Справа №2-4901\10.
2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
26.11.2010 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:
Головуючий - суддя Сватіков А.В.,
при секретарі - Фролкової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Шевченківське», про визнання недійсними кредитного договору та договору застави транспортного засобу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Калінінського районного суду м. Донецька із позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Шевченківське», про визнання недійсними кредитного договору та договору застави транспортного засобу.
В позовній заяві позивач зазначив, що позивач та відповідач уклали кредитний договір №СL-104/450/2008 від 27.08.2008 року, у забезпечення якого був укладений договір застави автотранспортного засобу №РСL-104/450/2008 від 28.08.2008 року. Позивач вважає, що зазначений договір не відповідає вимогам діючого законодавства України, та порушує його права та охоронювані законом інтереси, тому повинен бути визнаний судом недійним. За змістом пункту 2 частини 1 зазначеного кредитного договору, банк надав позивачу 17 121,75 доларів США. Натомість, у відповідності до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. За приписами статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, а сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Стаття 35 Закону України «Про Національний банк України» передбачає, що гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Пунктом 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N15-93 встановлено, що індивідуальної ліцензії Національного банку України потребують, зокрема, операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, а також використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Пункт 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України передбачає, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Натомість, з урахуванням відсутності відповідної індивідуальної ліцензії як у сторін угоди, всупереч вимогам діючого законодавства України, кредитний договір взагалі не містить гривневого виразу зобов'язання, а замість грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті сторони прямо визначили грошове зобов'язання, обумовлене Договором, в іноземній валюті. Тому позивач вважає, що Кредитний договір не відповідає та прямо суперечить вимогам діючого законодавства України, зокрема, статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного кодексу України, статтям 189, 198 Господарського кодексу України, статті 35 Закону України «Про Національний банк України», пункту 1 статті 3 та пункту 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93, оскільки зобов'язання, обумовлені договором, виражені в іноземній валюті. Через визначення предмету Кредитного договору - основного грошового зобов'язання в іноземній валюті, всі інші зобов'язання сторін, передбачені Договором, також виражені в іноземній валюті. Нарахування та сплата процентів за користування кредитними коштами також здійснюється виходячи з суми зобов'язання, вираженого у іноземній валюті, а отже плата за користування кредитними коштами, всупереч вищенаведеним приписам діючого законодавства України, також визначена у іноземній валюті. Через вираження всіх зобов'язань за Кредитним договором в іноземній валюті, позивач вважає, що наявні всі підстави стверджувати, що договір не відповідає вимогам Законодавства України. За змістом листа Національного банку України від 02.06.2000 р. N28-110/1941-3601 «Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю"» згідно з п. 2 ст. 5 Декрету, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуально ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, тому позивач вважає, що наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст. 5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України. З цих підстав позивач посилаючись на вимоги ЦК України просив суд визнати недійсним кредитний договір №СL-104/450/2008 від 27.08.2008 року, визнати недійсним договір застави автотранспортного засобу №РСL-104/450/2008 від 28.08.2008 року, та визнати відсутнім право нараховувати відсотки в іноземній валюті на підставі кредитного договору №СL-104/450/2008 від 27.08.2008 року.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, який діє на підставі доручення, надали пояснення аналогічні тим, що викладенні у позовній заяві і просили суд повністю задовольнити вимоги позивача.
Представник відповідача – Приходько В.М., який діє на підставі доручення, в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Шевченківське», про визнання недійсними кредитного договору та договору застави транспортного засобу, не визнав, пояснивши, що немає законних підстав для визнання зазначений договорів недійсними.
Суд вислухавши пояснення сторін по справі їх представників та перевіривши матеріали справи дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Шевченківське», про визнання недійсними кредитного договору та договору застави транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом було встановлено, що 27 серпня 2008 року позивач та відповідач уклали кредитний договір №СL-104/450/2008 відповідно до якого банк надав позивачу кредитні кошти у розмірі 17 121,75 доларів США строком до 27 серпня 2013 року. У забезпечення зазначеного кредитного договору був укладений між сторонами договір застави автотранспортного засобу №РСL-104/450/2008 від 27.08.2008 року.
Зазначені договори підписані сторонами і оформлені належним чином, крім того позивач в судовому засіданні не заперечував, що він отримав в банку кредитні кошти на придбання автомобіля.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що Національний Банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютою регулювання. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, але на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання /одержання/ кредитів в іноземній валюті, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Згідно п.2 ч.1 ст. 1 зазначеного Декрету, до валютних операцій відносяться операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. Відповідно до п.2 зазначеного кредитного договору Банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 17121,75 доларів США з оплатою відсотків за користування кредитними коштами. Тому право власності за цим договором на валютні цінності не переходить.
Відповідно до банківської ліцензії Національного банку України за №191 від 08 листопада 2006 року, дозволу Національного банку України №191-1 від 08 листопада 2006 року, додатку до дозволу Національного банку України №191-1 Банку «ОТП Банк», надано право здійснювати операції, визначені п. п. 1-4 частини другої та частиною четвертою ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Таким чином, суд приходить до висновку що Банк «ОТП Банк» має право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті, тому банк мав право видавати кредит позивачу в іноземній валюті.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що кредитний договір №СL-104/450/2008 від 27.08.2008 року, та договір застави автотранспортного засобу №РСL-104/450/2008 від 27.08.2008 року укладені між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, відповідають діючому законодавству України і в теперішній час немає юридичних підстав для визнання їх недійсними, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Шевченківське», про визнання недійсними кредитного договору та договору застави транспортного засобу, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 88, 130, 131, 209, 212, 213-215, 216, 218 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 530, 533, 1054, 1055 ЦК України, Законом України «Про національний банк України», Декретом Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» в особі відділення «Шевченківське», про визнання недійсними кредитного договору та договору застави транспортного засобу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
СУДДЯ СВАТІКОВ А.В.