Справа № 2а –134/10      

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

28 травня 2010 року   Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючої - судді Єзерської І.В.,

секретаря судового засідання Забродської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації (надалі управління праці) про стягнення невиплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, заподіяну здоров’ю особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи, -  

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до управління праці, посилаючись на те, що вона має статус потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи 2 категорії. Позов, з посиланням на ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі – Закон) мотивовано тим, що в 2008 - 2009 р.р. щорічна допомога на оздоровлення останній виплачувалась у значно менших розмірах, ніж передбачено Законом, що призвело до порушення її прав, просить стягнути з відповідача недоплачені кошти в розмірі 4712 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

        Представник відповідача позов не визнала в повному обсязі, з посиланням на Закони України  «Про державний бюджет» на 2008, 2009 роки і на те, що виплати здійснювалися в розмірах бюджетних асигнувань, просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29 жовтня 2007 року (а.с.4).

Позивач, як особа, що має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації. Виплата допомоги проведена позивачу відповідачем з врахуванням обмежень, встановлених  підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та відповідно до ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України  №562 від 12.07.2005 року, а саме по 100 грн.  в 2008 році - в липні місяці, у 2009 році - в вересні місяці (а.с.5). 

Вказані обставини підтверджені письмовими матеріалами справи. 

Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави. 

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено право інвалідів ІІІ групи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі  чотирьох  мінімальних заробітних плат, а інвалідів ІІ групи – п’яти мінімальних заробітних плат. Цією нормою Закону встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. 

Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. 

Відтак, зміни, внесені до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними.   

Відповідно до ст. 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", ч. 2 ст. 152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. 

Проте, суд вважає, що ОСОБА_1  не має права на перерахунок допомоги за 2008 рік, оскільки частина 2 ст. 99 КАС України встановлює річний строк, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

У 2009 році дія  ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась і не змінювалась. 

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 4 ст. 19 Конституції у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.    Згідно ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.     

Таким чином,    при нарахуванні щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення у 2009 році відповідачу слід було виходити лише з вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"     і виплачувати її у розмірах, визначених статтею 48 вказаного Закону. Постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативним актом, а у разі виникнення колізії між її нормами та нормами Закону України   "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосуванню підлягають положення останнього. 

Відтак, відповідач зобов’язаний був виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги. 

З    метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання останнього нарахувати та виплатити   позивачу   щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік відповідно до розмірів, встановлених частиною 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням проведених виплат. 

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з недоотриманих позивачем виплат суд відмовляє, оскільки не уповноважений здійснювати розрахунок допомоги замість органу, на якій такі повноваження покладені законодавством.  

На підставі викладеного, відповідно до ст.8 Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 158 – 163 КАС України, суд, -

постановив:

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

  Стягнути на користь ОСОБА_1 з управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації   заборгованість в сумі 2925 грн. на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В решті позовних вимог відмовити.

На постанову суду, протягом 10 днів з дня її проголошення до Житомирського районного суду може бути подано заяву про її апеляційне оскарження.

    У разі надходження до суду такої заяви, протягом 20 днів після її подання, на постанову суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Житомирський  районний суд.

Суддя