Справа № 2-408/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    01 жовтня 2010 року                               Корецький районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді                                              Павловського В.К.

при секретарі                                                       Федичканич В.Ю.

з участю:                                    

позивача                                                               ОСОБА_1

представника позивача                                       ОСОБА_2

представника відповідача                                  Дубич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

Встановив:

    09.06.2010 року ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовом до Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Корецький Держспецлісгосп» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Просила ухвалити рішення, відповідно до якого поновити її на посаді головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп», стягнути середній заробіток  за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.    

Свої вимоги мотивує тим, що з 04.01.2005 року була прийнята на посаду головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп». 19.05.2010 року її було звільнено з вищезазначеної посади відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП, тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає, що її звільнення відбулося з грубим порушенням діючого законодавства, зокрема за період роботи будь-які заходи дисциплінарного стягнення до неї не застосовувались, претензій від керівництва щодо виконання трудових обов’язків не було. Однак 19 травня 2010 року в кінці робочого дня була викликана директором ДП СЛАП ОСОБА_4 з пропозицією написати заяву на звільнення за власним бажанням на що вона відмовилась, оскільки причин для звільнення не було. Внаслідок виведення її з психологічної рівноваги та нервового стресу, що виник на грунті розмови з директором значно погіршився її стан здоров’я і вночі з 19 на 20 травня в ургентному порядку була доставлена в Корецьку ЦРЛ Рівненської області. На стаціонарному лікуванні знаходилась по 03.06.2010 року і під час лікування їй додому надішов поштовий лист з трудовою книжкою, з якого вона дізналась про своє звільнення відповідно до наказу директора ДП СЛАП «Корецький Держспецлісгосп» за № 17/а від 19.05.2010 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. Повний розрахунок підприємством з нею не проведено до цього часу.

Вважає своє звільнення з  посади головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп» незаконним, що змусило її звернутися до суду для захисту свого права.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали по аналогічних підставах, вважаючи, що жодна із підстав передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП для звільнення її з займаної посади в директора не було.  

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що звільнення відбулося у відповідності з чинним законодавством, оскільки 21 січня 2010 року згідно наказу № 12 від 21.01.2010 року позивачу як головному бухгалтеру було оголошено догану. З наказом вона ознайомилася але від підпису відмовилась. Крім того аудиторською перевіркою про стан перевірки майнового стану підприємства 14 травня 2010 року складено аудиторський звіт відповідно до якого аудиторська перевірка виявила значні недоліки в організації і здійсненні господарської діяльності підприємства низьку ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства зниження економічних показників, що на думку відповідача є недотриманням позивачем п. 9, 12 Посадової інструкції головного бухгалтера підприємства. В зв’язку з наявною доганою від 21.01.2010 року та наслідками аудиторської перевірки проведеною фірмою «Олтер-Аудит» від 14.05.2010 року директором підприємства було видано наказ № 17/а, про звільнення позивача з займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. 20.05.2010 року листом за № 0-134 позивач була повідомлена про звільнення та запропоновано з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки та розрахункових коштів. Проте позивач, проігнорувала даним листом, тому трудова книжка надіслана поштою 21 травня 2010 року а для отримання розрахункових коштів їй листом за № 0-140 зроблена повторна пропозиція. Відповідач вважає, що позивач не передала іншому працівнику фінансових документів, тому повний розрахунок провести неможливо, хоча в серпні 2010 року їй поштовим переказом було направлено 6000 грн. розрахункових коштів. Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач цю вимогу також вважає необґрунтованою і просить суд в цій частині відмовити так як позивач мала можливість працевлаштуватися продовжити свою самореалізацію та матеріальне забезпечення.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи приходить до переконання, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Встановлено, що позивач згідно наказу № 3, від 04.01.2005 року працювала у відповідача з 04.01.2005 року по 19.05.2010 року на посаді головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп». Згідно наказу № 17/а, від 19.05.2010 року звільнена з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП. Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Проте, жодних підстав, що містяться в п. 3 ст. 40 КЗпП в судовому засіданні встановлено не було. Покликання відповідача на стягнення накладене на позивача у відповідності до наказу № 12, від 21.01.2010 року по своїй суті є безпідставним, оскільки в самому наказі не конкретизовано які саме обов'язки покладені на позивача трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку були нею порушенні. Загальне покликання на неефективні управлінські рішення як зазначено в наказі без їх конкретизації не можуть бути підставою для дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач не відноситься до осіб які видають управлінські рішення і вини її в їх неефективності не має. Викликає сумнів дата видання даного наказу, оскільки він як наказ № 12, міститься між наказами № 137 та № 138 в книзі наказів від цього ж числа, що в порядковому обчисленні бути не може. Книга наказів, не містить підпису особи та дати коли вона була пронумерована та прошнурована. В долученому в судовому засіданні акті від 21.01.2010 року зазначено, що комісія в присутності ОСОБА_1 ознайомила її з наведеним наказом і остання від підпису відмовилася. Проте допитані свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були членами зазначеної комісії суду повідомили, що наведений акт підписували по проханню бувшого директора ОСОБА_4 в кабінеті останнього, позивач з даним наказом при них не знайомилась і при складанні акту присутня не була.

Покликання відповідача на систематичне неналежне невиконання посадових обов’язків позивачем недотримання нею Посадової інструкції, зокрема (п. 9, 12) на думку суду є надуманими, оскільки Посадова інструкція головного бухгалтера підприємства «Корецький Держспецлісгосп» не була розроблена під головного бухгалтера цього підприємства, а використовувалася загальна типова Посадова інструкція головного бухгалтера, де в зазначених п. 9, 12 не відображені конкретні вимоги, яких слід дотримуватись цій посадовій особі, а використовувана Посадова інструкція містить загальні вимоги до головних бухгалтерів, відтак пред’явлені претензії до позивача не можуть бути покладені в основу неналежного виконання посадових обов’язків.

У відповідності зі ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності. Як слідує із наказу про звільнення позивача він датований 19 травням 2010 року в той час, коли позивач на протязі цілого робочого дня виконувала свої виробничі функції. Зокрема із відповідей наданих Корецьким відділенням Гощанським ДПІ від 27.07.2010 року № 6166/28-26 слідує, що 19.05.2010 року підприємством «Корецький Держспецлісгосп»  були подані до ДПІ «уточнюючий розрахунок з ПДВ» за жовтень 2009 року та «Податкова декларація з ПДВ» за травень 2009 року. Звітність подавала головний бухгалтер підприємства ОСОБА_7 час дачі розрахунків 15.10-15.40.

Аналогічне підтвердження міститься в повідомленні з Управління пенсійного фонду України в Корецькому районі від 16.07.2010 року № 1472/06.

    Виходячи з наведеного викликає сумнів дата звільнення позивача 19.05.2009 року, оскільки остання була на роботі, виконувала свої функціональні обов’язки, що підтверджується наведеними доказами. Звільнення ж в послідуючи дні ОСОБА_1 в період її тимчасової непрацездатності, що послідувала після цього неприпустимо, оскільки це суперечить вимогам ст. 40 КЗпП.

    У відповідності зі ст. 40 КЗпП, розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації) 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2, 3 ст. 41 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

    Як слідує з матеріалів справи такої згоди одержано не було тому що уповноважений на звільнення орган до профспілки не звертався. Направлений судом запит № 2-408/10 від 15.07.2010 року поряд з іншими вимогами залишився без відповіді, що є підставою для суду вважати, що перед звільненням позивача і після цього такої згоди отримано не було.

Задовольняючи позов та стягуючи належні суми, суд виходив із розрахунку заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу позивачем за період з 20 травня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, які були надані позивачем. Вимога суду про надання довідки про середньомісячний заробіток позивачки та суми заборгованості від 15 липня 2010 року № 2-408/10 залишилася без реагування.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення  про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.  

Враховуючи п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року  «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами й доповненнями, внесеними Постановами № 4 від 01.04.1994 року, №18 від 26.10.1995 року, № 15 від 25.05.1998 року) у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час оплати за час вимушеного прогулу, розрахунок середнього заробітку визначається виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи. Як видно із довідки виданої відповідачем, місячна заробітна плата позивача за березень 2010 року складає 2133,00 грн. за квітень відповідно 2423,01 грн., отже 2133+2423,01:2=2278, яка підлягає зверненню до негайного виконання як середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.  

    Що ж до заборгованості заробітку за весь час вимушеного прогулу, то згідно розрахунку наданого позивачем він складає 10685,85 грн. і вказана сума підлягає стягненню на користь незаконно звільненого працівника

Місяці К-ть робочих днів Сума зарплати Сума індексації К-ть лікарняних днів Сума лікарняних Разом

Травень - - 7 889,14 889,14

Червень 18 2021,14 51,27 3 381,06 2453,47

Липень 22 2358,00 51,50 - - 2409,50

Серпень 21 2358,00 51,50 - - 2409,50

Вересень 22 2358 51,50 - - 2409,50

Жовтень 1 112,29 2,45 - - 114,74

Всього 9207,43 208,22 - 1270,20 10685,85

Щодо відшкодування моральної шкоди то суд у відповідності з вимогами п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року зі зміна та доповненнями від 25.09.2000 року № 5, визначив розмір залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач. Зокрема судом враховано, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнала стресового стану, що підтверджується даними листа непрацездатності серії АБВ № 049865 від 10 червня 2010 року, а також те що будучи розрахованою позивач довготривалий час неодержувала заборгованості по заробітній платі та розрахункових коштів, що змушувало її принижуватись та позичати кошти на прожиття. Суд вважає, що в цій частині відшкодування від заявлених вимог може бути частковим.

        Керуючись ст.ст. 232-235, 237-1 КЗпП України, ст.. 6 Конвенції по захисту прав та основних свобод людини (Європейська Конвенція по правам людини), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року  «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами й доповненнями, внесеними Постановами № 4 від 01.04.1994 року, №18 від 26.10.1995 року, № 15 від 25.05.1998 року), Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року зі зміна та доповненнями від 25.09.2000 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 59, 60, 88, 157, 169, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -  

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ № 17-а від 19.05.2010 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновити її на посаді головного бухгалтера державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Корецький Держспеслісгосп».

Стягнути з державного підприємства «Корецький Держспеслісгосп» на користь ОСОБА_1 з 19.05. по 01.10.2010 року за вимушений прогул кошти в сумі 10685 (десять тисяч шістсот вісімдесят п’ять) гривень 85 копійок та моральну шкоду в розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд в десятиденний строк з часу проголошення.

Суддя:                                                  В.К. Павловський

копія

Справа № 2-408/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    01 жовтня 2010 року                               Корецький районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді                                              Павловського В.К.

при секретарі                                                       Федичканич В.Ю.

з участю:                                    

позивача                                                               ОСОБА_1

представника позивача                                       ОСОБА_2

представника відповідача                                  Дубич Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

Встановив:

    09.06.2010 року ОСОБА_1 звернулась  до суду з позовом до Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського підприємства «Корецький Держспецлісгосп» про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Просила ухвалити рішення, відповідно до якого поновити її на посаді головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп», стягнути середній заробіток  за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.    

Свої вимоги мотивує тим, що з 04.01.2005 року була прийнята на посаду головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп». 19.05.2010 року її було звільнено з вищезазначеної посади відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП, тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків покладених на нього трудовим договором, або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Вважає, що її звільнення відбулося з грубим порушенням діючого законодавства, зокрема за період роботи будь-які заходи дисциплінарного стягнення до неї не застосовувались, претензій від керівництва щодо виконання трудових обов’язків не було. Однак 19 травня 2010 року в кінці робочого дня була викликана директором ДП СЛАП ОСОБА_4 з пропозицією написати заяву на звільнення за власним бажанням на що вона відмовилась, оскільки причин для звільнення не було. Внаслідок виведення її з психологічної рівноваги та нервового стресу, що виник на грунті розмови з директором значно погіршився її стан здоров’я і вночі з 19 на 20 травня в ургентному порядку була доставлена в Корецьку ЦРЛ Рівненської області. На стаціонарному лікуванні знаходилась по 03.06.2010 року і під час лікування їй додому надішов поштовий лист з трудовою книжкою, з якого вона дізналась про своє звільнення відповідно до наказу директора ДП СЛАП «Корецький Держспецлісгосп» за № 17/а від 19.05.2010 року згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. Повний розрахунок підприємством з нею не проведено до цього часу.

Вважає своє звільнення з  посади головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп» незаконним, що змусило її звернутися до суду для захисту свого права.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали по аналогічних підставах, вважаючи, що жодна із підстав передбачених п. 3 ст. 40 КЗпП для звільнення її з займаної посади в директора не було.  

Представник відповідача позов не визнав, вважає, що звільнення відбулося у відповідності з чинним законодавством, оскільки 21 січня 2010 року згідно наказу № 12 від 21.01.2010 року позивачу як головному бухгалтеру було оголошено догану. З наказом вона ознайомилася але від підпису відмовилась. Крім того аудиторською перевіркою про стан перевірки майнового стану підприємства 14 травня 2010 року складено аудиторський звіт відповідно до якого аудиторська перевірка виявила значні недоліки в організації і здійсненні господарської діяльності підприємства низьку ефективність використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємства зниження економічних показників, що на думку відповідача є недотриманням позивачем п. 9, 12 Посадової інструкції головного бухгалтера підприємства. В зв’язку з наявною доганою від 21.01.2010 року та наслідками аудиторської перевірки проведеною фірмою «Олтер-Аудит» від 14.05.2010 року директором підприємства було видано наказ № 17/а, про звільнення позивача з займаної посади згідно п. 3 ст. 40 КЗпП. 20.05.2010 року листом за № 0-134 позивач була повідомлена про звільнення та запропоновано з’явитися на підприємство для отримання трудової книжки та розрахункових коштів. Проте позивач, проігнорувала даним листом, тому трудова книжка надіслана поштою 21 травня 2010 року а для отримання розрахункових коштів їй листом за № 0-140 зроблена повторна пропозиція. Відповідач вважає, що позивач не передала іншому працівнику фінансових документів, тому повний розрахунок провести неможливо, хоча в серпні 2010 року їй поштовим переказом було направлено 6000 грн. розрахункових коштів. Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач цю вимогу також вважає необґрунтованою і просить суд в цій частині відмовити так як позивач мала можливість працевлаштуватися продовжити свою самореалізацію та матеріальне забезпечення.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи приходить до переконання, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Встановлено, що позивач згідно наказу № 3, від 04.01.2005 року працювала у відповідача з 04.01.2005 року по 19.05.2010 року на посаді головного бухгалтера Державного підприємства спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства «Корецький Держспецлісгосп». Згідно наказу № 17/а, від 19.05.2010 року звільнена з займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП. Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Проте, жодних підстав, що містяться в п. 3 ст. 40 КЗпП в судовому засіданні встановлено не було. Покликання відповідача на стягнення накладене на позивача у відповідності до наказу № 12, від 21.01.2010 року по своїй суті є безпідставним, оскільки в самому наказі не конкретизовано які саме обов'язки покладені на позивача трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпорядку були нею порушенні. Загальне покликання на неефективні управлінські рішення як зазначено в наказі без їх конкретизації не можуть бути підставою для дисциплінарного стягнення. Крім того, позивач не відноситься до осіб які видають управлінські рішення і вини її в їх неефективності не має. Викликає сумнів дата видання даного наказу, оскільки він як наказ № 12, міститься між наказами № 137 та № 138 в книзі наказів від цього ж числа, що в порядковому обчисленні бути не може. Книга наказів, не містить підпису особи та дати коли вона була пронумерована та прошнурована. В долученому в судовому засіданні акті від 21.01.2010 року зазначено, що комісія в присутності ОСОБА_1 ознайомила її з наведеним наказом і остання від підпису відмовилася. Проте допитані свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були членами зазначеної комісії суду повідомили, що наведений акт підписували по проханню бувшого директора ОСОБА_4 в кабінеті останнього, позивач з даним наказом при них не знайомилась і при складанні акту присутня не була.

Покликання відповідача на систематичне неналежне невиконання посадових обов’язків позивачем недотримання нею Посадової інструкції, зокрема (п. 9, 12) на думку суду є надуманими, оскільки Посадова інструкція головного бухгалтера підприємства «Корецький Держспецлісгосп» не була розроблена під головного бухгалтера цього підприємства, а використовувалася загальна типова Посадова інструкція головного бухгалтера, де в зазначених п. 9, 12 не відображені конкретні вимоги, яких слід дотримуватись цій посадовій особі, а використовувана Посадова інструкція містить загальні вимоги до головних бухгалтерів, відтак пред’явлені претензії до позивача не можуть бути покладені в основу неналежного виконання посадових обов’язків.

У відповідності зі ст. 40 КЗпП не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого органу в період його тимчасової непрацездатності. Як слідує із наказу про звільнення позивача він датований 19 травням 2010 року в той час, коли позивач на протязі цілого робочого дня виконувала свої виробничі функції. Зокрема із відповідей наданих Корецьким відділенням Гощанським ДПІ від 27.07.2010 року № 6166/28-26 слідує, що 19.05.2010 року підприємством «Корецький Держспецлісгосп»  були подані до ДПІ «уточнюючий розрахунок з ПДВ» за жовтень 2009 року та «Податкова декларація з ПДВ» за травень 2009 року. Звітність подавала головний бухгалтер підприємства ОСОБА_7 час дачі розрахунків 15.10-15.40.

Аналогічне підтвердження міститься в повідомленні з Управління пенсійного фонду України в Корецькому районі від 16.07.2010 року № 1472/06.

    Виходячи з наведеного викликає сумнів дата звільнення позивача 19.05.2009 року, оскільки остання була на роботі, виконувала свої функціональні обов’язки, що підтверджується наведеними доказами. Звільнення ж в послідуючи дні ОСОБА_1 в період її тимчасової непрацездатності, що послідувала після цього неприпустимо, оскільки це суперечить вимогам ст. 40 КЗпП.

    У відповідності зі ст. 40 КЗпП, розірвання трудового договору з підстав передбачених п. 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації) 2-5, 7 ст. 40 і п.п. 2, 3 ст. 41 КЗпП може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу.

    Як слідує з матеріалів справи такої згоди одержано не було тому що уповноважений на звільнення орган до профспілки не звертався. Направлений судом запит № 2-408/10 від 15.07.2010 року поряд з іншими вимогами залишився без відповіді, що є підставою для суду вважати, що перед звільненням позивача і після цього такої згоди отримано не було.

Задовольняючи позов та стягуючи належні суми, суд виходив із розрахунку заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу позивачем за період з 20 травня 2010 року по 01 жовтня 2010 року, які були надані позивачем. Вимога суду про надання довідки про середньомісячний заробіток позивачки та суми заборгованості від 15 липня 2010 року № 2-408/10 залишилася без реагування.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення  про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.  

Враховуючи п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року  «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами й доповненнями, внесеними Постановами № 4 від 01.04.1994 року, №18 від 26.10.1995 року, № 15 від 25.05.1998 року) у випадку стягнення на користь працівника середнього заробітку за час оплати за час вимушеного прогулу, розрахунок середнього заробітку визначається виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи. Як видно із довідки виданої відповідачем, місячна заробітна плата позивача за березень 2010 року складає 2133,00 грн. за квітень відповідно 2423,01 грн., отже 2133+2423,01:2=2278, яка підлягає зверненню до негайного виконання як середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.  

    Що ж до заборгованості заробітку за весь час вимушеного прогулу, то згідно розрахунку наданого позивачем він складає 10685,85 грн. і вказана сума підлягає стягненню на користь незаконно звільненого працівника

Місяці К-ть робочих днів Сума зарплати Сума індексації К-ть лікарняних днів Сума лікарняних Разом

Травень - - 7 889,14 889,14

Червень 18 2021,14 51,27 3 381,06 2453,47

Липень 22 2358,00 51,50 - - 2409,50

Серпень 21 2358,00 51,50 - - 2409,50

Вересень 22 2358 51,50 - - 2409,50

Жовтень 1 112,29 2,45 - - 114,74

Всього 9207,43 208,22 - 1270,20 10685,85

Щодо відшкодування моральної шкоди то суд у відповідності з вимогами п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року зі зміна та доповненнями від 25.09.2000 року № 5, визначив розмір залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач. Зокрема судом враховано, що внаслідок неправомірних дій відповідача позивач зазнала стресового стану, що підтверджується даними листа непрацездатності серії АБВ № 049865 від 10 червня 2010 року, а також те що будучи розрахованою позивач довготривалий час неодержувала заборгованості по заробітній платі та розрахункових коштів, що змушувало її принижуватись та позичати кошти на прожиття. Суд вважає, що в цій частині відшкодування від заявлених вимог може бути частковим.

        Керуючись ст.ст. 232-235, 237-1 КЗпП України, ст.. 6 Конвенції по захисту прав та основних свобод людини (Європейська Конвенція по правам людини), ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року  «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами й доповненнями, внесеними Постановами № 4 від 01.04.1994 року, №18 від 26.10.1995 року, № 15 від 25.05.1998 року), Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року зі зміна та доповненнями від 25.09.2000 року № 5 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 59, 60, 88, 157, 169, 208, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -  

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати наказ № 17-а від 19.05.2010 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та поновити її на посаді головного бухгалтера державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Корецький Держспеслісгосп».

Стягнути з державного підприємства «Корецький Держспеслісгосп» на користь ОСОБА_1 з 19.05. по 01.10.2010 року за вимушений прогул кошти в сумі 10685 (десять тисяч шістсот вісімдесят п’ять) гривень 85 копійок та моральну шкоду в розмірі 5000 (п’ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Корецький районний суд в десятиденний строк з часу проголошення.

Суддя: підпис

ВІРНО

Оригінал рішення знаходиться в приміщенні Корецького районного суду Рівненської області в цивільній справі за № 2-408/10.

Суддя Корецького

районного суду                                            В.К. Павловський