Справа №  2–7612

                                                                                                                         2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

17 вересня 2010  року                                                                                                          м. Свердловськ                                        

                         Свердловській міський суд Луганської області в складі:

одноособово судді:  Логвіної Л.С.,

при секретарі с/з:    Альмашової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Свердловська Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

   Позивач звернулася до Свердловського міського суду Луганської області з дійсною позовною заявою до відповідача про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в обґрунтування вимог зазначивши, що вона народилася  ІНФОРМАЦІЯ_1 року та відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 –ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни.

  Згідно зі ст. 6 зазначеного Закону з 01 січня 2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році їй така допомога не виплачувалась, а у 2008 році, 2009 році виплачувалась не в повному обсязі.

 Верховна Рада України прийняттям ст. ст. 77, 110 Закону України № 489 – V від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п. 12 ст. 71 призупинила дію ст. 6 Закону України № 2195 –ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни”, п. п. 2 п. 41 Розділу ІІ Закону України № 107 – VІ від 28.12.2007 року “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195 –ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни”  згідно яких дітям війні до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

 Але, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнав неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” п. 3, 12 ст. 71 Закону України № 489- V від 19.12.2006 року, якими зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 41 розділу ІІ Закону України № 107 – VІ від 28.12.2007 року “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Пункт 5 Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та п. 6 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України і не може бути оскаржено.  

Таким чином, позивач, вважає, що несплата їй соціальної допомоги у 2007 році та обмеження її в 2008 році, передбаченої ст. 6 Закону України № 2195 –ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є противоправною і такою, що суперечить Конституції України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України № 2195 –ІV від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” становить 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно з Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 01 січня 380 гривень, з 01 квітня – 406 гривень, з 01 жовтня – 411 гривень.

Згідно Закону України № 107 -  28.12.2007 року “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить з 01 січня – 470 гривень, з 01 квітня – 481 гривень, з 01 жовтня – 498 гривень.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, який діяв у грудні 2008 року, тобто 498 грн.

Згідно Закону України «Про підвищення соціальних  стандартів» прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить з 01.11.2009 року 574 грн.

Європейський суд з прав людини, «Справа Качко проти України» від 08.11.2005 року, вказав, що держава може вводити, призупиняти, чи закінчити виплату коштів громадянам з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Ні Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ні Конституцією України, ні будь – яким іншим Законом не передбачено обмежень для сплати передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Позивач просить суд постановити рішення, яким визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловську Луганської області по несплаті не в повному обсязі їй щомісячної Державної соціальної допомоги згідно Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  в 2009 році, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009 рік за рахунок коштів Держави, а  також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.        

               У судове засідання позивач не з’явилася, надавши суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

               Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але до початку судового засідання надав заперечення, в якому просить суд розглянути справу за його відсутністю, позовні вимоги не визнає, в своїх запереченнях посилається на наступне, відповідно до  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Однак, у 2007 році  не були прийняті  нормативні акти на виконання вказаних вимог закону, не було встановлено порядок виплати таких підвищень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» передбачено, що дітям війни виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У 2008 році таке підвищення позивачеві виплачувалось. Зміни до ст. 6 Закону «Про соціальний захист  дітей війни» діяли до 22.05.2008 року. Пунктом 9 постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що дітям війни (крім тих, на кого поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня в розмірі - 48,1 гр., з 1 липня – 48, 2 гр. Просить відмовити у задоволенні позову.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки відповідно до положень ст.ст. 3,11,15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

   Суд розглядає цивільні справи не інакше як за звершенням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших  осіб, які беруть участь у справі.

   Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

                Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

   У судовому засіданні встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року та має статус дитини війни, що підтверджується паспортом та посвідченням.

              Із листа Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області, убачається, що позивачу було відмовлено у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2007р., 2008р., 2009р. за відсутністю на це юридичних підстав.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

             Розглядаючи позовні вимоги позивача відносно визнання дій УПФУ в м. Свердловську Луганської області неправомірними в частині невиплати йому щомісячної державної соціальної допомоги згідно із Законом України „Про соціальний захист дітей війни" з 01.01.2009 року,   суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Право позивача на отримання щомісячного підвищення до пенсії з 01.01.2009 року   підтверджується безпосередньо вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які за цей період були чинними.

              Відповідно до ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік" у 2009 році встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

             Статтею 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Вказана норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом „Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Враховуючи вказані положення частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положення ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", якою встановлено право особи зі статусом «дитина війни» на отримання щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що відповідач зобов'язаний призначити, нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у січні-грудні 2009 року, січні - березні 2010 року.

На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком згідно ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" дорівнює прожитковому мінімуму встановлених для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст.2 ч.1 Закону України „Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлених розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Статтею 147 Конституції України передбачено, що єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України. Лише Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Наведене свідчить, що відповідач повинен був здійснювати нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії після винесення Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року № 10-рп/2008.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Суттю положень ст. 46 Конституції України є те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

На вимогу п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області в частині невиплати позивачу державної соціальної допомоги до пенсії, як дитині війни у період з 01 січня 2009 року є неправомірними, тому суд вважає зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області перерахувати та виплатити на користь позивача підвищення до пенсії у   розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01 січня 2009 року   з урахуванням фактично здійснених виплат.

           Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України і на підставі постанови КМУ від 21 грудня 2005 року №1258 "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів", суд вважає за необхідне стягнути з відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь позивача сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 37,00 грн. Згідно п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 8,50 грн не підлягає стягненню з відповідача.

             На підставі ст.ст. 8, 19, 46, 55, 147, 152 Конституції України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 19.12.2006 року № 489-У, Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Закону України «Про прожитковий мінімум», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Декрету КМУ «Про державне мито», керуючись ст.ст.3, 10-11, 15, 60, 61, 79, 81, 88 та 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області про визнання дій Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати неправомірними дії  Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області щодо невиплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії за віком, як дитині війни, у період з 01 січня 2009 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і  виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01 січня 2009 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області на користь  ОСОБА_2 витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37,00  грн.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 8, 50 грн.

             Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не   скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Апеляційна скарга на   рішення суду подається до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд   Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ                                                                                                               ЛОГВІНА Л.С .