Справа №___ 2-472/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

     1 грудня 2010 року                                                                                                                          м. Овруч

  Овруцький районний суд Житомирської області в складі :

головуючого – судді       Гришковець А.Л.,

із секретарем                   Каленською Н.В.,  

з участю позивача           ОСОБА_1,

представника                   ОСОБА_2,

представників

відповідачів                      Рафальського П.А., Долінчук Н.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до Ігнатпільської сільської ради, ліквідаційної комісії ДП «Комунальник», ДП «Комунальник» та управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації про визнання розпоряджень протиправними, про зміну дати і формулювання причини звільнення, про стягнення заборгованості по заробітній платі, середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернулася до суду та просила стягнути на її користь з відповідача Ігнатпільської сільської ради Овруцького району  18448 грн. 97 коп. середньомісячного заробітку за час затримки звільнення, видачі трудової книжки та розрахунку, 300 грн. матеріальної допомоги та  заборгованість по інших видах виплат  згідно витребуваної довідки.

       Під час попереднього розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просить визнати протиправними розпорядження Ігнатпільського сільського голови: №82 від 17.10.2008 року (п.5) про звільнення її від виконання обов’язків з 18.10.2008 року по ст. 42,  №83 від 17.10.2008 року про звільнення її від виконання обов’язків з 17.10.2008 року за власним бажанням і проведення розрахунків та нарахувань, №14  від 14.02.2008 року (п.2)  про звільнення її як директора КП «Комунальник» від права підпису на фінансових документах, видачі наказів по підприємству та не проводити нарахування їй заробітної плати, змінити дату і формулювання причини звільнення з 17.10.2008 року за власним бажанням на звільнення з 02.02.2008 року за станом здоров’я.

         Крім того, просить стягнути з відповідача – Ігнатпільської сільської ради Овруцького району на її користь заборгованість по матеріальній допомозі в сумі 300 грн., заборгованість по компенсаційних виплатах, передбачених ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 200 грн. 50 коп., 76 грн. заробітної плати, середній заробіток за час затримки виплати по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в сумі 20000 грн., мотивуючи тим, що вона з 8.09.2006 року по 01.02.2008 року  працювала директором  в ДП  «Комунальник».  На роботу її було прийнято безпосередньо Ігнатпільським сільським головою і затверджено сесією сільської ради. Трудова книжка знаходилася у сільського голови.

          17.01.08  вона написала заяву про звільнення за станом здоров'я і 18.01.2008  року рішенням 17 сесії 5 скликання Ігнатпільської сільської ради було погоджено питання про її звільнення. Відповідно до діючого законодавства вона відпрацювала дві неділі. Останній її робочий день був 01.02.2008 року. Вона передала всю документацію та чекові книжки.  

          Відповідно до ст. 116 КЗпП України їй повинні були в день звільнення виплатити всю заборгованість, а саме: 300 грн. матеріальної допомоги до відпустки, 76 грн. заробітної плати,  компенсаційні виплати, що передбачені ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в сумі 200 грн. 50  коп.. Однак, вказані виплати їй проведено не було.

          Також в день звільнення їй не видали трудову книжку. Після звернення 07.11.2008 року до прокуратури із відповідною заявою їй було надіслано останню по пошті. Трудову книжку вона отримала 03.12.2008 року, а тому їй повинні виплатити середній заробіток в сумі 18223 грн. 20 коп..

          Крім того, вона вважає, що розпорядження Ігнатпільського сільського голови: №82 від 17.10.2008 року (п.5) про звільнення її від виконання обов’язків з 18.10.2008 року по ст. 42,  №83 від 17.10.2008 року про звільнення її від виконання обов’язків з 17.10.2008 року за власним бажанням і проведення розрахунків та нарахувань, №14  від 14.02.2008 року (п.2)  про звільнення її як директора КП «Комунальник» від права підпису на фінансових документах, видачі наказів по підприємству та не проводити нарахування їй заробітної плати є протиправними, так як ст. 42 КЗпП України не регулює питання її звільнення, а заяви про звільнення від роботи за власним бажанням вона не подавала. Вона не працювала з 02.02.2008 року, а тому і питання про звільнення її від виконання обов’язків з 18.10.2008 року по ст. 42,  про звільнення її від виконання обов’язків з 17.10.2008 року за власним бажанням і проведення розрахунків та нарахувань не могли ставитися. Якщо сільський голова вважав, що вона працює, то він не міг не виплачувати їй заробітної плати, а тому відповідно є незаконним і розпорядження №14  від 14.02.2008 року (п.2).  

            У зв'язку із невидачею трудової книжки вона не могла переоформити пенсію, внаслідок чого зверталася до правоохоронних органів. Тобто вимушена була вживати додаткових зусиль для захисту своїх прав, що в свою чергу призвело до порушення нормальних життєвих зв’язків. Принижує її і невиплата заборгованих коштів. Все це призвело до моральних страждань. Моральну шкоду вона оцінює в 20000 грн..

            Ухвалами Овруцького районного суду від 07.07.2009 року, 15.03.2010 року та 24.09.2010 року було залучено до участі у справі в якості співвідповідачів ліквідаційну комісію ДП «Комунальник»,

ДП «Комунальник» та управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації.          

            Позивач та її представник в судовому засіданні  уточнені позовні вимоги підтримали.

             Представник  відповідача - Ігнатпільської сільської ради щодо задоволення позову заперечив.

            Представник відповідача - ліквідаційної комісії ДП «Комунальник» в судове засідання не з»явився, але надав заяву, в якій просить справу розглянути без його участі.

             Представник відповідача - ДП «Комунальник» в судове засідання не з»явився, хоча відповідно до ст. 74 ЦПК України був своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.  

           Представник відповідача - управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації  в судовому засіданні позовні вимоги визнала лише на суму 10 грн. 50 коп.. Щодо решти позовних вимог заперечила.

            Вислухавши пояснення сторін, показання свідків та дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

           Частиною 3 ст. 21 КЗпП України передбачено, що особливою формою трудового договору є контракт,  в якому строк його дії, права, обов»язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін .  

            З копії трудового контракту від 08.09.2006 року (а.с. 3) вбачається, що  позивач була прийнята на посаду директора ДП «Комунальник» на строк з 08.09.2006 року по 08.09.2008 року.  Контрактом передбачено, що в разі, коли сторонами не виявлено бажання щодо розірвання даного контракту після припинення його дії, він вважається автоматично продовженим на наступний рік. Підставами припинення зазначеного контракту сторонами погоджено:

-   з ініціативи роботодавця до закінчення строку  дії    контракту у випадках, передбачених ст..ст. 40, 41 КЗпП України та цим контрактом,

-   з ініціативи працівника до закінчення строку  дії    контракту у випадках, передбачених ст.39  КЗпП України та інших підстав, передбачених законодавством.

      Вказаним контрактом обумовлено і розмір оплати праці керівника - 700 грн..

             Позивач подала заяву про звільнення її з роботи за станом здоров'я  з 18.01.2008 року (а.с.4) і рішенням 17 сесії 5 скликання Ігнатпільської сільської ради від 18.01.2008 року (а.с.7) було погоджено  питання про її звільнення.  Вказаним рішенням сесії дано згоду на закриття ДП «Комунальник» та створено ліквідаційну комісію, яка діє до даного часу.

            Розпорядженням Ігнатпільського сільського голови № 82 від 17.10.2008 року (а.с.82) звільнено ОСОБА_1 з  18.10.2008 року за ст.42 КЗпП України. Наступним розпорядженням Ігнатпільського сільського голови № 83 від 17.10.2008 року (а.с.9, 59) ОСОБА_1 звільнено від обов»язків директора ДП «Комунальник» за власним бажанням з 17.10.2008 року. Розпорядженням №14  від 14.02.2008 року (п.2) (а.с.26)  звільнено позивача  як директора КП «Комунальник» від права підпису на фінансових документах, видачі наказів по підприємству та не проводити нарахування їй заробітної плати.

            Оскільки,  ст. 42 КЗпП України регулює питання переважного права на залишення на роботі працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці, сторонами було погоджено строк дії контракту до 08.09.2008 року, своєю заявою від 18.01.2008 року позивач виявила бажання щодо розірвання трудового контракту, а тому відповідно його дія не могла продовжуватися до 17.10.2008 року. За таких обставин суд приходить до висновку, що зазначені розпорядження є неправомірними.

             Сттатею 233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду у справах про звільнення  – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

            Оскільки трудову книжку позивач отримала в поштовому відділенні 03.12.2008 року , що підтверджено листом ЦПЗ №5 від 27.05.2009 року (а.с.50), то відповідно з вказаної дати і почався перебіг строку звернення до суду з вказаного питання. Звернулася ОСОБА_1 до суду 06.03.2009 року  з позовом про стягнення заборгованості по належних їй виплатах.  

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги щодо визнання вказаних наказів протиправними не підлягають задоволенню за пропуском строку звернення до суду.

           Зважаючи на те, що заробітна плата виплачується за виконану роботу (ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці»  від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР із змінами та доповненнями),  відсторонення  від роботи  здійснюється без  збереження заробітної плати, за винятком випадків, встановлених законодавством, коли заробітна  плата  при відстороненні від роботи зберігається або працівнику виплачується допомога за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням чи відшкодовується на основі спеціального закону ( наприклад п.7 ст.35 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, обумовленими народженням та похованням»), тому твердження позивача про те, що їй не мали права не нараховувати заробітну плату при відстороненні від роботи є безпідставним.

              Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємтсва, установи, організації, провадиться в день звільнення.  Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред”явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

       В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

       Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.  При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. В разі, якщо звільнений працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в ч.1 цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

             Відповідно до ч.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» , установивши при розгляді справи про стягнення  заробітної плати  у  зв'язку  із  затримкою  розрахунку  при  звільненні,  що працівникові не були  виплачені  належні  йому  від  підприємства, установи,  організації  суми  в день звільнення,  коли ж він у цей день не був на роботі,  - наступного дня  після  пред'явлення  ним роботодавцеві  вимог  про розрахунок,  суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній  заробіток  за  весь  період затримки розрахунку,  а при непроведенні його до розгляду справи - по  день  постановлення  рішення,   якщо  роботодавець  не   доведе відсутності в цьому своєї вини.  Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.    

            У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність  за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі,  якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку  дійде  суд, що розглядає справу.  При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за  час  затримки  розрахунку  з урахуванням спірної суми,  на яку той мав право,  частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

            Представником відповідача не заперечується наявність заборгованості по матеріальній допомозі до відпустки в розмірі 300 грн., що передбачено контрактом, а тому вказану заборгованість слід стягнути на користь позивача з ДП «Комунальник», оскільки на час розгляду в суді воно не виключене з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

           З листа УПСЗН Овруцької РДА  (а.с.173) вбачається, що станеом на 30.11.2010 року перед позивачем наявна заборгованість по компенсаційних виплатах, передбачених   ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 10 грн. 50 коп., а тому вказану заборгованість слід стягнути саме з останнього.

       Нормами, закріпленими в ст.60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

     Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

     Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

            Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення заборгованих  76 грн. заробітної плати, решти виплат по ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів про їх наявність.

           Позивач в день звільнення не працювала, а тому суд вважає, що з відповідача – ДП «Комунальник» слід стягнути компенсацію за несвоєчасний розрахунок в розмірі середнього заробітку за весь час затримки, починаючи з наступного дня  після звільнення, тобто    з 18.10.2008 року, і по час розгляду справи в суді , враховуючи, що позивач до даного часу не працює.

           Відповідно до ч.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» розмір середньої заробітної плати визначається згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 (з наступними змінами та доповненнями.)

            Так, відповідно до ч.2 вказаного Порядку   обчислення середньої заробітної плати  для   оплати   часу щорічної  відпустки,  додаткових  відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки,  додаткової відпустки  працівникам,  які  мають дітей,  або  для  виплати  компенсації  за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні  12  календарних  місяців роботи,   що   передують  місяцю  надання  відпустки  або  виплати компенсації за невикористані відпустки.

             Працівникові, який пропрацював на підприємстві,  в  установі, організації  менше  року,  середня  заробітна  плата  обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи,  тобто з першого  числа

місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається  відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

              У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати  і середньомісячна  заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні  2  календарні  місяці  роботи,  що передують події, з якою пов'язана  відповідна  виплата.  Працівникам,  які пропрацювали на підприємстві,  в  установі,  організації  менше  двох  календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично  відпрацьований  час.

            Оскільки, доказів про розмір середньомісячної заробітної плати не надано, то суд виходить з розміру, який визначено в контракті – 700 грн..

Таким чином:  700 грн.( середньомісячний заробіток) : 21 (середньомісячна кількість робочих днів) = 33,33 грн. (середній заробіток за 1 робочий день) х529 (робочі дні з часу звільнення  на час розгляду справи в суді) = 17615 грн. 70 коп. ( середній заробіток за весь час затримки), а тому вказана сума також підлягає стягненню з відповідача – ДП «Комунальник».

             Відповідно до ст.237   КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

             Позивач отримала трудову книжку після звернення у правоохоронні органи через 1,5 місяці після звільнення, тобто вимушена була вживати додаткових заходів для захисту своїх прав. В зв»язку з не отриманням трудової книжки вона не змогла своєчасно переоформити пенсію. Все це призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків.

             На підставі  викладеного,  суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу моральної шкоди  внаслідок порушення її законних прав. При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тривалості   та глибини душевних страждань, часу вимушених змін у життєвих стосунках позивача, відсутності у позивача доказів про заподіяння даної шкоди на суму 20000 грн.,  враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 4240 грн..

            В стягнені решти суми моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.

           Відповідно до ч.5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати та розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується в порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита, а тому від сплати судового збору позивач звільнена на підставі п.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

            З відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України слід стягнути судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп. (51 грн. по вимогах майнового характеру та 8,5 грн. по вимогах не майнового

характеру) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22,5 грн.

(30 грн. - 7,5 грн. сплачених позивачем).

            На користь позивача з відповідача слід стягнути судові витрати в сумі 7,5 грн..

           Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 196, 209, 212-215, 218  ЦПК України, суд, -

                                                                                    ВИРІШИВ :

                  Позов задовольнити частково.

                  Стягнути з ДП «Комунальник» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу до щорічної відпустки за 2007 рік в сумі 300 грн., середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 17615 грн., моральну шкоду в сумі 4240 грн. та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

                   Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Овруцької райдержадміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплатах передбачених ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 10 грн. 50 коп..

                    В задоволенні вимог в частині стягнення 76 грн. заробітної плати, решти виплат по ст. 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

                 В задоволенні решти вимог відмовити за пропуском строку звернення до суду.

                 Стягнути з ДП «Комунальник» судовий збір в розмірі 59 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 22 грн. 50 коп..

     На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

    Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів   з дня отримання копії цього рішення.      

СУДДЯ :