Справа № 22ас-99 2007                                Головуючий у 1 інстанції - Яковлев О.В.

Категорія № 42                                                                         Доповідач - Бубличенко В.П.

УХВАЛА

Іменем України

5 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді    -  Бубличенко В.П.

суддів                         -   Голованя A.M.

Сукач Т.О.

при секретарі            -  Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Ленінського районного суду М.Кіровограда від 21 грудня 2006 року і

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2006 року ОСОБА_1пред"явив адміністративний позов до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача по неповному нарахуванню та виплаті позивачу надбавок; зобов"язати відповідача сплатити позивачу суму відповідних надбавок в розмірі 10490,50 грн. та провести відповідні зміни в нарахуваннях та подати інформацію до пенсійного відділу Державного департаменту України для проведення позивачу відповідних перерахунків пенсії.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в період проходження служби в органах внутрішніх справ, а саме у слідчому ізоляторі № 14 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Кіровоградській області, відповідач безпідставно не нараховував і не виплачував йому у передбаченому законом розмірі надбавки за особливі умови служби, за безперервну службу та за відповідний рівень безпеки. Внаслідок таких неправомірних, як на думку позивача, дій управління, він недоотримав 5363,30 грн. під час проходження служби та щомісяця недоотримує по 181,53 грн. пенсії.

Постановою Ленінського районного суду М.Кіровограда від 21 грудня 2006 року позов залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. Посилається на невідповідність рішення суду обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду, колегія суддів не вбачає передбачених законом підстав для її скасування.

Встановлено, що надбавка за особливі умови служби передбачена пунктом „а" ст.3 Указу Президента України від 4 жовтня 1996 року № 926/96 „Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ", згідно з яким право установлювати таку надбавку надано керівникам органів внутрішніх справ у межах асигнувань, що виділяються на утримання цих органів.

На надбавку за безперервну роботу згідно із ст.7 зазначеного Указу мають право працівники підприємств, установ, організацій, навчальних закладів, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, а не особи рядового і начальницького складу, до яких відносився позивач.

Надбавка за безперервну службу була установлена позивачу з 1 травня 2003 року на виконання Указу Президента України від 24 квітня 2003 року № 370/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Служби безпеки України та працівникам органів внутрішніх справ України за безперервну службу" у розмірі 10%. Доводи позивача про те, що ця надбавка мала б виплачуватися йому у більшому розмірі, є безпідставними, оскільки в Указі зазначено, що встановлення такої надбавки є правом керівника установи і визначено лише максимальний розмір, який надбавка не може перевищувати.

Надбавка за відповідний рівень безпеки передбачена п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1999 року № 1510 працівникам Державної кримінально-виконавчої служби, які не мають спеціальних звань рядового і начальницького складу. Оскільки позивач мав спеціальне звання начальницького складу, ця надбавка йому не установлювалась.

Зазначені види додаткових виплат не є обов'язковими і встановлювалися позивачу виходячи із бюджетних асигнувань відповідно до Законів України про Державний бюджет України на 2002 (ст. 17) та 2003 роки (ст.25). Вимоги позивача про стягнення на його користь вказаних надбавок у максимальному розмірі не ґрунтуються на законі, тому не підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позову ОСОБА_1Довідка, направлена відповідачем в січні 2004 року до пенсійного відділу Державного департаменту України з питань виконання покарань для проведення нарахування позивачу пенсії, містить повну інформацію про грошове утримання позивача з січня 2002 по січень 2004 років (а.с.7-8).

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не грунтуються на закону і не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду М.Кіровограда від 21 грудня 2006 року без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця, починаючи з 10 квітня 2007 року.