Справа  № 2-941

                                                                                                                                             2007  рік

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

       05 червня 2007    року                                                                         Ялтинський міський суд Криму

у складі судді  :                                                       ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ  Г.С.

при секретарі  :                                                        КОНОНОВОЇ Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, за участю третьої особи: управління житлово - комунального господарства Гаспринської селищної Ради про стягнення матеріального збитку і моральної шкоди,

 

В С Т А Н О В И В :

 

            Позивач звернувся до суду з позовом, уточнивши вимоги якого просить суд зобов'язати відповідачку повернути квартиру № АДРЕСА_1міста Ялта шляхом звільнення її від майна ОСОБА_2і передачі ключів; стягнути з відповідачки моральну шкоду в сумі 10000 гривень; зобов'язати її не чинити перешкоди у володінні ним спірною квартирою, а також стягнути судові витрати у вигляді судового збору і витрат на інформаційно - технічне забезпечення справи.

            Вимоги мотивує тим, що він є власником квартири № АДРЕСА_1міста Ялта. У 1998 році він виїхав з квартири і не проживав в ній до 2004 року, а коли повернувся і вирішив продовжити проживання в квартирі то побачив, що вона зайнята відповідачкою, яка проживає в квартирі, розташованій поверхом нижче. На його вимогу звільнити квартиру  і надати ключ від вхідних дверей, вона відповіла відмовою, мотивуючи тим, що провела в квартирі ремонт за свої кошти, і стала пропонувати  придбати в нього квартиру на невигідних для нього умовах. Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивує тим, що він з 2004 року позбавлений можливості проживати в квартирі, що йому належить, що важко позначилося на стані його здоров'я, завдало душевні страждання і переживання, розмір яких він оцінює в 10000 гривень.

            Представник відповідачки позовні вимоги не визнала, пояснивши в суді, що відповідач за час проживання в спірній квартирі вів асоціальний спосіб життя, довів квартиру до непридатного для проживання стану, а потім залишив її, виїхавши в невідомому напрямку. Відповідачка, для збереження власної квартири, розташованої поверхом нижче, вимушена була провести в квартирі ОСОБА_1ремонтні роботи, поставити вікна і двері, які в ній відсутні, і закрила її на ключ, щоб не допустити проникнення сторонніх осіб. Стверджує, що спірну квартиру відповідачка не займає, своє майно в ній не зберігає і, хоча і має ключ від квартири ОСОБА_1, перешкод в проживанні  в ній йому не чинить, оскільки особисто він до неї з проханням дати йому ключ ніколи не звертався, а підходили сторонні особи, пускати в квартиру яких вона побоялася.

            Відповідачкою пред'явлена зустрічна позовна заява, уточнивши вимоги якої вона просить суд стягнути з ОСОБА_1на її користь матеріальний збиток в сумі 11732 гривни, витрати на лікарські засоби в сумі 650,80 гривень, моральну шкоду в сумі 15000 гривень і судові витрати у вигляді судового збору, витрат на інформаційно - технічне забезпечення справи і оплати за проведення експертизи.

            Вимоги мотивує тим, що вона є власницею квартири № АДРЕСА_1міста Ялта. Відповідач, що проживає поверхом вище, в квартирі № 8, в 1998 році виїхав  з своєї квартири, залишивши її в непридатному для проживання стані, відкритою для проникнення сторонніх осіб внаслідок відсутності дверей і вікон, внаслідок чого в ній поселилися особи без певного місця проживання, ще більше погіршуючи її стан. Нею були вжити заходи щодо розшуку відповідача, вона зверталася до міліції і управління житлового господарства, що ніякого результату не дало. Не розшукавши власника житла, вона вимушена  була вжити заходи для охорони квартири ОСОБА_1від сторонніх осіб, встановивши двері і вікна і виробити в ній невідкладні ремонтні роботи, оскільки проживання в безпосередній близькості від даної квартири було неможливим і небезпечним. Згідно висновку експертизи, вартість вироблених нею ремонтно - відновних робіт склала 11732 гривни. Також просить стягнути з відповідача моральну шкоду, яку мотивує тим, що вона є людиною похилого віку, вимушена була завдавати додаткових зусиль для боротьби за збереження своєї та чужої власності, що відобразилося на її стані здоров'я. Крім того, з 2005 року до неї почали приходити сторонні особи нібито від ОСОБА_1, які їй загрожували і вимагали відкрити їм квартиру. В результаті їх відвідувань, вона потрапила до лікарні, де нею було витрачено 650,80 гривень на придбання лікарських засобів.

            Представники відповідача позовні вимоги не визнали з тих підстав, що ОСОБА_2 не зобов'язана здійснювати ремонтні роботи в квартирі ОСОБА_1, а повинна була звернутися з претензіями до балансоутримувача будинку, який є відповідальним за збереження державного житлового фонду. Крім того, вважає, що вироблені нею ремонтні роботи є капітальними, а не адекватними припиненню проникнення сторонніх осіб в спірну квартиру, на необхідність чого вказує позивачка, як на підставу виконаного  нею ремонту. Вимоги про відшкодування моральної шкоди, а також витрат на лікарські засоби також не визнають, вважають невстановленим причинний зв'язок між діями відповідача і понесеними ОСОБА_2стражданнями і витратами.

            Представник третьої особи управління житлового господарства Гаспринської селищної Ради в судове засідання не з'явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не представив.

            Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вислухавши показання свідка, вважає, що позови ОСОБА_1і ОСОБА_2підлягають частковому задоволенню.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1є власником квартири № АДРЕСА_1міста Ялта, на підставі договору міни квартир від 04 листопада 1995 року (а.с. 16-17) . Відповідачка ОСОБА_2 проживає в квартирі № 4 вказаного будинку, розташованої поверхом нижче.

Згідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності непорушне.

Згідно ст. 48 Закону України «Про власність», власник має право вимагати усунення будь-яких порушень його права власності.

            Змістом права власності, згідно ст. 317 ЦК України, є приналежність власнику права володіння, користування і розпорядження своїм майном.

            Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

            Як пояснила в судовому засіданні представник відповідача, в даний час квартира позивача закрита ОСОБА_2на ключ, який зберігатися в неї і вільного доступу в неї ОСОБА_1не має.

            Дана обставина також підтверджується і постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 14 грудня 2006 року, по якій була проведена перевірка за заявою ОСОБА_1і встановлено, що ОСОБА_2на вхідних дверях його квартири встановлений замок, оскільки вона має намір вирішити питання про придбання його квартири або компенсації за проведений нею ремонт (а.с. 10).

            Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1позбавлений в результаті дій відповідачки можливості користуватися і розпоряджатися своїм майном, а тому його позов в частині усунення перешкод в користуванні квартирою і її поверненні йому є обґрунтованим і підлягаючим задоволенню.

            Разом з тим, позов ОСОБА_2в частині стягнення витрат на проведення ремонтних робіт також слід задовольнити з наступних підстав.

            Згідно ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності житловий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його збереження, проводити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію.

Як пояснили в судовому засіданні сторони, в 1998 році ОСОБА_1виїхав з своєї квартири, не повідомивши будь-кому, у тому числі і сусідам своєї нової адреси місця перебування і до 2004 року в квартирі не з'являвся. Дана обставина підтверджується також і копією його паспорта, з якої слідує, що він зареєструвався по спірній квартирі тільки 23 грудня 2004 року (а.с. 93-94).

            Залишена ним квартира знаходилася в непридатному для проживання стані, що підтверджується актом, складеним сусідами від 20 січня 1999 року, з якого виходить, що в квартирі відсутні  вікна, і двері, внаслідок чого в неї був відкритий вільний доступ сторонніх осіб (а.с. 34). З даного акту видно, що квартира знаходилася настільки в жахливому стані, що проживання було неможливим не тільки в ній, але й по сусідству. У судовому засіданні був допитаний у якості свідка один з осіб, що складали даний акт - ОСОБА_3, який дані обставини підтвердив. Не вірити показанням цього свідка, що проживає в квартирі, розташованій напроти спірної, у суду немає підстав. Ті ж факти  встановлені і постановою про відмову у порушенні кримінальної справи (а.с. 10).

            Таким чином, ОСОБА_1, який є власником квартири, залишив її в непридатному для проживання стані, без нагляду більш ніж на шість років, протягом яких не повідомляв про себе яких-небудь відомостей і не виказував наміру повернутися в квартиру. ОСОБА_2, проживаюча в квартирі, розташованій поверхом нижче спірною, після безуспішних спроб розшукати власника житла, не знаючи про його долю, а також чи повернеться він коли-небудь назад, вимушена була, для нормального проживання в своїй квартирі, провести ремонт в квартирі ОСОБА_1.

            Згідно висновку будівельно - технічної експертизи, проведеної по справі, вартість ремонтних робіт склала 11732 гривень (а.с. 59-79).

            Суд вважає, що дані витрати були вимушено понесені ОСОБА_2в результаті недбалого і безладного відношення ОСОБА_1до своєї власності, а тому її вимоги про стягнення даної суми з відповідача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

            Що стосується позовів ОСОБА_1і ОСОБА_2в частині стягнення моральної шкоди, то в цій частині слід відмовити.

            За змістом статті 1167 ЦК України, для покладання відповідальності на особу, що завдала шкоду, необхідна сукупність чотирьох умов, а саме: наявність шкоди; протиправність дій особи, що завдала шкоду; причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, що завдала шкоду і шкодою; вини в спричиненні шкоди. Відсутність хоча б однієї з умов виключає можливість для покладання відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди.

            Суд вважає, що в даному випадку сторонами не надано достатніх даних про наявність самої моральної шкоди: ОСОБА_1протягом шести років не потребував проживання в своїй квартирі, яка до того ж була для цього непридатна, не мала елементарних зручностей, а тому той факт, що ОСОБА_2 не вручила йому ключі від квартири, в яку вклала значні засоби, по його першій вимозі, не свідчить про те, що він був позбавлений в результаті її дій житлових зручностей, що завдало йому моральні страждання; ОСОБА_2 ж, в свою чергу, вкладала засоби в чужу власність, хоча й вимушено, але в добровільному порядку. Доказів того, що з боку ОСОБА_1або уповноважених ним представників до неї застосовувалися які-небудь загрози, нею суду також не представлено, як і достовірних відомостей того, що саме в результаті дії ОСОБА_1, вона потрапила до лікарні, де нею була витрачена саме сума у розмірі 650,80 гривень на лікарські засоби. ОСОБА_2 є достатньо літньою людиною (70 років), і в цьому віці проблеми із здоров'ям не обов'язково є слідством чиїх - небудь неправомірних дій.

Оскільки позов ОСОБА_2в частині стягнення матеріального збитку підлягає задоволенню, на її користь також підлягають стягненню витрати на проведення експертизи в сумі 650 гривень і судовий збір, сплачений по матеріальній вимозі в сумі 117 гривень.

 

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про власність», ст. ст. 317, 391, 1166, 1167 ЦК України, ст. 151 ЖК України,  ст.ст.10,60,61209,212,213,215,218 ЦПК  України, суд

 

В И Р І Ш И В :

 

            Позов ОСОБА_1- задовольнити частково.

 

            Зобов'язати ОСОБА_2повернути ОСОБА_1квартиру № АДРЕСА_1міста Ялта і зобов'язати її не чинити перешкод ОСОБА_1в користуванні цією квартирою.

 

            В інший частині позову відмовити.

 

            Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2витрати на проведення ремонтних робіт в сумі 11732 гривни, витрати за проведення експертизи в сумі 650 гривень і судовий збір в сумі 117 гривень, а всього - 12499 (дванадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) гривень.

 

            В інший частині позову - відмовити.

 

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.

 

 

 

Суддя: