Справа № 2а-537\07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2007 року                                                                                                               м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді СидорукЄ.І., при секретарі ЩудлоМ.О. представника відповідача Гуріної А. О.

розглянувши під час попереднього судового засідання в м. Рівне в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до 3522 військового складу про стягнення коштів недоотриманого грошового забезпечення, які були виплачені у меншому від належного розміру під час проходження військової служби, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до 3522 вйськового складу про стягнення коштів недоотриманого грошового забезпечення, які були виплачені у меншому від належного розміру під час проходження військової служби.

Представник суб"єкта оскарження в судове засідання подала письмову заяву, в якій вказала, що позовні вимоги визнає повністю, так як дії позивача не суперечать закону, не порушують чиї-небуть права, свободи або інтереси.

В судовому засіданні позивач не з"явився, однак подав заяву в якій просить справу розглянути без його участі і стягнути з відповідна не доотриману суму щомісячної надбавки за безперервну військову службу у ЗС України відповідно у розмірі 2805,69 грн. та судові виррати.

Суд , заслухавши доводи представника відповідача, всебічно дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач   проходив   військову службу   на військовому складі 3522 і   мав   відповідну безперервну військову службу , в зв"язку з чим, має   право на отримання надбавки за безперервну військову службу в розмірах, передбачених ст.1 Указу Президента України " Про надбавки військовослужбовцям ЗСУ, МВС України,  ' Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну  : службу" від 5.05.03 року № 3 89.

14 вересня 2005 року позивач відповідно до наказу начальника 3522 військового складу № 169 був звільнений з військової служби після закінчення контракту.

Відповідно до п.1,2 " Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в ЗСУ" Затверджені наказом МОУ від 26.05.03 р. № 149, зареєстрованого в МЮУ 28.05.03 р. за № 411Y7732, визначено, що особам офіцерського складу виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відмотках до грошового забеспечення залежно від стажу служби у таких розмірах : понад 5 років - до 10, понад - 10 років - до 30, понад 15 років до 50, понад 20 років - до 70, понад 25 років - до 90 .

Як вбчається з матеріалів справи, позивач має більше десяти років безперервної війської служби. Враховуючи вислугу років позивача, суд вважає, що він набув   право на надбавку за безперврну військову службу в максимальних розмірах.

В період з   червня 2003 року по грудень 2005 року , зазначена надбавка позивачу   виплачувалась в заниженому розмірі, що суперечить вимогам ст. 2 та ст. 9 Закону України " Про соціальний та правовий захист військовослужбовців   ; і членів їх сімей", якими передбачено, що ніхто немає права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах  \ та   свободах,   визначених   законодавством   України,   і   держєава   гарантує   матеріальне   та   інше   забеспечення   І військовослужбовців у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Право   І позивача на отримання надбавки за безперервну службу у відповідних розмірах ( у відсотках залежно від стажу військовой служби) передбачено   вищевказаним Указом Президента України, у зв"язку з чим різниця між фактично виплаченою надбавкою  за безперервну службу та надбавкою, на отримання якої мають право позивач, повинна бути нарахована і виплачена позивачу.

Різниця недоотриманої позивачем суми надбавок складає 2805,69 грн.

Відповідно до ухвали судової палати з цивільних справ Верховного суду України від 15 травня 2002 року  скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок, доплат до них.

Обгрунтованими є доводи позивача в тій частині, що п. 1 наказу МОУ від 30.07.04 року № 308 є соціально несправедливим, оскільки він надає перевагу у виплаті грошової надбавки одним категоріям військовослужбовців, обмеждуючи при цьому такі ж самі права іншої категорії військовослужбовців, до яких відноситься і позивач. При цьому слід зазначити, що джерело фінансування і сума асигнувань на виплату зазначених надбавок є спільною для всіх категорій військовослужбовців без будь-яких винятків. Отже зазанчений наказ суперечить вимогам ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Державним бюджетом України на 2003,2004,2005 роки передбачені виплати надбавок в розмірах, визначених   ! вищевказаним Указом Президента України. Разом з тим Указом МО України не наділений повноваженнями визначати надбавку за безперервну військову службу в розмірі, меншому ніж встановлено в нормативному акті.

Пунктом 2 Указу Президента передбачено здійснювати виплату надбавки з 01.05.03 року на рахунок коштів передбачених у бюджеті на утримання ЗСУ. У відповідності до ст. 43 Конституції України у позивача є право на заробітну плату не нижче певної законом. Згідно ч. З ст. 15 Закону України " Про оплату праці" , з урахуванням положень ст. 11 ЦПК України, а з 01.01.04 р. і з урахуванням положень ст. 8 ЦПК України, оплата праці здійснюється в першочерговому порядку.

Суд, оцінюючи представлені сторонами докази, вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими, а бездіяльність відповідача, пов"язана з не нарахуванням розміру надбавки за безперервну військову службу  у вищевказаних розмірах із

травня 2003 року, за винятком місяців коли вона виплачувалась в повному обсязі, суд вважає неправомірними й такими, порушують право позивача.

На підставі ст.ст. 17,22,24,46 Конститції України, ст. 9 Закону України " Ппро соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Указу Президента України від 05.05.03 року № 389 " Про Про надбавки військовослужбовцям ЗСУ, МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" керуючись ст. ст. 70,72,94,159,160,161,163,167,185,186,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з військового складу 35 22 м. Рівне, вул. Бахарєва, 6, код 08391796 р\р 35219002000041 в Головному управлінні державного казначейства України в Рівненській області МФО 833017 на користь ОСОБА_1   недоплачену надбавку за безперервну військову службу в сумі 2805,69 грн.

Стягнути з військового складу 35 22 м. Рівне, вул. Бахарєва, 6, код 08391796 р\р 35219002000041 в Головному управлінні державного казначейства України в Рівненській області МФО 833017 судові витрати на користь ОСОБА_1 - в сумі 150 грн. та витрати та ІТЗ в сумі 30 грн.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається апеляційному суду Рівненської області через Рівненський міський суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до апеляційного суду Рівненської області. Постанова суду, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАСУ, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.