Справа 2-5007-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року м. Мар`їнка
Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Ліпчанського С.М.,
при секретарі: Бахтіяровій Н.В.,
за участю: позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Мар’їнського району Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ВАТ «НАСК «Оранта», про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, спричинених дорожньо-транспортною пригодою, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Мар’їнського районного суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди у розмірі 11 840,80 гривень та суму моральної шкоди у розмірі 5 000,00 гривень, завданих дорожньо-транспортною пригодою; стягнути судові витрати та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу. 18 березня 2010 року від ОСОБА_1 надійшла заява про уточнення позовних вимог, а саме позивач просить стягнути з відповідача суму матеріальної шкоди у розмірі 14 524,59 гривень та моральну шкоду у розмірі 5 000,00 гривень.
13 серпня 2009 року приблизно о 12:00 годині ОСОБА_1, позивач по даній цивільній справі, рухався на належному йому на праві власності транспортному засобу марки «Москвич - АЗЛК-2140» державний номер НОМЕР_2 в м. Мар’їнка по вул. Петровського. В путі руху ОСОБА_1 став свідком падіння велосипедисту, тому зробив термінову, вимушену зупинку для можливого надання медичної допомоги учаснику дорожнього руху. Через невеликий проміжок часу на стоячий автомобіль позивача здійснив наїзд транспортний засіб марки «МАЗ 5335» державний номер 35 49 ЕС під керуванням ОСОБА_3, відповідача по даній справі.
Постановою Мар’їнського районного суду від 8 вересня 2009 року ОСОБА_3 визнано винним за порушення п. 13.1 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України. Згідно вказаної постанови, ОСОБА_3 13 серпня 2009 року в м. Мар’їнка по вул. Петровського керуючи транспортним засобом «МАЗ 5335» д/н НОМЕР_1 в путі руху не обрав безпечну дистанцію та спричинив наїзд на стоячий автомобіль марки «АЗЛК 2140» д/н НОМЕР_2. ОСОБА_3 свою провину у ДТП визнав.
Порушення ПДР України в діях водія ОСОБА_1 та в скоєній дорожньо-транспортній пригоди не вбачається.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки «Москвич - АЗЛК-2140» отримав механічні ушкодження.
Згідно висновку спеціаліста–автотоварознавця № 749-2981 від 18 вересня 2009 року Донецької дирекції НАСК «Оранта» матеріальний збиток, завданий власникові «АЗЛК-2140» держномер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 6 720,84 гривень; вартість відновлювального ремонту, згідно наданої експертом ремонтної калькуляції складає 27 799,10 гривень. Відповідно до наданого суду платіжного доручення № 7165 від 15 грудня 2009 року в порядку страхового відшкодування за договором страхування № ВС 4375464 відкрите акціонерне товариство Національна акціонерне страхова компанія «Оранта» сплатило ОСОБА_1 суму відшкодування у розмірі 5 242,10 гривень . Різницю між сумою визначеної експертом вартості відновлювального ремонту та сумою, відшкодованою страховиком, позивач просить стягнути з відповідача, як особи, яка визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Окрім матеріальної шкоди, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача завдану останнім моральну шкоду, яку позивач оцінює в 5 000,00 гривень мотивуючи це тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було завдано психологічний дискомфорт, нервовий зрив; позивач не міг продовжувати повноцінне життя в зв’язку з позбавленням засобу пересування, що влинуло на реалізацію його життєвих планів.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з’явився, уточнені позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, зокрема зазначив наступне. 13 серпня 2009 року він в м. Марїнка керував належним йому автомобілем, здійснюючи обгін групи велосипедистів, побачивши падіння дівчини, він зупинився на лівій смузі дороги, включивши аварійний сигнал вийшов, разом з іншими пасажирами свого автомобілю для надання допомоги. Через декілька хвилин ОСОБА_1 побачив, що в його автомобіль врізалась вантажна машина, як в подальшому вияснилось автомобілем керував ОСОБА_3 Позивач просить стягнути з відповідача суму матеріальних збитків у розмірі 14 524,59 гривень. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив, що своїми протиправними діями відповідач завдав моральних страждань, які склались внаслідок нервового стресу при баченні наїзду на його автомобіль, психологічних переживань з приводу відновлення автомобілю, душевного дискомфорту щодо позбавлення можливості пересуватися на власному транспортному засобі.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання з’явився, проти позову заперечував.
Представник відповідача ВАТ «НАСК «Оранта» ОСОБА_2 позовні виоги позивача не визнала і суду пояснила, що відповідно до полісу НОМЕР_3 (а.с. 37), страхова компанія перерахувала на користь позивача суму матеріальної шкоди у розмірі 5242,10 грн (а.с.51). Моральна шкода виплачується страховою компанією на підставі рішення суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін, покази свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використанням, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником автомобілю марки «АЗЛК-2140», державний номер НОМЕР_2, відповідач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки «МАЗ 5335» держаний номер НОМЕР_1.
Згідно положень ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. В матеріалах справи є постанова суду по справі № 3-1530/09 від 8 вересня 2009 року, згідно якої в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце в м. Мар’їнка 13 серпня 2009 року визнано винним ОСОБА_3 та піддано адміністративному стягненню. Інших винних осіб не встановлено. З урахуванням зазначеного у позивача ОСОБА_1 є право на захист своїх прав та інтересів шляхом відшкодування збитків або іншім способом відшкодування майнової шкоди.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Згідно дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 18 вересня 2009 року, наданої суду ремонтоної калькуляції № 1435/09 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки «АЗЛК-2140», державний номер НОМЕР_2 складає 27 799,10 гривень, тобто не менший ринкової вартості – 6 720,84 гривень. Положенням статті 1192 ЦК України позивачу ОСОБА_1 надано право на відшкодування розміру збитків, шляхом визначення відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Саме відновлення пошкодженного автомобілю є основою обчислення позивачем збитків.
Відповідно до ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням її майна.
Згідно до ст. 1166 ЦК України матеріальна шкода, спричинена неправомірними діями фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі.
У відповідності до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно до ст. 1167 ЦК України – моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до п. 2 Пленуму ВСУ № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до Постанови пленуму ВСУ від 27 березня 1992 року N 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Різницю між сумою відшкодування, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. А тому позивач ОСОБА_1 має право на захист свого інтересу, як такого, що не суперечить положенням чинного законодавства.
Ухвалюючи рішення суд виходить з положень диспозитивності цивільного законодаства викладені в ст. 11 ЦПК України, а саме в частині зобовязання суду розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Так позивачем надано письмові докази, щодо вартості збитків відновлення пошкодженного автомобілю, а саме заключною калькуляцією встановлено, що ця сума дорівнює 27 799,10 гривень. З урахуванням суми, яка відшкодована страховиком ВАТ НАСК «Оранта» - 5 242,10 гривень, різницю між зазначеними сумами позивач має право стягнути з ОСОБА_3, як винної особи в дорожньо-транспортній пригоді. Не користуючись наданим правом позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнивши свої позовні вимоги, підтримав їх та просить їх задовольнити в меншому розмірі, а саме в сумі 14 524,59 гривень, тому суд, позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог.
Згідно висновку спеціаліста–автотоварознавця № 749-2981 від 18 вересня 2009 року Донецької дирекції НАСК «Оранта» матеріальний збиток, завданий власникові «АЗЛК-2140» держномер НОМЕР_2, в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 6 720,84 гривень; вартість відновлювального ремонту, згідно наданої експертом ремонтної калькуляції складає 27 799,10 гривень. Відповідно до наданого суду платіжного доручення № 7165 від 15 грудня 2009 року в порядку страхового відшкодування за договором страхування № ВС 4375464 відкрите акціонерне товариство Національна акціонерне страхова компанія «Оранта» сплатило ОСОБА_1 суму відшкодування у розмірі 5 242,10 гривень . Різницю між сумою визначеної експертом вартості відновлювального ремонту та сумою, відшкодованою страховиком, суд вважаэ можливою стягнути з відповідача, як особи, яка визнана винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.
Суд вважає за можливе задовольнити позорвні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди частково, виходячи з наступного. Стаття 23 ЦК України передбачає відшкодування моральної шкоди спричинену пошкодженням або знищенням майна фізичної особи. Але разом з тим, суд вважає, що заявлена позивачем сума у 5000 грн. є достойною компенсацією за завдану моральну шкоду.
Суд, звертає увагу що при ухваленні рішенні за данною цивільною справою питання відшкодування позивачу ОСОБА_1 понесених ним судових витрат, витрат на проведення товарозначого дослідження, витрат повязаних з транспортуванням автомобілю (евакуації) не розглядались, оскільки при уточненні позову, позивачем дані вимоги не заявлені та не підтримані.
На підставі ст. ст. 22, 23, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», керуючись ст. ст. 10, 60, 84, 88, 209 ч. 2, ст. 212-215, 218 ЦПК України суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди, спричинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1478,74 грн., 2500 грн. моральної шкоди.
Стягнути з відповідача ВАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 2500 грн. моральної шкоди.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар’їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.М. Ліпчанський