донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.12.2010 р.           справа №10/130

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівЛомовцевої Н.В.

Колядко Т.М., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Братченко Т.А.

за участю представників:

від позивача: Петрова Т.Ю. –довір.

від відповідача:не з’явився.  

від третьої особи:не з’явився.  

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного  товариства «Страхова компанія «ВУСО»м.Донецьк

на рішення господарського судуДонецької області

від12.10.2010р.

по справі№10/130 (суддя  Бойко І.А.)

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»м.Київ в особі Донецької філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»м.Донецьк

до Приватного акціонерного  товариства «Страхова компанія «ВУСО»м.Донецьк

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 с. Кленовка Амвросіївського району Донецької області

простягнення в порядку регресу страхового відшкодування, сплаченого страховиком за матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 19 279 грн. 20 коп.

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»м.Київ в особі Донецької філії ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»м.Донецьк про стягнення суми завданої матеріальної шкоди у розмірі 19 279 грн. 20 коп. в порядку регресу.

Ухвалою від 21.07.2010р. до участі у справі залучено третю особу, яка  не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 с. Кленовка Амвросіївського району Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2010р. (суддя Бойко І.А.) позовні вимоги задоволені частково та стягнуто з відповідача  суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18 419 грн. 20 коп., державне мито в розмірі 184 грн. 19 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 225 грн. 47 коп. В позовних вимогах про стягнення 350 грн. 00 коп. за проведення експертного дослідження та франшизи в сумі 510 грн. 00 коп. відмовлено.

Відповідач –Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 12.10.2010р.  не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скаржник в апеляційній скарзі не заперечує та вважає вірним  висновок суду щодо встановлення вини у заподіяній шкоді, але не погоджується зі звітом автотоварознавчого дослідження №590/03-08 від 27.03.2008р. і вважає, що  нарахований розмір заподіяного матеріального збитку не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та  оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, причин нез’явлення не повідомив.

Представник позивача  надав відзив на апеляційну скаргу  від 10.11.2010р. яким просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, причин нез’явлення  та невиконання вимог суду не повідомила.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача та третьої особи за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 03.11.2010р відповідач та третя особа були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи 28.03.2007р. Донецькою філією Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було застраховано автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, державний номер НОМЕР_1,  власником якого є ОСОБА_3, що підтверджується полісом добровільного страхування транспортного засобу, водія та  пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19-3393913, згідно якого транспортний засіб був застрахований як таксі (страховий тариф 4.5). За полісом  № 19-3393913 від 28.03.2007р. страховим випадком, зокрема, є пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Довідкою відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області №2519 від 02.04.2008р., постановою Амвросіївського районного суду Донецької області у справі №3-1527/08 від 08.04.2008р. підтверджено, що  02.03.2008р. о 02 год. 15 хвил. в Калінінському районі м. Донецька сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля „ВАЗ-210990”, державний номер  НОМЕР_2, що належить     ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3,  під керуванням ОСОБА_1, та  автомобілем „ДЕУ Ланос”, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4 (довіреність на управління транспортним засобом за № 2258 від 30.03.2007).

Постановою Амвросіївського районного суду Донецької області  по справі № 3-1527/08 від 08.04.2008  ОСОБА_1, який керував  автомобілем ВАЗ 210990, державний номер НОМЕР_2, був притягнений до адміністративної відповідальності на підставі ст. 124 КпАП України. В результаті зіткнення вказані автомобілі отримали механічні  ушкодження.

За актом автотоварознавчого дослідження автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF69Y, держномер НОМЕР_1 № 590/03-08 від 27.03.2008р. спеціаліста Центру незалежних експертиз (Свідоцтво №1086 від 31.01.2007р.) –експерта В.М. Чистякова, вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF69Y, держномер НОМЕР_1 складає 22 830 грн. 08 коп. з урахуванням ПДВ. При проведенні експертизи враховувалися дані щодо забезпеченого транспортного засобу з урахуванням того, що транспортний засіб був застрахований саме як таксі.

Судова колегія вважає безпідставними посилання відповідача на той факт, що нарахований розмір заподіяного матеріального збитку, який визначено в акті автотоварознавчого дослідження, не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та  оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., оскільки зазначений акт складено експертом, який є кваліфікованою особою і який несе відповідальність, в тому числі кримінальну,  за дачу завідомо неправдивого висновку, а тому, акт  автотоварознавчого дослідження автомобіля DAEWOO FSO LANOS TF69Y, держномер НОМЕР_1 № 590/03-08 від 27.03.2008р. спеціаліста приймається судом як належний доказ.

У зв’язку з настанням страхової події (пошкодження ТЗ внаслідок ДТП), на виконання умов полісу добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19-3393913 від 28.03.2007р., на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 03.03.2008р., акту автотоварознавчого дослідження спеціаліста від 27.03.2008, листа  ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит” від 09.04.2008 № 10/0263, позивачем (страховиком) був складений страховий акт № 10825  від 13.04.2008, зроблений розрахунок виплати страхового відшкодування  та прийнято рішення  про виплату.

          Згідно розрахунку виплати страхового відшкодування  та рішення про виплату загальна сума страхового відшкодування складає 18 929 грн. 20 коп., франшиза за договором страхування 0,2% від страхової суми –95 грн. 87 коп. За умовами договору страхування, при розрахунку страхового відшкодування з розміру матеріального збитку вираховується ПДВ, а також безумовна франшиза. Знос та перепробіг не враховуються.

Страхове відшкодування в сумі  18 929 грн. 20 коп. було виплачено позивачем страхувальнику –ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням № 2156  від 12.05.2008р.

01.11.2007р. Закритим акціонерним товариством  «Страхова компанія «ВУСО»(в подальшому –Приватне акціонерне товариство  «Страхова компанія «ВУСО»згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №713051)  було застраховано транспортний засіб –ВАЗ 210990, державний номер НОМЕР_2, власником якого є ОСОБА_2, що підтверджується полісом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_5, згідно якого ліміт  відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), становить 25 000 грн. 00 коп., франшиза –510 грн. 00 коп.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,    яка   завдала   шкоди,   звільняється   від   її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.ч. 2 та 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об'єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку. Особа,  яка здійснює діяльність,  що є джерелом підвищеної небезпеки,  відповідає за завдану шкоду,  якщо вона не доведе,  що шкоди   було   завдано  внаслідок  непереборної  сили  або  умислу потерпілого.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною  особою.

Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно  до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з відшкодування збитків. В разі заподіяння шкоди власником транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особами, зобов'язаними відшкодувати заподіяні потерпілому збитки є як заподіювач шкоди в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, так і страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність заподіювана шкоди.

          Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода (страховий випадок) сталася з вини ОСОБА_1; витрати, які понесені позивачем та не відшкодовані ПАТ «СК «ВУСО» в силу визначеного ліміту згідно полісу НОМЕР_5 складають 18 419 грн. 20 коп. –сплаченого страхового відшкодування за відрахуванням франшизи в сумі 510 грн. 00 коп., а відтак, з урахуванням норм наведених положень чинного законодавства, суд першої інстанцій правомірно дійшов висновку про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування саме в розмірі  18 419 грн. 20 коп. і відмови у задоволенні вимоги щодо стягнення 510 грн. 00 коп. у зв’язку з необґрунтованістю пред’явлення.

Також позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 350 грн. 00 коп. за проведення автотоварознавчого дослідження як суму страхового відшкодування, сплаченого страховиком за завдану матеріальну шкоду при ДТП, яка була ним перерахована  згідно платіжного доручення №1696 від 10.04.2008р.

Згідно ст. 9 Закону України „Про страхування” страхове відшкодування - страхова виплата,  яка  здійснюється страховиком   у  межах  страхової  суми  за  договорами  майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування  не  може перевищувати розміру прямого збитку,  якого зазнав  страхувальник.  Непрямі  збитки  вважаються застрахованими,  якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості  застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у  такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше  не  передбачено  умовами  страхування.

Відповідно до ст. 34  Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи  день  отримання письмового повідомлення про страховий випадок),  зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на  місце  настання  страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого  майна  для  визначення  причин  настання  страхового випадку  та  розміру  збитків.  Якщо  у визначений строк аварійний комісар або експерт не  з'явився,  потерпілий  має  право самостійно обрати аварійного комісара  або  експерта  для  визначення  розміру  шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення   експертизи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано жодного доказу, що спірна сума є страховим відшкодуванням, а також не доведено причинно-слідчого зв’язку  між насталою шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що витрати на експертне дослідження у даному випадку є непрямими збитками (прямі збитки –це збитки, які складаються з вартості відновлювального ремонту автомобіля) і які сторонами у договорі (полісом) добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19-3393913  від 28.03.2007р. не узгоджені як  непрямі збитки, які є застрахованими.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковим припущенням відповідача в апеляційній скарзі, що спірні відносини за правовою природою є відносинами, які випливають з договору та Закону України «Про страхування», оскільки зазначені відносини регулюються як приписами Закону України  «Про страхування», так і нормами  Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене апеляційна інстанція вважає рішення місцевого господарського суду правомірним, а доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі безпідставними.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області  від 12.10.2010р. у справі №10/130 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного  товариства «Страхова компанія «ВУСО»м.Донецьк - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються  на заявника –Приватне акціонерне  товариство «Страхова компанія «ВУСО»м.Донецьк.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного  товариства «Страхова компанія «ВУСО»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2010р. у справі №10/130 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.10.2010р. у справі №10/130 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий                                                             Н.В. Ломовцева

Судді:                                                                       Т.М. Колядко

                                                                                О.А. Скакун

Надруковано 8 прим.:

1-2. Позивачу (2 адр.);

3-4. Відповідачу (2 адр.);

5. Третій особі;

6. У справу,

7. ДАГС,

8. ГСДО