Справа № 2- 592
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12»листопада 2010 року Лисянський районний суд в складі:
головуючого –судді: Борисенка П.І.
при секретарі : Сіденко Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу за позовом ОСОБА_1 до Лисянської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.
в с т а н о в и в:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за заповітом померлої бабусі ОСОБА_2.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, щоІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його бабуся ОСОБА_2. Все своє майно на випадок смерті вона за заповітом від 21.07.2004 року заповіла позивачу. Після смерті бабусі позивач фактично вступив в управління судаковим майном, що складається з житлового будинку з надвірними спорудами та присадибною земельною ділянкоюАДРЕСА_1, володіє даним будинком, здавав його в найм, а також уповноважив на його продаж громадянку ОСОБА_3 В зв’язку з тим, що позивач фактично прийняв спадщину, але на будинок відсутні правовстановлюючі документи, а є лише документи на право забудови земельної ділянки, то оформити свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі неможливо, а тому позивач змушений звертатися до суду.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, а відповідач позов визнав посилаючись на те, що позивач дійсно є спадкоємцем майна померлої, а тому має право на спадщину.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення.
Згідно свідоцтва про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, виданого відділом РАЦС, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у віці 86 років.
Згідно заповіту від 21.07.2004 року померла все своє майно заповіла позивачу ОСОБА_1, отже позивач має право на спадщину за заповітом.
Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 вказаного кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1218 цього кодексу, до складу спадщини входять всі права та обов’язки спадкодавця, а тому прийняття спадщини частинами не можливе.
Позивач у встановлений строк фактично прийняв спадщину, отже є фактично власником спадкового майна, хоча на частину спадкового майна відсутні правовстановлюючі документи, що стверджується свідоцтвом на забудову садиби на ім.»я померлої.
За таких обставин, позивач не може оформити спадщину в нотаріальній конторі, а тому обґрунтовано звернувся до суду з даним позовом.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при неможливості видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину, справа про спадкування розглядається судом.
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №7 від 04.10.1991 року, пунктом 9 передбачено, що суди мають враховувати, що право власності на житловий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 392, 1218, 1223, 1225, 1265, 1272 ЦК України, ст.ст. 2, 3, 6. 7, 8, 10, 18, 57, 157, 158, 159, 174, 179, 196, 208, 209, 213, 214, 215, 367 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визнати в порядку спадкування за заповітом право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 та право користування присадибною земельною ділянкою під даним будинковолодінням площею 0,09 га.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Черкаської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий- підпис
Копія вірна:
Суддя Лисянського
районного суду П.І.Борисенко
Рішення набрало чинності «23»листопада 2010 року.
Оригінал рішення знаходиться в справі Лисянського районного суду.
Суддя Лисянського
районного суду П.І. Борисенко