Справа: № 6-46/10

Ухвала

Іменем України

14 жовтня 2010 року

    Новоград-Волинський міськрайонний суд  Житомирської області

в складі: головуючого - судді                             Борисюка Р.М.

при секретарі                                                        Василенко Т.М.

з участю представника заявника                        ОСОБА_5

представника зацікавленої особи                      ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Новоград-Волинському справу за заявою Новоград-Волинського міжрайонного  прокурора в інтересах держави в особі Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, сторони у справі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду, -

встановив:

    Новоград-Волинський міжрайонний прокурор звернувся до суду із заявою про поновлення строку на оскарження рішення третейського суду та про скасування рішення постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 18 березня 2009 року у справі за №  ПВ-99-04/09 про визнання за ОСОБА_3 права власності на приміщення магазину, площею 83,9 кв.м та нежитлові приміщення площею 123,2 кв. м, загальною площею 207,1 кв.м , які розташовані на першому поверсі будівлі №5 літ. «АЗ» по АДРЕСА_1. Свої вимоги обгрунтовує тим, що справа, по якій третейський суд прийняв рішення, не підвідомча третейському суду згідно Закону України «Про третейські суди», такі справи виключно підлягають розгляду судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України. Підставою для поновлення строку на оскарження вказаного рішення третейського суду прокурор вважає є те, що про вказане рішення міжрайонній прокуратурі стало відомо лише після надходження такої інформації 04.02.2010 року із комунального підприємства «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації».

    В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримала і дала пояснення, які відповідають вище викладеному. Представник Новоград-Волинської міської ради просить задовольнити заяву. Сторони по справі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, які були повідомлені про судовий розгляд у порядку, передбаченому ст. 74 ЦПК України, в судове засідання не з’явилися, заяв та клопотань не надали. Враховуючи думку інших учасників процесу, суд вважає за можливе провести розгляд справи без їх участі.

    Заслухавши пояснення прокурора, представника міської ради, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом встановлено, що  рішенням постійно діючого третейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 18 березня 2009 року у справі за № ПВ-99-04/09  були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання за ним права власності на нерухоме майно, а саме приміщення магазину, площею 83,9 кв.м та нежитлові приміщення площею 123,2 кв. м, загальною площею 207,1 кв.м , які розташовані на першому поверсі будівлі №5 літ. «АЗ» по АДРЕСА_1 та виділ їх в натурі на підставі ст. 364 ЦК України. Крім того, в рішенні третейського суду зазначено, що вказані об’кти нерухомого майна підлягають реєстрації в комунальному підприємстві «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Вказане рішення суду є незаконним, оскільки справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Пунктом 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди» визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 10.01.2008 року зазначив, що третейський суд - недержавний незалежний орган, який утворюється за угодою або відповідним рішенням зацікавлених фізичних або юридичних осіб у порядку, встановленому Законом України „Про третейські суди", для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці 7 ст. 2, ст. З Закону України "Про третейські суди" є здійснення ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного ч. 5 ст. 55 Конституції України.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських  правовідносин —  це  вид  недержавної  юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Відповідно до Закону, третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 4 6), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.

    Таким чином, третейський суд, покладаючи обов’язок реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна на комунальне підприємство «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» вирішив питання, що стосується зацікавленої особи, яка не є стороною третейського розгляду.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави у суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій/бездіяльності/ фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі № З-рн/99 /далі рішення Конституційного суду/ вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але і в діяльності приватних підприємств, товариств.

Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави у позовній заяві, необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Цей орган є фактично позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

    Про рішення потійно діючого тертейського суду при юридичній корпорації «Принцип» від 18.03.2009 року прокуратурі стало відомо при проведенні перевірки за інформацією комунального підприємства «Новоград-Волинське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 04.02.2010 року (а.с. 10), таким чином, строк на оскарження вказаного рішення третейського суду пропущено з поважних причин та підлягає поновленню.

    При таких обставинах, суд приходить до переконання, що дане рішення третейського суду постановлене з порушенням чинного законодавства і підлягає скасуванню.

    Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 3, 57, 208-210  ЦПК України, ст.ст. 2, 3, 6,  46, 51 Закону України «Про третейські суди», ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» суд,-

ухвалив:

Заяву задовольнити.

    Скасувати рішення постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип» від 18 березня 2009 року у справі за № ПВ-99-04/09 про визнання за ОСОБА_3 права власності на приміщення магазину, площею 83,9 кв.м та нежитлові приміщення площею 123,2 кв. м, загальною площею 207,1 кв.м , які розташовані на першому поверсі будівлі №5 літ. «АЗ» по АДРЕСА_1 у зв’язку з вирішенням судом прав та обов’язків інших осіб, які не були стороною, що передала спір на вирішення третейського суду.

Ухвалу може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня її проголошення.

Головуючий: