Справа № 22ц - 5417/10 Головуючий у 1 інстанції – Гончарук О.Н.
Категорія: 5 Доповідач - Шевчук Л.Я.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів – Данилюк В.А., Подолюка В.А.,
при секретарі – Матюхіній О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Камінь-Каширської міської ради про припинення права власності на частину будинковолодіння та земельної ділянки, про визнання права власності на господарські будівлі, про визнання Державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Камінь-Каширського районного суду від 2 листопада 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення Камінь-Каширського районного суду від 2 листопада 2010 року, яким в задоволенні його позову про припинення права власності на частину будинковолодіння та земельної ділянки, про визнання права власності на господарські будівлі, про визнання Державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним відмовлено.
В поданій на судове рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2, покликаючись на незаконність рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення його позову та зазначає , що суд не врахував того, що земельна ділянка, яка передана одному з подружжя для обслуговування жилого будинку не являється спільною сумісною власністю подружжя, а тому, на думку позивача, суд безпідставно відмовив в задоволенні його позову.
В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з’явилися, хоч належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду.
Судом першої інстанції установлено, що підстав для задоволення позовних вимог позивача про припинення права власності на частину будинковолодіння та земельної ділянки, про визнання права власності на господарські будівлі, про визнання Державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним немає.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін із наступних підстав.
Із матеріалів справи убачається, що за час шлюбу сторони по справі набули у власність житловий будинок АДРЕСА_1.
На підставі рішення Камінь-Каширської міської ради від 5 грудня 2003 року №13/20 позивачу був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га для будівництва і обслуговування зазначеного житлового будинку (а.с. 13).
Рішеннями Камінь-Каширського районного суду від 19 квітня 2007 року та 21 квітня 2008 року, що набрали законної сили, між сторонами проведено поділ спільного майна подружжя, зокрема, кожному із них виділено у власність по 50/100 реальних частин будинковолодіння, а також ОСОБА_3 виділено у власність 0,05 га спірної земельної ділянки.
Таким чином, відповідач ОСОБА_3 набула право власності на 50/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами та на 0,05 га земельної ділянки, про що на її ім’я був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Крім того, судом установлено, що вироком Камінь-Каширського районного суду від 18 грудня 2009 року з позивача на користь відповідача стягнуто матеріальну шкоду в розмірі 30057 грн., завдану позивачем внаслідок самовільного розібрання належної відповідачу частини житлового будинку.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги позивача про те, що земельна ділянка, передана безоплатно одному з подружжя для обслуговування житлового будинку, не являється спільною сумісною власністю подружжя, оскільки відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою власністю. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу окремої частини будинку, будівлі, споруди особі, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.
З врахуванням того, що між позивачем ОСОБА_2 і відповідачем ОСОБА_3 був проведений поділ спільного майна подружжя і у власність ОСОБА_3 було виділено 50/100 реальних частин будинковолодіння, а відтак до ОСОБА_3 перейшло право власності на 0, 05 га земельної ділянки, виділеної для будівництва і обслуговування будинковолодіння.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_2, в зв’язку з чим обгрунтовано відмовив в задоволенні його позовних вимог.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Камінь-Каширського районного суду від 2 листопада 2010 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді: /підписи/
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду Волинської області: /Л.Я.Шевчук/