Справа: № 1-396/10

В И Р О К

Іменем України

29 жовтня 2010 року

    Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області  

в складі головуючого-судді                          Борисюка Р.М.

при секретарі                                                  Василенко Т.М.

з участю прокурора                                        Капустіна О.М.                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Новоград-Волинському кримінальну справу по обвинуваченню  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Городище Новоград- Волинського району Житомирської області, громадянина України, українця, із середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні маючого 2-х малолітніх дітей, не працюючого, проживаючого в АДРЕСА_1 раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, -

встановив:

Згідно рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області по виконавчому листу № 2-1047/08  від 23.06.2008  року, ОСОБА_1 зобов'язаний до сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 26 травня 2008  року, і до повноліття сина.

ОСОБА_1 навмисно, злісно ухиляється від сплати аліментів, на утримання сина ОСОБА_3  з 1 січня 2009 року по 1 вересня 2010 року. Він офіційно не працює, і не бажає працевлаштуватися, на облік в центр зайнятості не став, на попередження державного виконавця про погашення заборгованості не реагує, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, в результаті чого має заборгованість по аліментам в сумі 5960 грн.

Допитаний у судовому засіданні підсудний свою винність в інкримінованому злочині визнав повністю і показав, що рішенням суду він був зобов’язаний до сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3. Не заперечує, що не платить аліменти. Останній раз у серпні 2010 року дав гроші на велосипед дитині в сумі 200 грн. Він тривалий час не працює, не може знайти роботу, живе за рахунок тимчасових заробітків. Суму заборгованості визнає повністю. Зобов’язується її погасити протягом двох місяців, так як йому повинні видати кошти за проведену ним роботу в м. Києві. Розкаюється у скоєному, просить суворо не карати.

    Крім повного визнання підсудним своєї вини, його винність у вчиненому злочині повністю підтверджена і доведена доказами, дослідженими у судовому засіданні.

    Так, потерпіла ОСОБА_2 показала, що в період шлюбу з ОСОБА_1 у них 18.03.2001 року народився син ОСОБА_3. В подальшому між ними сімейне життя не склалося і з підсудним стали проживати окремо. Дитина залишилася на її вихованні та утриманні. Так, як ОСОБА_1 не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, в 2008 році звернулася до суду про стягнення з нього аліментів. Після винесення рішення судом, підсудний один раз сплатив 300 грн., але з січня місяця 2009 року припинив їх сплачувати і ніякої допомоги не надавав, сина не відвідував. Не заперечує, що розмір заборгованості по аліментам складає 5960 грн. Покарання підсудному просить призначити не пов’язане з обмеженням волі.

І з подання державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції від 21.09.2010 року видно, що ОСОБА_1 згідно виконавчого листа № 2-1047/08 від 23.06.2008 року, виданого Новоград-Волинським міськрайонним судом , зобов'язаний виплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 26.05.2008 року, і до повноліття сина, але  від сплати аліментів боржник злісно ухиляється. Станом  на 01.09.2010 року заборгованість по аліментам складає 5960 грн.(а.с. 2- 3).

Згідно копії виконавчого листа № 2-1047/08 від 23.06.2008  року, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду  стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 300 грн. щомісячно, починаючи з 26.05.2008 року, і до повноліття сина (а.с. 5).

Із копій попереджень державного виконавця видно, що ОСОБА_1 тричі попереджувався про те, що у разі непогашення заборгованості по аліментам, відносно нього може бути порушена кримінальна справа за ч.1 ст. 164 КК України( а.с. 6-7).

Відповідно до копії акта державного виконавця   про неможливість стягнення від 21.09.2010 року,  майна на яке можна звернути стягнення по місцю проживання підсудного не виявлено(а.с.8).

Згідно довідки, виданої Новоград-Волинським міським центром зайнятості, ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості з 2008 року по даний час не зареєстрований( а.с. 27).

Судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які не оспорюються учасниками процесу, зокрема показань свідків ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Проаналізувавши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_1 у судовому засіданні і кваліфікує його дії за ст.164 ч.1 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей(аліментів).

    При обранні виду і міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину, особу винного, обставини, які пом’якшують його покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості, вину визнав повністю, раніше не судимий, не одружений, має на утриманні 2-х малолітніх дітей, характеризується по місцю проживання посередньо, не працює.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного є щире каяття. Обставин, які обтяжують його покарання судом не встановлено.

             Враховуючи вище викладене, особу підсудного, приймаючи до уваги думку потерпілої ОСОБА_2, суд обирає підсудному  покарання у вигляді обмеження волі, як передбачено санкцією частини 1 статті 164 КК України, застосовуючи при цьому ст. 75 КК України, оскільки саме таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Міру запобіжного заходу підсудному суд залишає попередньо обрану – підписку про невиїзд.

Керуючись ст.ст. 323-324 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України і призначити покарання у вигляді 1-го(одного) року 6-ти місяців обмеження волі у кримінально-виконавчій установі.

    Застосувати до засудженого  ст. 75  КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням іспитовим строком 1 рік.

    У відповідності до ст. 76 КК України покласти на нього такі обов’язки: - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; - повідомляти ці органи про зміну місця проживання чи роботи.

    Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередньо обрану – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту оголошення.

Головуючий: