Справа № 1-193/07

ВИРОК

іменем   України

16 квітня 2007 року       Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого - судді                                                                -   Стеблини А.В.

при секретарі                                                                           -  Курч Н.М., Горбик Н.А.

з участю прокурора                                                                -   Левченко А.В., Шахова А.В.

потерпілого                                                                             -   ОСОБА_8

адвоката                                                                                   -   ОСОБА_11

розглянувши   у   відкритому    судовому     засіданні,    в   залі    суду    в    м.

Чернігові, справу  за  обвинуваченнямОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше судимого: 1) 31.05.1989 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст.ст. 118 ч. 2, 206 ч. 2, 81 ч. 3, 42 КК України, 1960р. до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 02.12.1996 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст.ст. 196-1 ч. 2, 44 КК України, 1960р. до 8 місяців 7 днів позбавлення волі; 3)26.12.1997 року Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ст.ст. 101 ч. 1, 140 ч. З, 42 КК України, 1960р. до 5 років позбавлення волі; звільненого 09.04.2002 року з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, -у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

ОСОБА_2ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженця м. Буринь Сумської області, вірменина, громадянина

 

2

України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має неповнолітнього сина-ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3народження, раніше судимого: 1) 07.05.1991 року Буринським районним судом Сумської області за ст. 206 ч. 2 КК України, 1960р. до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 2) 09.08.1993 року Буринським районним судом Сумської області за ст. 196-1 ч. 1 КК України, 1960р. до 2 років виправних робіт; 3) 24.01.1994 року Буринським районним судом Сумської області за ст. 196 ч. 1 КК України, 1960р. до 1 року 1 місяцю 21 дню позбавлення волі; 4) 14.11.1994 року Харківським районним судом Харківської області за ст.ст. 229-1 ч. 1, 229 ч. 1 КК України, 1960р. до 1 року 6 місяців позбавлення волі; 5) 21.07.1997 року Буринським районним судом Сумської області за ст.ст. 81 ч. 3, 196-1 ч. 1 КК районним судом позбавлення волі;

6)  25.12.2000 року Буринським районним

судом Сумської області за ст. 229-6 ч. 2

КК України до 2 років позбавлення волі;

7)  28.02.2003 року Буринським районним

судом Сумської області за ст. 185 ч. 2 КК

України до 3 років обмеження волі,

звільнений 11.08.2004 року

умовно-достроково на 1 рік 4 місяця,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2-у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

встановив:

26.11.2006 року, у вечірній час, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Боженко», що розташована по пр-ту Миру м. Чернігова, застосовуючи насильство до ОСОБА_4, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, а саме нанесли удари кулаками по голові та по корпусу, заподіявши останньому фізичний біль, відкрито заволоділи курткою вартістю 250 грн., в якій знаходились: гаманець вартістю 25 грн., 201 грн., телефонна картка, вартістю 12 грн., капелюхом, вартістю 40 грн., а всього майном на загальну суму 528 грн., що належать ОСОБА_4

 

3

Будучи допитаним у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину за пред'явленим обвинуваченням по ст. 186 ч. 2 КК України не визнав та показав, що 26.11.2006 року, приблизно о 23 год., він разом з ОСОБА_2 проходили біля зупинки громадського транспорту „Боженко". Наближаючись до вказаної зупинки, він зупинився, щоб заправитись, а ОСОБА_2 пішов далі. Коли він підійшов до зупинки, то побачив там потерпілого, який лежав на лавочці. Поряд з потерпілим знаходився ОСОБА_2 і у того в руках була куртка, яку він підняв з лавочки. На зупинці лежала пачка цигарок. Він не знав, чиї то були цигарки і забрав їх собі. Потім, ОСОБА_2 пішов з курткою в напрямку дев'ятиповерхового будинку. В цей час з'явився патрульний автомобіль міліції і ОСОБА_2 став тікати, а він залишився на місці, оскільки не відчував за собою ніякої вини. На тому ж місці його відразу затримали працівники міліції, які згодом привели туди і ОСОБА_2 В подальшому їх доставили до міського відділу міліції. Потерпілого він не бив і нічого не викрадав, за виключенням пачки цигарок, які підняв на зупинці.

Будучи допитаним у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2, свою вину за пред'явленим обвинуваченням по ст. 186 ч. 2 КК України визнав частково та показав, що 26.11.2006 року, приблизно о 22 год. ЗО хв., коли він разом з ОСОБА_1 проходили повз зупинку громадського транспорту "Боженко", то побачили потерпілого, який лежав на лавочці. Спочатку до потерпілого підійшов він, а потім ОСОБА_1 Він трохи штовхнув потерпілого, щоб дізнатися, чи той живий. На лавочці поряд з потерпілим знаходилась куртка. Він взяв куртку і пішов з зупинки. Побачивши патрульний автомобіль міліції він став тікати і по дорозі викинув куртку. Коли його затримали працівники міліції і підвели до потерпілого, то той сказав, що вони його побили і забрали речі. В подальшому їх було доставлено до міського відділу міліції. Вину визнає частково, оскільки потерпілого не бив і попередньої домовленості з ОСОБА_1 на викрадення куртки у нього не було.

Крім свідчень підсудних, не дивлячись на часткове визнання своєї вини підсудним ОСОБА_2 та повне її заперечення підсудним ОСОБА_1, їх вина у вчиненні описаного вище злочину повністю підтверджується зібраними по справі та перевіреними судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_4 у суді показав, що 26.11.2006 року у вечірній час, він повертався від свого брата, де випив приблизно 300 гамів горілки. Брат його провів до зупинки громадського транспорту «Україна», де посадив на тролейбус і він поїхав додому. На зупинці громадського транспорту «Боженко» підсудні за рукав вивели його з тролейбусу і стали його бити. Підсудний ОСОБА_2 вдарив його рукою в ліву частину голови, від чого він опинився на лавочці, після чого ОСОБА_1 наніс йому удар ногою. Коли він прийшов до тями, то куртки на ньому вже не було. Подивившись навколо, він нікого не побачив і пішов в сторону вул. 50 років СРСР. Потім, до нього під'їхали працівники міліції і поцікавились, чи його розділи. Відповівши, що так, працівники міліції підвезли його до підсудних, де він побачив в руках ОСОБА_2 свою куртку. На місці він розповів працівникам міліції, що у нього пропав гаманець з грошима. Після цього, їх всіх доставили до міськвідділу міліції. Заявлений по справі позов про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди підтримує і просить його задовольнити.

 

4

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні показав, що 26.11.2006 року він з іншими працівниками міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 несли службу по охороні громадського порядку. Під час патрулювання по п-ту Миру на зупинці громадського транспорту вул.. Боженко приблизно о 23 год. 30 хв., вони побачили трьох чоловіків один з яких лежав на лавочці. Розвернувшись біля СШ №11, вони повернулись на зупинку «Боженка», від якої відходили на той час двоє чоловіків, однин з яких тримав під рукою куртку. Куртка була у ОСОБА_2 Побачивши, що потерпілий сидить без куртки, вони почали переслідувати підсудних. ОСОБА_2 став тікати, а ОСОБА_1 йшов повільним шагом. Вони затримали підсудних. Куртка потерпілого знаходилась у ОСОБА_2 В їх присутності потерпілий розповів, що підсудні зняли з нього куртку. Про викрадення 200 доларів США потерпілий їм нічого не казав. Потім, для подальшого з'ясування всіх обставин вони потерпілого та підсудного доставили до міськвідділу внутрішніх справ.

Відповідно до оголошеного у суді протоколу допита свідка ОСОБА_6, той дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_5 (а.с. 49)

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що потерпілий ОСОБА_4 є його рідним братом. 27.11.2006 року йому подзвонив його брат ОСОБА_4 і вони домовились з ним поїхати купити колеса на автомобіль ГАЗ «2100». З цією метою, приблизно о 17 год., брат приїхав до нього додому, але придбати колеса їм не вдалося. Оскільки в цей день у його дружини був день народження, вони на двох випили пляшку горілки. Приблизно о 19 год. він пішов проводжати брата додому. Дійшовши до зупинки громадського транспорту «Україна», він посадив брата на тролейбус маршруту № 2, щоб той прямо доїхав до своєї зупинки. Про те, що брата в той день пограбували він дізнався від нього самого.

Допитаний у суді свідок ОСОБА_9 показав, що 12.02.2007 року, він разом з своєю дівчиною ОСОБА_10на прохання працівників міліції приймав участь в якості понятого при відтворенні обстановки та обставин події за участю підсудного ОСОБА_1 В його присутності ОСОБА_1 розповів та на місці показав про обставини пограбування потерпілого. При цьому, слідчим був складений протокол, де всі присутні поставили свої підписи.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні дала показання, аналогічні показання свідка ОСОБА_9

Вина підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також підтверджується і іншими дослідженими у судовому засіданні доказами:

-    протоколом усної заяви ОСОБА_4 від 27.11.2006 року про викрадення

у нього майна (а.с. 2);

протоколом особистого  огляду від 27.11.2006 року,  згідно якого у ОСОБА_1 були вилучені цигарки, які належать потерпілому (а.с. 11);

·       очною ставкою між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 27.11.2006 року, в ході якої вони розповіли про обставини пограбування потерпілого (а.с. 33)

очною ставкою між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 29.11.2006 року, в ході якої ОСОБА_4 розповів про участь ОСОБА_2 в його пограбуванні (а.с. 41);

 

5

·        очною ставкою між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 29.11.2006 року, в ході якої ОСОБА_4 розповів про участь ОСОБА_1 в його пограбуванні (а.с. 42);

·        протоколом відтворення обстановки та обставин події від 12.02.2007 року за участю ОСОБА_1, в ході якого той на місці показав та розповів про обставини пограбування ОСОБА_4 (а.с. 137-140).

Аналізуючи свідчення потерпілого ОСОБА_4, щодо викрадення підсудними у нього 200 доларів США, суд ставиться до них критично, оскільки вони є не послідовні і об'єктивно ні чим не підтверджуються, тому вказані вище гроші підлягають виключенню з обвинувачення підсудних.

Оцінюючи зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що інкриміноване підсудному ОСОБА_1 діяння повністю доведено приведеними вище доказами і правильно кваліфіковано за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж, тобто умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Оцінюючи зібрані по справі та перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що інкриміноване підсудному ОСОБА_2 діяння повністю доведено приведеними вище доказами і правильно кваліфіковано за ст. 186 ч. 2 КК України, як грабіж, тобто умисні дії, що виразилися у відкритому викраденні чужого майна, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_1 суд визнає виключно позитивні характеристики з місця проживання та роботи, а також, наявність у нього батька похилого віка, який є інвалідом 2 групи.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставиною, що пом'якшує покарання підсудного ОСОБА_2 суд визнає щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, що є тяжким, особу підсудного, його попередні судимості, відсутність даних про притягнення до адміністративної відповідальності, його вік, сімейний стан та стан здоров'я, обставини, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують таке покарання, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе необхідне призначити більш м'яке покарання, ніж передбачено законом.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, що є тяжким, особу підсудного, його попередні судимості, відсутність даних про притягнення до адміністративної відповідальності, його вік, сімейний стан та стан здоров'я, відсутність обставин, які обтяжують покарання, у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне призначити покарання пов'язане з позбавленням волі, в межах санкції статті інкримінованого йому злочину.

 

6

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази - викрадене майно, підлягає поверненню власнику.

Позов потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню частково, в межах доведеності вини підсудних.

Враховуючи, що потерпілому завдана шкода не майнового характеру, його позов про відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України у вигляді двох років позбавлення волі.

ОСОБА_2визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити взяття під варту, з подальшим їх триманням у слідчому ізоляторі.

Строк покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обчислювати з 27.11.2006 року, тобто з моменту їх фактичного затримання.

Стягнути солідарно зОСОБА_1 та ОСОБА_2на користь ОСОБА_4277 грн. у відшкодування матеріальних збитків.

Стягнути зОСОБА_1 на користь ОСОБА_4750 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_4750 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Речові докази - пачку цигарок „Оптима-легка" та куртку передати ОСОБА_4

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженими, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії вироку.