Код суду 0527                                       № 2-11027/10  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

      25 жовтня 2010 року.  Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

у складі:

головуючого    судді                                       Малінова О.С.

при секретарі                       Мараховській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костянтинівському районі Донецької області «про стягнення недоплаченої суми», -

В С Т А Н О В И В :

      17 серпня 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Костянтинівському районі Донецької області про стягнення недоотриманого щомісячного підвищення до пенсії особі, що має статус дитини війни, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є дитиною війни та згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач таку допомогу у 2009-2010 роках їй виплачував у розмірі, меншому ніж передбачено законом. Просила зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити недоотримане підвищення до пенсії за період часу з  01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року, а також  відстрочити сплату судового збору та звільнити від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи до ухвалення рішення у справі.

      Позивачка у судове засідання надала заяву з проханням розглянути справу у її відсутність у зв’язку з неможливістю явитися до суду через стан здоров’я, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

      Представник відповідача у судову засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, та письмові заперечення в яких зазначив, що виплати позивачці проводились відповідно до норм законодавства.

    Суд, з’ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши надані документи і матеріали, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

      Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Костянтинівському районі Донецької області та отримує пенсію за віком.

      Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV (далі Закон № 2195- IV) дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

      Позивачка ОСОБА_1  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто вона є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується копією паспорту, відміткою в пенсійному посвідченні. Тобто на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону. Базою для розрахунку підвищень за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено мінімальну пенсію за віком.

      Статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. При цьому, у частині 2 статті 5 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Але діючими законами України на даний час не визначено спеціального розміру мінімальної пенсії за віком, який повинен застосовуватись щодо положень саме Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

      Частиною другою статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (№ 966-ХІУ від 15.07.1999 року) встановлено, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

      Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

      У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

      Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.

      Отже, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

      В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у Державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

      Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не приймається до уваги.

      Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії у розмірі 30 % саме від мінімальної пенсії за віком, а не будь-якому іншому розмірі, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

      Згідно зі ст.8 Конституції України, Конституція має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

      Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання надбавки до пенсії.  

      Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

      Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити позивачці перерахунок пенсії, розміри виплат позивачці доплати до пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року, з урахуванням дати надходження позову до суду.

    На момент звернення позивачки до суду, нарахування та виплату доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком за періоди з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року відповідачем не здійснено та не надано доказів щодо невідповідності наданого позивачкою розрахунку заборгованості фактичним обставинам справи.

      Суд вважає, що виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 01 серпня 2010 року включно, не відповідають вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і  відповідача слід зобов’язати перерахувати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, за вищевказаний період, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

      На підставі ст. 88 ЦПК України , оскільки рішення ухвалюється на користь позивачки, а відповідач звільнений від сплати судового збору, витрати із сплати судового збору в сумі 51,00 грн. віднести за рахунок держави, та звільнити її від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120,00 грн. у відповідності до ч.3 ст.82 ЦПК України.

      На підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 76, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Костянтинівському районі Донецької області «про стягнення недоплаченої суми» задовольнити.

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Костянтинівському районі Донецької області нарахувати та виплатити   на користь  ОСОБА_1,   я к дитини війни, підвищення до пенсії   у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком  за періоди  з  01 січня 2009 року по 01 серпня 2010 року включно,  з урахуванням фактично виплачених сум.

Витрати із сплати судового збору в сумі 51 (п’ятдесят одна) гривня 00 копійок віднести за рахунок держави.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк дня проголошення рішення або, у разі відсутності сторін у судовому засіданні – протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя