У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 р. м.Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої : Павлишиної А.Т.
суддів: Меленко О.Є., Девляшевського В.А.
секретаря : Довжинської Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11.10.2010р.,
в с т а н о в и л а :
29.04.2010р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, мотивуючи тим, що з липня 2005р. по грудень 2009р. перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі, під час якого придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, автомобіль марки CHEVROLET Еріка LK69К (2008р.в., р.н. НОМЕР_1) , однак, в добровільному порядку поділити майно не можуть, тому позивачка просила суд провести його поділ.
В процесі розгляду справи ОСОБА_2 змінила позовні вимоги та просила суд , враховуючи інтереси їх з відповідачем неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею, визнати за нею право власності на 2/3 ідеальних часток квартири та встановити порядок користування квартирою, а також стягнути з відповідача половину суми, сплаченої по отриманому кредиту для придбання автомобіля.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.10.2010р. позов ОСОБА_2 задоволено : визнано право власності за ОСОБА_2 на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, а за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/3 частини цієї квартири та присуджено йому автомобіль марки CHEVROLET Еріка LK69К (2008р.в., р.н. НОМЕР_1). Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : в користуванні ОСОБА_2 з дитиною
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-5963/2010р. Головуючий у 1 інстанції : Томин О.О.
Категорія 17 Доповідач : Павлишина А.Т.
залишено дві кімнати площею 20 м.кв. та 10.6 м.кв.; ОСОБА_1 залишено в користування кімнату площею 13.4 м.кв., а приміщення коридору, кухні, ванної, туалету, комори залишено у спільному користуванні.
В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_1 посилається на те, що рішення суду є невірним, оскільки суд не дав правильної оцінки обставинам справи та визнав спільним майном подружжя його особисте майно. Зокрема, суд необґрунтовано визнав спільним майном квартиру, оскільки на придбання квартири ним було внесено особисті кошти, які ним отримано 14.07.2005р. за договором позики та отримані ним в кредит, а надання коштів на придбання квартири її батьком позивачка не довела, а ті обставини, що позивачка є поручителем по його грошових зобов»язаннях не можуть прийматися до уваги. Не врахував суд і того, що він не відмовлявся від надання утримання їхньому синові, тому безпідставно збільшив частку позивачки в майні . Просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 60, 66 70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), крім речей індивідуального користування, а у разі поділу майна, що є об”єктом права спільної сумісної власності подружжя, їхні частки є рівними, і при відсутності домовленості про порядок поділу майна між сторонами воно може бути поділено в судовому порядку і при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення, або встановлено порядок його використання, оскільки подружжя наділені правом визначити порядок користування спільним майном.
Як вбачається з матеріалів справи, за час спільного проживання сторони придбали як нерухоме майно (трикімнатну квартиру АДРЕСА_1) так і інше рухоме майно (автомобіль марки CHEVROLET Еріка LK69К (2008р.в., р.н. НОМЕР_1) . Оскільки сторони не домовились про порядок поділу майна чи користування ним, а спірна квартира як об»єкт нерухомості реальному поділу не підлягає через неможливість влаштування окремих входів в ізольовані приміщення, то судом у відповідності до ст.ст. 66, 70 СК України обґрунтовано визнано за сторонами право власності на ідеальні частки в квартирі та визначено порядок користування квартирою.
Доводи апелянта про те, що квартира є його особистою власністю, так як договір про дольову участь у будівництві квартири ним укладено 11.07.2005р., а шлюб укладено 18.07.2005р. і придбана вона за особисті кошти, отримані ним за кредитним договором від 4.08.2005р. та договором позики від 14.07.2005р. , не заслуговує на увагу, оскільки за змістом ст.61 СК , гроші, які були одержані одним із подружжя за договором, укладеним в інтересах сім'ї, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а з рішення Івано-Франківського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву від 5.08.2005р. про надання молодій сім»ї ОСОБА_1 часткової компенсації відсоткової ставки кредиту на придбання житла за договором від 4.08.2005р. між ОСОБА_1 та банком «Аваль» вбачається, що такий договір укладався в інтересах сім»ї; всі кошти ( 157 349грн.) за договором про дольову участь в будівництві квартири були внесені під час шлюбу сторін і рішення про реєстрацію права власності на спірну квартиру прийнято ОБТІ 23.09.2009р. на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 14.09.2009р., тобто в час перебування сторін в шлюбі.
Посилання апелянта на те, що судом не дотримано принципу рівності часток подружжя при визначенні ідеальних долей в квартирі не заслуговує на увагу, оскільки судом, відповідно до положень ст. 70 СК України, частка майна дружини, може бути збільшена, якщо з нею, проживають діти, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з матір»ю, є часто хворіючою дитиною, перебуває на диспансерному обліку у кількох спеціалістів та потребує тривалого медикаментозного лікування (а.с.100), а відповідачем не представлено суду жодних доказів про надання ним належного утримання дитині.
При наведених обставинах рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його обґрунтованості.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України , апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 11.10.2010р. залишити без зміни.
Ухвала набуває чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді : Павлишина А.Т.
Меленко О.Є.
Девляшевський В.А.