Судове рішення #1244821
Справа №1-34/07

Справа №1-34/07

ПОСТАНОВА

25 січня 2007 року                                                       Деснянський районний суд м.

Чернігова в складі

головуючого - судді                                                                     - Стеблини А.В.

при секретарі                                                                                - Курч Н.М.

з участю прокурора                                                                     - Шахова А.В.

адвоката                                                                                       - ОСОБА_3, ОСОБА_4

потерпілих                                                                                    - ОСОБА_5, ОСОБА_6

законних представників                                                              - ОСОБА_7, ОСОБА_8

розглянувши   у   відкритому  судовому   засіданні   в  залі   суду   в   м.

Чернігові   справу    за обвинуваченням     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженки м. Чернігова, українки, громадянки України, з базовою вищою освітою, не заміжньої, студентки Чернігівського державного педагогічного університету, раніше не судимої, проживаючої за адресою:АДРЕСА_1, -у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 304 КК України, -

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, учня 10 класу середньої загальноосвітньої школи № 27 м. Чернігова, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2-у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Органами досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 02.08.2006 року, у вечірній час, ОСОБА_1 знаходячись біля АДРЕСА_3, достовірно знаючи про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2народження є неповнолітнім, втягнула його у злочинну діяльність. Після чого, в цей же день, ОСОБА_1 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_2, з метою заволодіння чужим майном, прибули до під'їзду АДРЕСА_3, де з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я малолітньої ОСОБА_6, 03.09.1996 року народження, відкрито заволоділи мобільним телефоном „Nokia 7260" вартістю 650 грн. та сім-картою оператора мобільного зв'язку „ЮМС" вартістю 25 грн., а всього на загальну суму 675 грн., що належить ОСОБА_5

За сукупністю злочинів дії ОСОБА_1 кваліфіковано по ст.ст. 186 ч. 2, 304 КК України.

Дії ОСОБА_2 за даним обвинуваченням кваліфіковано по ст. 186 ч. 2 КК України.

У судовому засіданні адвокат підсудного ОСОБА_2 заявив клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, мотивуючи це тим, що під час судового розгляду справи було встановлено неповноту та неправильність досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні.

Суд, вислухавши думку прокурора, законних представників, адвоката, підсудних та дослідивши всі надані докази по справі, приходить до висновку, що заявлене адвокатом клопотання підлягає задоволенню, оскільки органом досудового слідства при розслідуванні справи допущена суттєва неповнота, однобічність та неправильність такого слідства, які не можливо усунути в ході судового розгляду, оскільки це потребує не лише виконання процесуальних рішень, які віднесені до компетенції органів досудового слідства, а й винесення відповідних процесуальних актів органу досудового слідства та прокурора. Судом же досліджені всі обставини по справі, у тому обсязі доказів, які було надано суду, в тому числі і учасниками судового розгляду безпосередньо в такому, при чому суд не знаходить можливим шляхом судового доручення перевірити і уточнити фактичні дані, одержані в ході судового слідства.

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину за пред'явленим обвинуваченням визнала фактично частково та показала, що попередньої домовленості з ОСОБА_2 на викрадення мобільного телефону у них не було. Крім того, з її боку ніяких погроз застосування насильства до ОСОБА_6 не було, та сама передала їй мобільний телефон. Зі слів ОСОБА_6та ОСОБА_5їй стало відомо, що ті знайшли мобільний телефон і щоб з'ясувати це, ОСОБА_2 в її присутності говорив, що викличе міліцію і вони розберуться, звідки у них взявся той мобільний телефон.

Підсудний ОСОБА_2 у суді свою вину не визнав та пояснив, що від хлопців у дворі він дізнався, що дівчата знайшли мобільний телефон. Так як дівчата не змогли пояснити, де вони взяли телефон, то він, перебуваючи в під'їзді разом з ОСОБА_1 та іншими хлопцями, сказав, що викличе міліцію і та у всьому розбереться. Ніяких погроз відносно дівчат він не висловлював, ОСОБА_6 сама передала телефон ОСОБА_1.

В своїх свідченнях у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 фактично підтвердила свідчення підсудних стосовно того, що ніяких погроз відносно неї та ОСОБА_5, крім висловлення ОСОБА_2 про виклик міліції, не було. Крім

 

3

того, вона та ОСОБА_5 дійсно казали, що знайшли мобільний телефон. ОСОБА_1 у неї телефон не забирала, а вона сама на її прохання його дала підсудній.

Таким чином, у судовому засіданні не встановлено, що з боку підсудних були реальні погрози застосування до потерпілих насильства, що не є небезпечним для їх життя та здоров'я. Також, в обвинуваченні підсудних не вказано, які саме погрози застосування насильства були відносно потерпілих з їх боку і в чому вони полягали. Висловлювання ОСОБА_2 стосовно виклику міліції не може розцінюватися, як погрози, що тягнуть за собою склад злочину, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України. Підсудні були впевнені, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знайшли мобільний телефон. Про це їм говорила потерпіла ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Суд вважає, що досудовим слідством передчасно прийнято рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_9, оскільки не повністю з'ясовані обставини його участі у викрадені мобільного телефону. Так, в своїх первісних поясненнях (а.с. 7) та протоколу допиту в якості свідка (а.с. 18-19) ОСОБА_6 прямо вказує на те, що саме ОСОБА_9 вимагав у неї мобільний телефон та виривав його з її рук. В постанові про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_9 (а.с. 67) вказаним вище обставинам досудовим слідством не дана належна правова оцінка.

Досудовим слідством не надано доказів в підтвердження того, що між підсудними ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була попередня домовленість на заволодіння мобільним телефоном, як зазначено в їх обвинуваченні.

Крім того, досудове слідство проводилось з порушенням вимог ст. 168 КПК України, а саме проведення допиту свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10. та ОСОБА_11, які не досягли чотирнадцяти років, без участі педагога, що позбавляє суд визнати їх свідчення належними доказами по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 273, 281 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 186 ч. 2, 304 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України направити прокурору м. Чернігова для організації проведення додаткового розслідування.

На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом семи діб з дня її винесення.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація