№ 2-411/2010

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

29 листопад 2010 року                                                            смт. Петриківка

    Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючої  судді Іщенко І.М. при секретарі Клисак Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області про визнання відмови пенсійного фонду не чинною та зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

    2 вересня 2010 року ОСОБА_1І звернулася до Петриківського районного суду з  позовом до Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області  про визнання відмови пенсійного фонду не чинною та зобов'язати вчинити дії.

    В позовній заяві позивач зазначила, що вона відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до категорії "діти війни".

    В зв'язку з тим, що рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнані неконституційними положення Законів України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” їй, як дитині війни, Пенсійний фонд повинен нараховувати 30 відсотків до пенсії, а нараховує тільки 10 відсотків.  

    У позові ОСОБА_1 просить суд визнати відмову Пенсійного фонду в перерахуванні пенсії не чинною; зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії їй, як особі що має статус дитини війни, та сплатити недоотримані кошти за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 01.08.2010 року із розрахунку збільшення розміру її пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством на відповідні періоди з нарахуванням компенсації втрати частини доходів на час виплати; зобов'язати відповідача надалі виплачувати їй пенсію зі збільшенням на 30 % мінімальної пенсії за віком як передбачено з ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 295- IV та судові витрати покласти на відповідача.

    ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, в позовній заяві просить розглянути справу без її участі.

    Відповідачем в судове засідання подано заяву про розгляд даної справи без участі їх представника та надано заперечення на позовну заяву.

    В заперечення  на позов було зазначено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області та отримує пенсію за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти на вказані виплати з державного бюджету не виділялись.

    Законодавством України не дано визначення поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону N 2195-ІV.

    Крім того, розмір підвищення до пенсії встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

    Просить суд відмовити в позові.

    Суд вважає можливим  розглядати справу в порядку письмового провадження.

    Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Позивач відноситься до соціальної категорії - «дитина війни», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України, що підтверджується матеріалами справи: довідкою Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с. 6), пенсійним посвідченням ОСОБА_1 (а.с. 76) та визнається відповідачем у відповіді від 18.10.2010 року  № М-278 (а.с. 19-20).

    Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

    Зупинення дії статті 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

    Отже, з 09.07.2007р. відновлено право на нарахування підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, яким було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», визнано такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

    Отже, з 22.05.2008р. відновлено право на нарахування підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

    У відповідності зі статтею 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року N 422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року N 835-VІ та Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010  року за № 2154-VІ зупинення дії статті 6 Закону України N 2195-ІУ на 2009 та 2010 роки передбачено не було.

    Отже, Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області повинно було провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивача згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат, з урахуванням при цьому норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте, жодних дій з цього приводу відповідачем вчинено не було.    

    Абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

    Так, у частині третій статті 28 цього Закону  закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

    Водночас, згідно з пунктом 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. В силу пункту 7 статті 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

    Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління.

    Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

    Обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду за місцем проживання позивача.

    При цьому, в силу статті 7 цього Закону за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

    Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 6 Закону та це не є підставою для обмеження державної соціальної допомоги, встановленої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Правовий статус дітей війни і основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-ІV.

    Державна соціальна гарантія - встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

    У відповідності з пунктом 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує: правовий акт, який має вищу юридичну силу.

    Таким чином, дії відповідача є неправомірними і Управління Пенсійного фонду в Петриківському районі як орган державної влади повинен виконувати вимоги зазначених законів.

    Суд вважає за можливе не застосовувати положення ст. 100 КАС України, оскільки приходить до висновку, що позивач звернувся до місцевого загального суду з позовною заявою 02.09.2010 року, тобто фактично в межах строку, визначеного Цивільним процесуальним кодексом України, яка не була розглянута у зв'язку з ухваленням Конституційним Судом України Рішення від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами», що є поважною причиною пропуску строку звернення до адміністративного суду щодо недоотримання суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 14 серпня 2010 року, з урахуванням при цьому норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

    Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів на час виплати, вони задоволенню не підлягають, оскільки суми, які просить стягнути позивач, з державного бюджету не перераховувались безпосередньо для подальшої виплати ОСОБА_1, тому в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

    Керуючись ч.2 ст. 152 Конституції України,  ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року, ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року, ст. 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року,  ст. 58, п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року, пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року,  Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010  року, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року, статтями 41, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області про визнання відмови пенсійного фонду не чинною та зобов'язати вчинити дії, задовольнити частково.

    Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області  щодо відмови проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності  до ст. 6 Закону України “Про соціальних захист дітей війни” за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року неправомірними.

    Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року з урахуванням підвищення в розмірі 30  відсотків мінімальної пенсії за віком  відповідно  зі ст. 6 Закону України « Про соціальних захист дітей війни» та  відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період.

    Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 понесені нею документально підтверджені судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги через Петриківський районний с уд.

Суддя                                                                                              Іщенко І.М.