Справа № 2 -3207/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
заочне
10 листопада 2010 року Калінінській районний суд міста Донецька Донецької області в складі:
головуюча суддя - Токарєва Н.М.,
при секретарі - Наугольнікової О.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товарна біржа «Кальміуська», ЗАТ ВФ «Техносервіс» про визнання договору купівлі – продажу (Біржового контракту) дійсним, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до Товарна біржа «Кальміуська», ЗАТ ВФ «Техносервіс» про визнання договору купівлі – продажу (Біржового контракту) дійсним.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, та просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу (біржовий контракт), укладений 07.03.2002р. між ОСОБА_2 та ЗАТ ВФ «Техносервіс» в особі голови правління ОСОБА_3, зареєстрований товарною біржею «Кальміусська» 03.03.2002р. під реєстровим номером № 07/К, про купівлю об’єктів нерухомого майна, площею забудови 51, 95 кв.м, а саме: прибудова площею забудови 18,9 кв.м; сарай площею забудови 7,7 кв.м; вбиральня площею забудови 25,35 кв.м.
Позивачка ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилась, однак надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідачі у судові засідання не з’явились. Про день, час і місце розгляду справи були сповіщені у порядку ст. 169 ЦПК України, що підтверджується представленими в матеріалах справи документами. Від відповідачів не надійшло до суду повідомлення про причини неявки. У справі мається достатньо матеріалів про права і взаємини сторін, суд приходить до висновку про можливість розглянути дану справу заочно під час відсутності відповідачів на підставі наявних досліджених у судовому засіданні доказів відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України.
Представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
На момент виникнення правовідносин сторін діяв Цивільний кодекс Української РСР в редакції 08.10.1999 року, а відповідно до вимог ч. 4 прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що вступив в законну силу з 01.01.2004 р. його норми застосовуються тільки до тих правовідносин, які виникли після вступу його до законної сили, тому суд вважає за необхідне при розгляді цивільної справи застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року з подальшими змінами.
Судом встановлено, що на товарній біржі «Кальміуська» на відкритих біржових торгах шляхом укладення біржового контракту (договір купівлі-продажу) між ОСОБА_2 та ЗАТ ВФ «Техносервіс» в особі голови правління ОСОБА_3 про купівлю об’єктів нерухомого майна № 07/К від 07.03.2002рбули придбані об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 51,95 кв.м, (загальною площею забудови 54,49 кв.м), а саме: прибудова загальною площею 11,9 кв.м, загальною площею забудови 18,9 кв.м; сарай загальною площею 7,7 кв.м, загальною площею забудови 10,24 кв.м; вбиральня загальною площею забудови 25,35 кв.м.
Згідно ст. 210 Цивільного кодексу України, розділу 2 «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2007 р. № 7/5, з метою реєстрації права власності, у грудні 2007 року Позивач звернулась до КП «БТІ м. Донецька» з заявою про реєстрацію права власності на придбані за Контрактом об’єкти нерухомого майна. Але Рішенням реєстратора про відмову в реєстрації № б/н від 19.02.2008 р. їй було відмовлено, посилаючись на ст.ст. 186, 210, 657 Цивільного кодексу України, п. 2 ст. 19, ч.ч. 1, 5 п. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», тому як на думку реєстратора, за вимогами діючого на цей час законодавства, Контракт має бути нотаріально посвідченим.
Також, згідно п. 1 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
У відповідності з пунктом 2.1. Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 р. №7/5 для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи, їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Додаток 1 вказаного Наказу містить перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, серед яких вказує на договори, за якими відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом яких є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договори про задоволення вимог іпотекодержателя, договори про виділ у натурі частки нерухомого майна, про поділ нерухомого майна, що є в спільній частковій чи спільній сумісній власності.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають:
з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
з адміністративних актів, у тому числі для державних, кооперативних та інших громадських організацій - з актів планування;
в результаті відкриттів, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва;
внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав;
внаслідок інших дій громадян і організацій;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.
Угодою в розумінні ст. 41 ЦК УРСР визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.
Згідно ст. 44. повинні укладатись у письмовій формі:
1) угоди державних, кооперативних та інших громадських організацій між собою і з громадянами, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та окремих видів угод, для яких інше передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР;
2) угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців, за винятком угод, зазначених у статті 43 цього Кодексу, та інших угод, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР;
3) інші угоди громадян між собою, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми.
Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.
Обов'язковість нотаріальної форми і наслідки її недодержання, встановлені у ст. 47 ЦК УРСР, передбачає тільки випадки, зазначені у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.
Як встановлено судом, указаний Контракт не було нотаріально посвідчено через відсутність такої вимоги згідно норм ЦК УРСР на момент укладення Договору, а саме гл. 20. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» від 07.02.2002 р. №7/5 (п. 2.2.) прямо передбачає випадки звернення для реєстрації прав власності на нерухоме майно, які виникли відповідно до договорів про відчуження нерухомого майна, що не посвідчені в нотаріальному порядку. При цому, згідно вимог цього Наказу, відсутність нотаріального посвідчення договору не тягне відмови в державній реєстрації, а лише потребує подання додаткових документів, а саме довідки про відсутність або наявність арештів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яка видається на підставі відповідного запиту БТІ, та витягу з Реєстру застав рухомого майна про наявність чи відсутність податкової застави на об'єкт нерухомого майна.
Також, згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції від 10.01.2002 р., який діяв на час виникнення правовідносин, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Саме тому нотаріальне посвідчення контракту не було здійснено сторонами за договором на той час.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Відповідно до статей 153-154 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Як встановлено судом, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.
Закон України «Про товарну біржу» в редакції від 10.01.2002 р. встановлює певні особливості укладення договорів на біржах. Так, зокрема, згідно ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Отже, жодних інших реєстраційних дій вказаний договір не потребує та підлягає державній реєстрації.
Згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов:
а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі;
б) якщо її учасниками є члени біржі;
в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Отже, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов та угоді було надано передбаченої законом форми.
Таким чином, у зв’язку з вищевказаними вимогами Бюро технічної інвентаризації про нотаріальне посвідчення Контракту має на меті підтвердження дійсності цієї угоди. У зв’язку з чим, позивачкою ОСОБА_2 було вирішено вчинити заходи, які будуть направлені на визнання дійсним Контракту.
Цивільний кодекс України, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 р. № 20/5 містять перелік договорів, що підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню. До них, зокрема, належать договори про відчуження (купівлю-продаж, міну, дарування, довічне утримання) житлового будинку та іншого нерухомого майна, договори про відчуження земельних ділянок, які знаходяться в колективній або приватній власності; інші договори, для яких чинним законодавством передбачена обов’язкова нотаріальна форма.
Крім того, у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона на 07.03.2002 р. була головою правління ЗАТ ВФ «Техносервіс» та дійсно, на товарній біржі «Кальміусська» на відкритих біржових торгах шляхом укладання біржового контракту (договір купівлі-продажу) між ОСОБА_2 та ЗАТ ВФ «Техносервіс» в особі голови правління ОСОБА_3 про купівлю об'єктів нерухомого майна № 07/К від 07.03.2002 р. були придбані об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 51,95 кв.м. (загальною площею забудови - 54,49 кв.м.), а саме: прибудова (літ. а (6, 7) згідно технічного паспорту, виданого КП «БТІ м. Донецька»), площею забудови 18,9 кв.м.; сарай (літ. Н згідно технічного паспорту, виданого КП «БТІ м. Донецька»), площею забудови 7,7 кв.м.; вбиральня (літ. П технічного паспорту, виданого КП «БТІ м. Донецька), площею забудови 25,35 кв.м. Між сторонами було досягнуто згоди за всіма істотними умовами та угоді надано передбаченої законом форми. Крім того, відбулося фактичне виконання сторонами покладених на себе обов'язків, що підтверджується підписанням акту приймання-передачі від 12.02.2002 р.
Таким чином, суд доходить до висновку, визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 07.02.2002р. між ОСОБА_2 та ЗАТ ВФ «Техносервіс» в особі голови правління ОСОБА_3 про купівлю об’єктів нерухомого майна № 07/К від 07.03.2002р. були придбані об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 51,95 кв.м, (загальною площею забудови 54,49 кв.м), а саме: прибудова загальною площею 11,9 кв.м, загальною площею забудови 18,9 кв.м; сарай загальною площею 7,7 кв.м, загальною площею забудови 10,24 кв.м; вбиральня загальною площею забудови 25,35 кв.м.
Керуючись ст.ст. 15, 153, 224 321, 376, 392, 650, 656 Цивільного кодексу України, гл. 20 ЦК УРСР, ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», п. 1.6., 2.1., Додатку №1 Тимчасового положення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, затверджених наказом Мін’юста України від 07.02.2002 р., ст. 20, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 3, 10, 11, 60,74,75,88, 169, 212, 213, 214, 215 Цивільно-процесуального кодексу України, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товарна біржа «Кальміуська», ЗАТ ВФ «Техносервіс» про визнання договору купівлі – продажу (Біржового контракту) дійсним – задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу, укладений 07.02.2002р. між ОСОБА_2 та ЗАТ ВФ «Техносервіс» в особі голови правління ОСОБА_3 про купівлю об’єктів нерухомого майна № 07/К від 07.03.2002рбули придбані об’єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 51,95 кв.м, (загальною площею забудови 54,49 кв.м), а саме: прибудова загальною площею 11,9 кв.м, загальною площею забудови 18,9 кв.м; сарай загальною площею 7,7 кв.м, загальною площею забудови 10,24 кв.м; вбиральня загальною площею забудови 25,35 кв.м. – дійсним.
Заочне рішення може бути переглянуте Калінінським районним судом м. Донецька за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Токарєва Н.М.