2-416/2010                                               Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И

                             19 лютого  2010 р.                                          м. Добропілля  

                   Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі :

                             головуючого - судді                             Таніч Л.М.

                             при секретарі                                    Данилко Л.В.

                             за участю:

                             позивача                                      ОСОБА_1

                             представника позивача                  ОСОБА_2

                             представника відповідача          Берегового А.В.

                             представника третьої особи    Шаповалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в помешканні Добропільського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Добропіллявугілля”, третя особа Добропiльське вiддiлення Фонду соціального страхування вiд нещасних випадків на виробництві  про  стягнення моральної шкоди,

                                                            В С Т А Н О В И В:

      18 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства „Добропіллявугілля” (Далі ДП «Добропіллявугілля», третя особа Добропiльське вiддiлення Фонду соціального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi  про  стягнення моральної шкоди, оціненої ним у розмiрi 30000 грн.,  в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві, пов’язаного  з професійним захворюванням.

       В судовому  засiданнi ОСОБА_1  в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив,  що з  12 вересня 1988 р. по 11 грудня 2009 р. він працював на  шахті „Алмазна” ДП „Добропіллявугілля” в якості  гірничого робітника очисного вибою..

       Внаслідок шкідливих та небезпечних умов праці, що складись на шахті «Алмазна», він  отримав професійне захворювання „Хронічну вертеброгенну попереково-крестцьову радікулопатію”.

       11 грудня 2009 року його було звільнено з роботи за станом здоров*я.

       18 грудня 2009 р.. пройшов медичне освiдоцтво у МСЕК. В зв’язку з професійним захворюванням  йому встановлено 50% втрати професійної працездатності,  визнано інвалідом третьої групи з черговим  переосвідоцтвом 18 грудня 2011 року.

       Вiдповiдач  ДП «Добропіллявугілля», як роботодавець  не бажає відшкодувати йому спричинену моральну шкоду внаслідок отримання  ним професійного захворювання.

       Позивач вважає,  що  професійне захворювання  спричинило йому моральну шкоду, оскільки він за станом здоров’я був звільнений з роботи,  постійно переносить фізичні та душевні страждання,  постійно потребує  медичної допомоги. З причин втрати здоров’я він не може надати  відповідну допомогу своїй сім’ї.   Все це  в  сукупності  призвело  до втрати нормальних життєвих зв'язкiв i вимагає вiд нього додаткових зусиль для органiзацiї свого життя.

       Позивач оцiнює моральну шкоду в розмiрi 30000 грн.  i просить суд стягнути цю суму з вiдповiдача на його користь, разом з понесеними ним судовими витратами з надання йому правової допомоги  при зверненні з позовом до суду в розмірі 500 грн.

       Представник вiдповiдача ДП «Добропіллявугілля» виступаючий за довіреністю помічник директора шахти «Алмазна» з правових питань Береговий А.В. позов не визнав i в обгрунтування своїх заперечень пояснив, що позивач  ОСОБА_1  не надав у  судовому засiданнi  достатнiх  доказiв, якi пiдтвержують факт спричинення йому моральної шкоди.  Позивач вiдмовляється вiд проходження МСЄК для встановлення самого  факту спричинення  йому  моральної шкоди. Представник вiдповiдача також вважає,  що ОСОБА_1 сам повинен в спричиненні собі шкоди, оскільки свідомо працевлаштувався на шахту «Алмазна» та  працював на  підземних роботах з важкими та  шкідливими умовами праці.

       Крім того представник відповідача стверджує, що відшкодування шкоди повинно здійснюватись Фондом соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві, оскільки ОСОБА_1 на час роботи на шахті «Алмазна»  підлягав загальнообов*язковому державному страхуванню.

       Представник  Добропiльського вiддiлення Фонду соціального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi, виступаюча за довіреністю  Шаповалова В.В. залишає розгляд  спору між сторонами на розсуд суду.

      Заслухавши пояснення сторiн, допитавши свiдка, перевiривши доводи  позивача та заперечення  представника вiдповiдача,  проаналiзувавши в сукупностi наданi сторонами докази та  матерiали  справи  суд  вважає,  що  позов  ОСОБА_1 пiдлягає частковому задоволенню  виходячи з наступного.

     Суд прийшов до висновку про те, що цивільну справу про вiдшкодування моральної шкоди за позовом ОСОБА_1 до відповідача  ДП «Добропiллявугілля» в  зв'язку  з отриманим позивачем професійного захворювання  слід розглядати із застосуванням норм статей передбачених Кодесом України про працю, оскільки позивач та відповідач на час виникнення спору  знаходились у трудових  відносинах.

      В  судовому засiданнi встановлено,  що  ОСОБА_1  з  11 вересня 1988 року по 11 грудня 2009 року працював на підземних роботах у відокремленому підприємстві «шахта  „Алмазна”   в якості гірничого робітника, а з 10 січня 1991 року у якості  гірничого робітника очисного вибою,  що пiдтвержується  його копiєю   трудової   книжки   долученої    до    справи.

      11 грудня 2009 року ОСОБА_1 за станом здоров*я був звільнений з роботи на підставі ст..40 п.2 КзпП України у зв*язку з виявленою невідповідністю  виконуваній роботі.(арк.спр.7-8).

       «ВП «Шахта «Алмазна», як структурний підрозділ, не маючий статусу юридичної особи  входить до складу ДП «Добропіллявугілля», який є належним відповідачем по справі.

      ОСОБА_1, за час роботи  на шахті „ Алмазна”,  у зв*язку з шкідливими та небезпечними умовами праці на його робочому місці  захворів „Хронічною  вертеброгенною  попереково-крестцьовою  радікулопатією”, що підтверджується актом №4 розслідування хронічного профзахворювання” здійсненого адміністрацією шахти «Алмазна» від  20  листопада 2009 року.. (а.с.6).

     8 грудня 2009 року ОСОБА_1. пройшов  освiдоцтво  у МСЕК.  Саме з причин професійного захворювання йому встановлено 50 % втрати професійної працездатності, визнано інвалідом третьої групи, заборонена тяжка фізична робота в підземних умовах, з черговим переосвідоцтвом на 8 грудня 2011 року.(а.с.10,11).

      У відповідності до ч.2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається  на власника або на уповноважений ним орган. При цьому  частиною 4 цієї ж статті визначено, що  власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

    В судовому засіданні доведено, що умови праці позивача в ВП « Шахта «Алмазна» ДП «Добропіллявугілля» не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП України, оскільки є шкідливими та небезпечними.  Робота ОСОБА_1 була пов*язана з підняттям та перенесенням вантажу на значні відстані,  з умовах низького рівня механізації допоміжних процесів, що застосовуються на шахті.

     Зазначені   неблагопридатні умови праці стали причиною професійного захворювання позивачем на хронічну вертибригенну пояснично-крестцову радікуопатию, яке у нього вперше виявлено за висновком лікарсько-експертної комісії  №2528 від  3 листопада 2009 року Донецької обласної клінічної лікарні профзахворювання..(а.с.9).

     Висновком МСЕК № 011727 від 8 грудня 2009 р. встановлено, що внаслідок зазначеного професійного захворювання позивач втратив працездатність на 50%, визнаний інвалідом 3-ї групи з черговим переосвідоцтвом на 8 грудня 2011 року.(а.с.10,11).

     Пошкодженням здоров’я, внаслідок професійного захворювання,  позивачеві завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров’я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

    Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування працівнику моральної шкоди у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, провадиться власником або уповноваженим ним органом в порядку, встановленим законодавством.

    В судовому засіданні на основі аналізу приведених вище доказів вірогідно встановлено провину відповідача ДП «Добропіллявугілля» у спричинені позивачеві моральної шкоди внаслідок пошкодження здоров’я, що є підставою для задоволення його позову.

    Визначаючи розмiр моральної шкоди, судом прийняті до уваги встановлена висновком МСЄК ступiнь  втрати  професiйної працездатностi потерпiлого,  суттєвість порушених життєвих зв'язкiв позивача, характеру додаткових зусиль,  що потребують вiд ОСОБА_1 для организацiї  свого життя,  викликаних спричиненням нещасного випадку,  i вважає за необхiдне стягнути з ДП «Добропіллявугілля» у відшкодування моральної шкоди в розмірі 15000 грн.

     Суд не може погодитись з вимогами позивача про стягнення з ДП «Добропіллявугілля»  в порядку відшкодування моральної шкоди 30000 грн, оскільки така сума не відповідає глибині моральних та фізичних страждань позивача, ступеню втрати ним професійної працездатності.

    Разом з тим, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що ОСОБА_1 не довів факту спричинення йому моральної шкоди,  оскільки це ствердження спростовується наданим позивачем та дослідженими в судовому засіданні  письмовими доказами, які відповідачем не спростовані.

     Доводи вiдповiдача  проте,  що  ОСОБА_1  повинен  пройти вiдповiдне освiдоцтво у МСЕК на предмет наявностi факту моральної шкоди є безпiдставним.  

       В пункті. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 р. зазначено, що ушкодження здоров»я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов»язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

       Таким чином додаткового проходження освідоцтва у МСЕК на предмет наявності спричинення моральної шкоди не потребує.

       Позивач пройшов медичне освiдчення у МСЄК, де йому встановлена стiйка втрата професiйної  працездатностi,  що  по своїй сутi в сукупностi з медичними документами, про його постійні звернення за допомогою до лікарняних закладів, обумовленими цiєю  професійною хворобою, а також поясненнями допитаних у судовому  засiданнi  свiдка є  достаньою пiдставою вважати доведеним факт спричення  ОСОБА_1 моральних страждань,  i  право позивача на отримання  компенсації  за спричинену  йому моральну шкоду.

     Суд також не може погодитись з запереченнями  представника відповідача, про те що обов*язок сплатити моральну шкоду слід покласти на Фонд соціального страхування  нещасних випадків на виробництві виходячи з наступного.

     Абзацом 3 пункту 10 розділу І Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717-V (717-16), який набрав чинності 20 березня 2007 року, ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності» виключена.   Таким чином у  відповідності до ст..237-1 КзпП України, роботодавець в особі ДП «Добропіллявугілля» повинен нести відповідальність перед позивачем за спричинену ним моральну шкоду.

   Згідно до ст. 84 ЦПК України,  витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.     До матеріалів  справи долучені письмовий договір  про надання юридичних послуг укладений між позивачем та  приватним підприємцем ОСОБА_2, який має свідоцтво на право зайняття  юридичною практикою, і згідно квитанції позивачем сплачено вартість наданої йому правової допомоги в розмірі 500 грн. і ці витрати слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1.(а.с.12-14).

     За правилами ст.  88 ч.3 ЦПК України,   якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

    З урахуванням наведеного, та у відповідності до ст. 79,88 ЦПК України,  ст. 3 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про державне мито» від 30.04.1993 р., з наступними змінами, з ДП «Добропіллявугілля» на користь держави слід стягнути судовий збір як за позов немайного характеру в розмірі 8 грн.50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 50 грн.

    Керуючись ст..ст.81,88,208,209,213-215 ЦПК України, на підстав ст..ст. 153, 237-1 Кзпп України, суд,-

                                                                В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства „Добропіллявугілля”  про  стягнення моральної шкоди  задовольнити часткового.

    Стягнути з Державного підприємства „Добропіллявугілля”, розрахунковий рахунок 26003301571668  АК ПИБ м.Добропілля  в рахунок відшкодування моральної шкоди  15000 (п*ятнадцять тисяч) грн..00 коп. та судові витрати з надання правової допомоги в розмірі 500  (п*ятсот) грн.  

    В решті позову ОСОБА_1 до Державного підприємства „Добропіллявугілля”  про  стягнення моральної шкоди ,- відмовити.

   Стягнути з Державного підприємства „Добропіллявугілля”, розрахунковий рахунок 26003301571668  АК ПИБ м.Добропілля » на користь держави  судовий збір у розмірі 8 (вісім) грн..50 коп., та витрати з інформаційно-технічного забезпечення в розмірі 50 (п*ятьдесят) грн.

    На рішення  суду  до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд може  бути подана заява про апеляційне оскарження  протягом десяти днів від дня оголошення рішення суду. Апеляційна скарга  до апеляційного  суду може бути подана протягом двадцяти днів від дня звернення з заявою про апеляційне оскарження.

  Складено  в нарадчій   кімнаті в одному примірнику..

   Рішення в повному обсязі  складено    22 лютого 2010 р.

      Головуючий суддя                                     Л.М.ТАНІЧ.