870, 96 грн., а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2010 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відмовляючи позивачу у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що той факт, що син сторін по справі, на користь якого з позивача на користь відповідача стягуються аліменти, з квітня 2009 року проживає разом з батьком, не є підставою для задоволення позову.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до приписів ст. 197 СК України, за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментам, якщо вона виникла у зв’язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Судом встановлено, що сторони по справі мають сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 11.10.2006 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 у розмірі 200 грн. щомісячно до його повноліття.
Станом на 11.01.2010 року заборгованість позивача по аліментам складає 4 269, 34 грн.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач надав суду розрахунок заборгованості по аліментам від 18.11.2010 року, складений та підписаний старшим державним виконавцем Куроєд О.О. та затверджений начальником ВДВС Василівського РУЮ Суховою Н.В., відповідно до якого станом на 11.01.2010 року заборгованість позивача по аліментам складає 2 869, 34 грн.
Судом встановлено, що до квітня 2009 року син сторін по справі – ОСОБА_6, проживав зі своєю матір’ю, яка отримувала щомісячно аліменти від позивача по справі на утримання сина у розмірі 200 грн. щомісячно.
Станом на квітень 2009 року заборгованості по аліментам позивач не мав.
З квітня 2009 року та по 11.01.2010 року, до досягнення сином повноліття, позивач не сплачував відповідачу ОСОБА_5 аліменти на утримання сина, оскільки останній постійно проживав з ним.
Зазначений факт сторони по справі не оспорюють.
Дійсно, з квітня 2009 року позивач не звертався до суду із заявою про звільнення його від сплати аліментів з тих підстав, що син фактично проживає з ним та знаходиться на його утриманні, а тому були відсутні правові підстави для відмови від сплати аліментів.
Разом з тим, обставини справи свідчать про те, що позивач фактично направляв грошові суми, які він повинен був перераховувати відповідачу, на фактичне утримання свого сина, який з квітня 2009 року постійно проживав з ним.
У грошовому еквіваленті сума заборгованості по аліментам, виходячи з щомісячних платежів у сумі 200 грн. та платежу за січень 2010 року у сумі 70, 96 грн., складає 1 870, 96 грн.
Приймаючи до уваги вищезазначені обставини, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким звільнити позивача від сплати аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання сина – ОСОБА_6 за період з квітня 2009 року по 11.01.2010 року.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 04 листопада 2010 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту: „Позов ОСОБА_4 задовольнити. Звільнити ОСОБА_4 від сплати частини заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_5 на утримання сина – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за період з квітня 2009 року по 11.01.2010 року у сумі 1 870, 96 грн.”
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді: