Р І Ш Е Н Н Я

                 І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И   Справа №2-о-257/10  

       м.Радомишль.                 30 листопада 2010 року        

      Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді-Свінцицького Л.В.,при секретарі:Малашевській І.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радомишлі цивільну справу за заявою ОСОБА_2,про встановлення факту володіння житловим будинком як власним,при заінтересованих особах-виконкомі Пилиповицької с/ради Радомишльського району,Державної податкової інспекції в Радомишльському районі,

                       В С Т А Н О В И В:

    Заявниця  ОСОБА_2посилаючись на те,що її мати будучи членом колгоспу,ще при житті побудувала з чоловіком жилий будинок за АДРЕСА_1,яким володіла як власним.Також зазначила,що мати померла,тому на даний час виникла необхідність прийняти спадщину,однак в нотаріальній конторі їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок,тому,що покійна мати право  власності на будинок в БТІ не зареєструвала,іншим чином ніж шляхом звернення до суду її спадкові права не набути, тому і просить суд встановити факт володіння її матір»ю жилим будинком як власним та встановити факт її власності на зазначене житло.

   В судовому засіданні заявниця свої вимоги підтримала, просить суд встановити факт володіння та користування її матір»ю ОСОБА_3,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1,як власним житловим будинком АДРЕСА_1 Житомирської області.

   Представники заінтересованих осіб,що не заявляють самостійних вимог - виконкому Пилиповицької с/ради Радомишльського району Житомирської області,та Державної податкової адміністрації в Радомишльському районі в судове засідання не з"явились,надіслали до суду письмові заяви,в яких просять слухати справу за їх відсутності, з заявленими вимогами погодились.

    Вислухавши пояснення заявниці,дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності,суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

    В судовому засіданні встановлено,що ОСОБА_2народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 Мати заявниці,ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1,що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1,виданим 12.02.2009 року Пилиповицькою сільською радою Радомишльського району Житомирської області.

     В 1950 роках батьки заявниці за свої кошти побудували жилий будинок в АДРЕСА_1,з господарськими спорудами і з того часу по день смерті ОСОБА_3 володіла ним як власним, що підтверджується довідкою №29 від 01.02.2010 року виданою виконавчим комітетом Пилиповицької с/ради Радомишльського району Житомирської області.  

   Також встановлено в судовому засіданні те,що після смерті матері,заявниця фактично вступила в управління спадковим майном, а саме - будинком з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 - шляхом обробітку присадибної земельної ділянки, ремонту  будинку та інш.

   З довідки Житомирського обласного бюро технічної інвентаризації від 20.03.2010 року за №95 – ОСОБА_3право власності на цілий жилий будинок АДРЕСА_1,загальною вартістю 9599 грн.-не зареєстроване.

   Згідно вимог ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

   Відповідно до п.а,б, ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.15.1998 року)" - положення ст.17,18 Закону " Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введенню в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні, а згідно ст.126 ЦК УРСР такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються час перебування на дійсній військовій строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двора визначаеться, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

  Враховуючи наведене станом на 15 квітня 1991 р. чоловік заявниці не втратив свого права на власність колгоспного двору,що підтверджуеться записами в господарських книгах Пилиповицької с)ради Радомишльського району.

  Відповідно до положень ст.ст.100,101 ЦК України(в редакції 1963 року) громодяни  могли мати у власності житловий будинок,причому глава 10 "Особиста власність" цього ж кодексу не пов"язувала наявність такого права з його обов"зковою державною реєстрацією. Згідно довідки Пилиповицької сільської Ради,власником спірного володіння був спадкодавець.

  Приймаючи до уваги викладене та те, що іншим шляхом права заявника на спадкове майно захистити неможливо суд встановлює факт володіння житловим будинком як власним.

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 256, 259 ЦПК України, ст.ст.100,101,109, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), п.а, б, ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.15.1998 року)", суд -

                       В И Р І Ш И В :

   Встановити факт,що ОСОБА_3,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1,в АДРЕСА_1,володіла та користувалася цілим жилим будинком АДРЕСА_1 загальною вартістю 9599 гривень,яким вона користувалась та володіла на праві власності з моменту побудови і по день смерті.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.  

Суддя Радомишльського

Районного суду                                  Л.В.Свінцицький.