Справа: № 22ц-5305/10                                                    Головуючий у 1 інстанції: Кухтей Р.В.

Категорія: 20                                                                      Доповідач: Гапончук В.В.    

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

13 грудня 2010 року                                            

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді Киці С.І.,

    суддів Гапончука В.В., Матвійчук Л.В.,

при секретарі Гнепі П.М.,

з участю:

представника позивачки  ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - ОСОБА_7 та ОСОБА_8

за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним позовом зазначивши, що 20 червня 2007 року між ним і відповідачем – ОСОБА_5 було укладено біржовий договір про купівлю-продаж автомобіля MERCEDES-BENZ 230, 1992 року випуску. При укладенні даного договору була визначена домовленість про вартість даного транспортного засобу в розмірі 11000,00 дол. США. Проте, як потім з’ясував позивач в договорі була зазначена ціна в розмірі 20,00 грн. Зазначав, що помилився відносно зазначеної в договорі ціни автомобіля, а тому згідно ст.229 ЦК України це є підставою для визнання даного правочину недійсним. Крім того вказував як підставу для обґрунтованості позову порушення вимог ст.65 СК України, щодо відсутності згоди його дружини на укладення договору купівлі-продажу автомобіля. Також зазначив, що ОСОБА_5 21.07.2009 року передав автомобіль у власність ОСОБА_6, в зв’язку з чим доповнив та збільшив позовні вимоги і просив визнати недійсними біржові договори №001712 від 20.06.2007 року та №18141 від 21.07.2009 року купівлі-продажу транспортного засобу MERCEDES-BENZ 230, 1992 року випуску, та повернути йому автомобіль.

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 25.06.2010 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Мерседес-Бенц-230», 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 згідно біржової угоди №001712 від 20 червня 2007 року та зобов’язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 20 (двадцять) грн. сплаченої суми за даний автомобіль. Також визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки «Мерседес-Бенц-230», 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 згідно біржової угоди №16141 від 21 липня 2009 року та зобов’язано ОСОБА_5 повернути ОСОБА_6 100 (сто) грн. сплаченої за даний автомобіль, а ОСОБА_6 зобов’язати повернути ОСОБА_4 належний йому автомобіль «Мерседес-Бенц-230», 1992 року випуску, номер кузова НОМЕР_1.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем ОСОБА_6 та представником відповідача  по справі 16.08.2010 року було подано заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою від 14.10.2010 року дана заява була залишена без задоволення.

В апеляційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення Луцького міськрайонного суду від 25.06.2010 року по даній справі та ухвалити рішення про відмову в позові.

Колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційних скарг відповідачів з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. 229 ЦК України щодо правових наслідків правочину, який вчинено під впливом помилки.

Як роз'ясняв Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї постанови "У справах про визнання правочинів недійсними", під помилкою також треба розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета або інших істотних умов правочину, яке вплинуло на її волевиявлення і за відсутності якої за обставинами справи можна вважати, що правочин не був би укладеним. А в даному випадку волевиявлення було вільним і досягнуто всіх істотних умов договору.

             Також судом не враховано, що помилка, допущена стороною правовідносин унаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення, не є підставою для визнання правочину недійсним ( п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" ).

      У своєму рішенні суд першої інстанції також не врахував доводи заяви позивача про уточнення позовних вимог щодо ч.2 ст. 65 Сімейного Кодексу України, на яку покликається позивач як на додаткову підставу визнання договору недійсним.  

           У частині другій статті 65 СК сформульована правова презумпція, відповідно до якої вважається, що один з подружжя, укладаючи договір щодо спільного майна, діє зі згоди другого з подружжя. Наявність такої згоди може бути оспорена дружиною чи чоловіком лише щодо договорів, які виходять за межі дрібного побутового договору. Особливості дрібного побутового договору визначені Цивільним кодексом України. Ними є невисока вартість предмета договору, спрямованість договору на задоволення побутових потреб особи. Оспорення дрібного побутового договору у зв'язку з відсутністю згоди другого з подружжя на його укладення Сімейний кодекс не допускає. Але цей договір про купівлю-продаж автомобіля не можна вважати дрібним побутовим, хоча і в договорі вказана сума 20 грн. Вагомим є і той факт, що вказаний автомобіль ОСОБА_4 відчужував ОСОБА_5 на підставі довіреності, наданої йому ОСОБА_7. Отже, позивач права власності на автомобіль не мав, а значить це майно не перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Тому застосовувати ч.2 ст. 65 СК України немає підстав.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційних скарг відповідачів.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313,314,316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 25 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля скасувати та ухвалити нове рішення.

 В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобіля відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:    

Судді: