Справа № 2-288
2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі головуючого - судді Шейко П.П.
при секретарі Бибик О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Чорнухи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області про перерахунок та виплату пенсії, -
встановив:
У липні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому вказує, що він є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
З 26 березня 2007 року є безстроково інвалідом ІІІ групи, інвалідність якого пов’язана з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Позивачу стало відомо, що пенсія по інвалідності (основна і додаткова) йому нараховується невірно і він звернувся з проханням здійснити перерахунок пенсії та доплатити не виплачену частину пенсії. Проте відповідач відмовив з посиланням на те, що пенсія нараховується правильно, згідно порядку і норм, встановлених постановами Кабінету Міністрів України і в межах асигнувань, передбачених цими постановами, і тому перерахунку не підлягає.
Позивач вважає, що дії відповідача є неправомірними, так як розмір пенсії, що він отримує (основної та додаткової) є значно нижчим, ніж передбачено ст.. 50 та ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Так, відповідно до ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій по інвалідності, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для ІІІ групи – 6 мінімальних пенсій за віком, а відповідно до ст.. 50 цього ж Закону особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам ІІІ групи – 50 % мінімальної пенсії за віком.
За період часу з 26 березня 2009 року до 26 червня 2009 року на підставі рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області, а з 26 червня 2009 року до 31 березня 2010 року - в добровільному порядку, позивач отримав основну та додаткову пенсію у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 01 квітня 2010 року позивач знову отримував основну та додаткову пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено ст.. 50 та ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просив визнати дії відповідача по нарахуванню та виплаті щомісячної основної пенсії, яка на момент виплати була менша 6 мінімальних пенсій за віком , та щомісячної додаткової пенсії за заподіяну шкоду здоров’ю, яка на момент виплати була менша 50% мінімальних пенсій за віком, незаконними.
Зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплачувати йому щомісячну основну та щомісячну додаткові пенсії, як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого пов’язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, у розмірах, встановлених ст..ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01 квітня 2010 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.
Представник відповідача Самойлік Ю.І. позовні вимоги позивача не визнав, суду показав, що нарахована та виплачена позивачу пенсія відповідає вимогам діючого законодавства. Зокрема, зазначив, що ст..ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є нормами прямої дії, а оскільки вони не встановлюють механізм реалізації даного права. Крім того, при нарахуванні пенсії відповідач керується постановами Кабінету Міністрів України, які відповідно до ст.. 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» є обов’язковими до виконання на всій території України і підстави для їх невиконання у відповідача відсутні.
Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Статті 8, 22 Конституції України закріплюють принципи верховенства права та гарантованості конституційних прав і свобод, забороняє при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів звужувати зміст та обсяг існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи щодо яких установлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.
Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Встановлено, що позивач в період з 07 серпня по 11 вересня 1986 року приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом ІІІ групи (безстроково) захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим управлінням праці та соціального захисту населення Чорнухинської районної державної адміністрацією 26.03.2007 року та довідкою Полтавської обласної МСЕК № 00358614 від 26.03.2007 року.
Отже, позивач має право на призначення та отримання щомісячної основної пенсії у розмірі, передбаченому ст.. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на призначення та отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Але ОСОБА_1 отримує основну та додаткову пенсію, нараховану управлінням Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року та № 530 від 28.05.2008 року у значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що є порушенням прав позивача.
Суд вважає, що відповідно до ст. ст. 8, 19, 22, 92 Конституції України, постанови Кабінету Міністрів України не можуть змінювати закони, які регулюють соціальне забезпечення і застосовуються тільки в частині, що не суперечить цим законам, а стаття 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Зазначеним Законом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати конкретний розмір державних соціальних гарантій. Положення цього Закону мають пріоритетну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами.
Суд також враховує, дія ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не зупинена, норми є діючими, всі умови для застосування цих положень наявні, тому в період, вказаний позивачем, а саме: з 01 квітня 2010 року, розмір щомісячної основної пенсії позивача має бути не меншим 6 мінімальних розмірів пенсії за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю має бути не меншою 50 % мінімального розміру пенсії за віком.
Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Кечко проти України», рішення від 08 листопада 2005 року), відповідно до якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як причину невиконання своїх зобов’язань і зацікавлені особи повинні мати змогу покластися на зобов’язання, взяті державою, держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідне положення є чинним.
Керуючись ст.ст. 8,22 Конституції України, ст..ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області про перерахунок та виплату пенсії задовольнити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну основну пенсію по інвалідності як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого пов ’ язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 6 мінімальних розмірів пенсії за віком, законодавчо встановленої на день проведення виплати, починаючи з 01 квітня 2010 року, з урахуванням фактично виплаченої основної пенсії.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чорнухинському районі Полтавської області провести перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи, інвалідність якого пов ’ язана з наслідками Чорнобильської катастрофи, щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленої на день проведення виплати, починаючи з 1 квітня 2010 року з урахуванням фактично виплаченої додаткової пенсії.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення.