ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4097/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якому просить визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.07.2021р. №218416 на суму 1700 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказує незаконність спірної постанови, якою до нього застосовано штрафні санкції за порушення вимог приписів ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (відсутність договору обов`язкового страхування пасажирів під час надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів), так як при проведенні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на виконання вимог інспектора водієм т/з надано всі документи, які необхідні для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень згідно приписів ст. 39 вказаного Закону.

Ухвалою суду від 27.08.2021р. по справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні).

21.10.2021р. канцелярією суду зареєстровано відзив на позовну заяву, в якому представник Укртрансбезпеки не погоджується із доводами позову, вважає позовні вимоги необґрунтованими, так як приписами ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено перелік документів, які повинен мати водій автобуса і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень. Враховуючи те, що означений перелік не є вичерпним, відповідач посилаючись на положення п. 61 Правил, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997р. №176, стверджує, що під час нерегулярних перевезень водій повинен мати, зокрема, копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. Відтак, оскільки водій належного позивачу т/з, не мав при собі копії відповідного договору, посадовими особами відповідача до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції у розмірі 1700 грн., як то передбачено приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

При вирішенні справи по суті заявлених позовних вимог суд керується такими вимогами чинного законодавства.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Пунктом 8 зазначеного Положення визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річних портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконання ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб`єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до п. 4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно п. 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка проводиться групою посадових осіб у кількості не менш як дві особи. Під час проведення такої перевірки можливе застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис Укртрансінспекція, та використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями Європейської угоди, здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 20 Порядку №1567 визначено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з п. 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив такі обставини справи.

05.06.2021р. посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (м. Миколаїв) відповідно до графіка проведення рейдових перевірок Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у період з 31.05.2021р. по 06.06.2021р. (а.с. 35) та направлення на рейдову перевірку №003589 від 31.05.2021р. (а. с. 34 - зворотній бік) на 126 км. а/д сполученням «Одеса - Новоазовськ», проведено перевірку транспортного засобу - автобус MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , за результатами якої складено акт від 05.06.2021р. №295014, яким встановлено порушення, а саме: не оформлено договору обов`язкового страхування пасажирів, тобто встановлено факт відсутності документа, передбаченого приписами ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а. с. 35 - зворотній бік).

Від підписання акту водій транспортного засобу відмовився.

Відповідно до вимог п. 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

До матеріалів справи відповідачем надано копію листа-запрошення від 05.07.2021р. №52225/8.4/24-21 на адресу ФОП ОСОБА_1 для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що призначений на 20.07.2021р. (а. с. 37). На запрошенні є рукотворний напис про отримання акту 06.07.2021р. з підписом представника позивача.

Документи, які б підтверджували явку позивача на розгляд означеної справи у матеріалах справи відсутні.

Постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області від 20.07.2021р. №218416 за порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн. (а. с. 33 - зворотній бік).

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови, суд дійшов таких висновків.

Засади організації і діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001р. №2344-III (далі - Закон №2344).

Відповідно до абз. 4 ст. 6 Закону №2344, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Частинами чотирнадцятою, сімнадцятою та вісімнадцятою ст. 6 Закону №2344 визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Відповідно до ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону №2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 1 ст. 39 Закону №2344 визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно ч. 4 ст. 39 Закону №2344 визначені документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до ст. 42 Закону №2344 договір про нерегулярні пасажирські перевезення автобусом укладається між замовником транспортних послуг та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначено Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997р. №176 (далі - Правила №176).

Відповідно до п. 51 Правил №176, нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.

Відповідно до п. 56 Правил №176, договір на здійснення нерегулярних перевезень, що укладається між юридичною або фізичною особою та автомобільним перевізником у письмовій формі, повинен містити дату і час здійснення перевезень, початковий та кінцевий пункти маршруту, маршрут перевезення і державний реєстраційний номер транспортного засобу та мету поїздки.

Пунктом 61 Правил №176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

Зі змісту акту перевірки т/з від 05.06.2021р. №295014 вбачається, що під час перевірки транспортного засобу MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить позивачу, виявлено порушення, яке полягає у відсутності у водія - ОСОБА_2 договору обов`язкового страхування пасажирів при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень (підтверджується договором про здійснення нерегулярних пасажирських перевезень від 04.06.2021р.; а. с. 10).

Відносини у сфері страхування врегульовано Законом України Про страхування від 07.03.1996р. №85/96-ВР (далі - Закон №85).

Частиною 1 ст. 3 Закону №85 визначено, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону №85 страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 6 ст. 7 Закону №85 визначено, що в Україні здійснюються, зокрема, особисте страхування від нещасних випадків на транспорті.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №85 страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком (ч. 8 ст. 15 Закону №85).

Договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 16 Закону №85).

Суддя зауважує, що надання відповідного договору на вимогу посадових осіб Укртрансбезпеки позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, у матеріалах справи відповідний договір відсутній.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону № 85 факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Порядок здійснення обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов`язкове особисте страхування) визначено Положенням про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996р. №959 (далі - Положення №959).

Так, пунктом 1 Положення №959 визначено порядок здійснення обов`язкового страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також працівників транспортних підприємств незалежно від форм власності та видів діяльності, які безпосередньо зайняті на транспортних перевезеннях (водіїв).

Пунктом 5 Положення №959 передбачено, що відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.

Відповідно до пункту 2 Положення №959 пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.

Згідно пункту 3 Положення №959 кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. У страховому полісі зазначається: вид обов`язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми.

Це узгоджується із ст. 1000 ЦК України, якою визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Таким чином, агент страховика, яким за умови наявності відповідного договору доручення може виступати інша юридична особа, повинен видавати застрахованому пасажиру страховий поліс. При цьому, страховий поліс може видаватися як на окремому бланку, так і міститися на зворотному боці квитка.

Згідно із ст. 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є: - предмет договору страхування;

- страховий випадок;

- розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума);

- розмір страхового платежу і строки його сплати;

- строк договору;

- інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

З огляду на зазначені вимоги законодавства, договір страхування (за умови його наявності) або додатки до нього в будь-якому разі мають містити індивідуальні відомості про застрахованих осіб-пасажирів транспортного засобу, факт ознайомлення їх з умовами такого договору та надання згоди на укладання такого договору. Страховий же поліс, не передбачає можливості ідентифікувати особи пасажирів, на яких розповсюджується дія такого полісу (за квитками, переліком пасажирів чи в інший спосіб). Такі обставини свідчать про те, що в разі настання страхового випадку (отримання тілесних ушкоджень чи смерті) підтвердити дію вказаного договору щодо певної особи буде фактично неможливо.

Крім того, позивачем не надано під час перевірки, а також суду належних доказів, що свідчать про видачу ним пасажирам відповідного страхового полісу (страхового посвідчення) на підтвердження факту укладання відповідних договорів обов`язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті під час здійснення нерегулярних перевезень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, під час розгляду справи в суді позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо наявності виявленого правопорушення з боку перевізника, що передбачене абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 цього Закону, оскільки не доведено факту наявності укладеного договору обов`язкового особистого страхування пасажирів на час здійснення нерегулярних перевезень.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області від 20.07.2021р. №218416 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача.

Отже, підстави для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відсутні.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується в силу ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241, 246, 250, 257 КАС України, суддя

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонської області (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14; 73000, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 46) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 113070200