ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2010 р.                                                           Справа № 4/102-10  

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Слободін М.М. , суддя  Шевель О. В.

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився

відповідача –Васильця С.О. за довіреністю б/н від 20.07.10 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3673С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 07.10.2010 у справі № 4/102-10

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Суми

до  ПП "Горівське", с. Миколаївка, Роменський район Сумської області

про стягнення 77010,20 грн.

                                               встановила:

В червні 2010 року ФОП ОСОБА_2 звернувся з позовом до ПП "Горівське", в якому просив суд розірвати  договір підряду  № 2  від 25.01.2008р., укладений між позивачем та відповідачем; стягнути  з відповідача  збитки  у формі  упущеної  вигоди в розмірі  77010,20 грн.,  стягнути   з відповідача  судові  витрати, пов’язані   з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.10.2010 року у справі № 4/102-10 (суддя Лугова Н.П.) позов задоволено частково. Розірвано договір підряду  № 2  від 25.01.2008р., укладений  між ФОП ОСОБА_2 та ПП  “Горівське”. Стягнуто з ПП “Горівське” на користь ФОП ОСОБА_2 85,00  грн. державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 77010,20 грн. збитків  у формі упущеної  вигоди –відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Сумської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 29.11.2010 року вх. № 10363 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 07.10.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача –без задоволення.

Представник позивача у призначене судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 07411786 від 09.11.10 року.

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань (в т.ч. про відкладення розгляду справи), колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності його належного представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 25.01.2008р. між   позивачем та відповідачем  у справі  було  укладено  договір  підряду  № 2, згідно п. 1.1.  якого  виконавець (позивач)  зобов’язався  на свій ризик  виконати роботу по  обробітку   грунту  за завданням  замовника  (відповідача), а замовник  зобов’язався прийняти  та оплатити  виконану  роботу.  Перелік робіт,  дата  початку,  дата завершення виконання робіт,  вартість  робіт та перелік  техніки  за допомогою якої  будуть виконуватись  роботи зазначається  в додатках доданого  договору,  що є  його невід’ємною частиною.

Згідно  п.   1.2.  вищевказаного   договору, позивач мав виконувати роботи  власним  екіпажем  та технікою.

Зокрема, у відповідності  до п. 2.1. зазначеного договору, позивач зобов’язався забезпечити  виконання  робіт, дотримуючись  технологічних  вимог  на площах  вказаних замовником. По закінченню  етапів  виконання  робіт  оформити двосторонній  акт здачі  - приймання  етапів  виконаних  робіт.

Як  вбачається  з додатку   № 1  до договору  № 2  від   25.01.2008р.,  датою початку виконання  робіт є  10.04.2008р., датою завершення  -  10.10.2008р. Загальна  вартість виконаних  робіт складає   159120,00 грн.  

У відповідності  до п.3.1.  договору,  плата  за роботу  виконану   позивачем здійснюється  відповідачем  шляхом  перерахування  на розрахунковий  рахунок  позивача суму зазначену  в акті   виконаних   робіт протягом  10 (десяти) банківських   днів  з моменту  підписання  акту  виконаних   робіт сторонами.

Згідно п. 7.1.  договору,  даний  договір набуває  чинності  з моменту підписання повноважними  представниками  сторін і  діє до 31.12.2010р. Даною  умовою  договору передбачено,  що  дія договору продовжується  до повного  виконання  сторонами своїх зобов’язань за договором.

У відповідності  до матеріалів   справи, на виконання  умов  договору у 2008р.  позивачем було  виконано роботи  на суму  74031,00 грн.  

Вказана сума в повному обсязі сплачена відповідачем.

Нових завдань відповідач позивачу не давав.

Обов’язок продовжувати виконання робіт в 2009 р. та 2010 р. договором не передбачений.

В обґрунтування  позовних  вимог  позивач  посилається на те, що у  відповідності  до п.1.1. договору, відповідач мав  вручити  позивачеві  відповідну заявку про  обсяги, строки та зміст робіт  у  2009 році.

Як зазначає позивач, на початку 2009р. відповідач в усній  формі  повідомив про подальші договірні  відносини  з позивачем, але, як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було укладено ніякого додатку до договору, як того вимагає п. 1.1 договору, в якому б було визначено на 2009 рік роботи, які має виконати позивач.

Статтею  526  ЦК  України передбачено, що зобов’язання має  виконуватись належним чином  відповідно  до умов  договору та цього Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства.

У відповідності  до ст.  629  ЦК  України,  договір  є обов’язковим для виконання  сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно додатку №  1  до договору  від  25.01.2008р. сторони  передбачили сільськогосподарські  роботи  на 2008 рік, визначили  їх  обсяг та вартість.

Відповідно до частини першої і другої статті 837 ЦК України:

- за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу;

- договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Отже, необхідною передумовою виконання підрядником  робіт за договором  підряду  є  наявність відповідного завдання замовника.

Згідно ч.5 ст.203  ЦК України, правочин має  бути спрямований  на реальне  настання   правових  наслідків, що обумовлені ним.                                              

Як вбачається  з матеріалів справи, відповідач не мав наміру продовжувати  в подальшому договірні відносини, завдань позивачу не давав.  

Згідно ч.1 ст.651  ЦК України,  зміна  або розірвання  договору допускається  лише  за згодою сторін, якщо  інше  не встановлено  договором або   законом.   

Матеріали справи свідчать про  взаємну  згоду  на  розірвання договору.

З огляду на вищенаведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду місцевого господарського суду щодо задоволення позовної вимоги в частині розірвання договору підряду  № 2  від 25.01.2008р., укладеного  між сторонами.                

Також, позивач просив стягнути з відповідача збитки  у вигляді  упущеної вигоди  у формі   неотриманого  доходу  по договору  у сумі  77010,20 грн.  

Зокрема, як  вказує позивач, внаслідок  неправомірної  односторонньої   відмови відповідача від подальшого  виконання  умов  договору позивач  поніс  значні  збитки, що сприяло  виникненню  простроченої  заборгованості   перед банками по отриманих  раніше кредитах.     

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З зазначеними нормами кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме, Господарського кодексу України, яким регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання.

Неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною в силу ч. 1 ст. 225 ГК України.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як  свідчать матеріали справи, сторони додатку  до договору, в якому  було б визначено  роботи на 2009  рік , які  має виконати позивач (дату початку  та завершення  виконання  таких  робіт, їх  обсяг, вартість виконуваних робіт, визначена  техніка, якою  мають виконуватися  такі роботи,  а також кількість одиниць такої техніки) не укладали.

Крім того, позивачем  не  надано належних доказів завдання йому  збитків у вигляді упущеної  вигоди  внаслідок неналежного  виконання   відповідачем  умов   договору підряду № 2  від 25.01.2008р.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 77010,20  грн. збитків  у формі упущеної  вигоди.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                   постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від  07.10.2010 року по справі № 4/102-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

         Головуючий суддя                                                              В.Я. Погребняк

                                 суддя                                                             М.М. Слободін  

                                суддя                                                             О.В. Шевель  

Повний текст постанови складено та підписано 08.12.2010 року.