САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 2-а-1581/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2010 року Суддя Самарського районного суду м. Дніпропетровська Румянцев О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,  -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2010 року Позивач ОСОБА_1 звернулась до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії.

          В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те,  що  має статус «дитини війни», тому має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, на щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком, яка йому виплачується не в повному обсязі. Крім того, позивач посилається на Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, яким було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», що обмежили розмір соціальних виплат.

    ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, до початку судового засідання подала до суду клопотання із проханням розглядати справу за її відсутності, в якому підтримала позов у повному обсязі та просила задовольнити позовні вимоги.  

            Представник відповідача в судове засідання не з’явилась, до початку розгляду справи надала свої письмові заперечення проти позову, де посилалась на ті підстави,  що мінімальний розмір пенсії за віком, який визначається відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, у випадку підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовуватись не може, оскільки застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».    

Враховуючи наявність клопотань позивача та відповідача про розгляд справи у їх відсутність, суд, у відповідності до ч.3 ст.122 КАС України, розглядає справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

          ОСОБА_1 має статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, в якому проставлено відмітку «дитина війни», та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду Самарського району м. Дніпропетровська.

          Правовий статус дітей війни визначений Законом України «Про соціальний захист дітей війни»  №   2195-IV від 18.11.2004 р.

          Відповідно до статті 6 цього Закону, дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

           Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 09 липня 2007 р. – з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.

З огляду на закріплений статтею 9 КАС України принцип законності при вирішення адміністративної справи, суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність законодавчого врегулювання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, з якого необхідно виходити при здійсненні розрахунку підвищення до пенсії дітям війни. Також, суд не погоджується з позицією відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин мінімального розміру пенсії за віком, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який, згідно ч.3 ст. 28 цього Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з зазначеним Законом, оскільки, у відповідності до ч.7 ст. 9 КАС України, в разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.

  У ст. 95 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

  Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

      Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України.

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який був чинний до винесення Рішення Конституційного Суду України, зокрема, до 09 липня 2007 року. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, тому на період часу до 09 липня 2007 року не поширюється.

             Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою визначалось, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

             Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнанні такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

           Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнання неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

           З урахуванням викладеного, суд проходить до висновку, що в період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року позивач не мав права на перерахунок пенсії, оскільки положення Закону України «Про Державний бюджет України» втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом відповідного Рішення Конституційного Суду України, та набув права на отримання надбавки до пенсії лише з 22 травня 2008 року – з дня ухвалення Рішення Конституційного Суду України.

    У 2009 та 2010 роках зміст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювався та розмір підвищення не корегувався, тому розмір підвищення до пенсії як «Дитині війни» має бути таким як і у 2007-2008 роках.

           Позивачем фактично оскаржується бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті їй як дитині війни, надбавки до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

           Згідно ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративного суду поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

           З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському  районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті позивачу ОСОБА_1, як дитині війни, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 жовтня 2010 року надбавки до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р. (в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

    Крім того, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавки до пенсії, як дитині війни на підставі відповідних правових норм, зазначених у судовому рішенні, тому не проводить розрахунок цих виплат.

    Щодо посилань представника відповідача про пропуск позивачем встановленого ст.99 КАС України строку позовної давності, то суд не може з ними погодитися з наступних підстав.

    Позивач звернулася до суду 03.06.2010 року з позовом в порядку цивільного судочинства, на підставі діючої на той час п.2 ч.1 ст.15 ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691–VI. Тобто на момент подачі позову на спірні правовідносини розповсюджувався строк позовної давності в три роки, встановлений ст.257 ЦК України.

     Рішенням Конституційного Суду України №19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», визнано неконституційними положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року № 1691–VI, у зв’язку з чим справи зазначеної категорії повинні розглядати в порядку адміністративного судочинства, який передбачає строк звернення до суду в 6 місяців.

    Враховуючи той факт, що вказані зміни в чинному законодавстві відбулися з незалежних від позивача обставин та значно звужують її права, суд вважає можливим поновити їй строк звернення до суду.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 102, 122, 160-162, 167  КАС України,  суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська, яка виразилася у не направленні відповідної заяви про збільшення фінансування до головного розпорядника бюджетних коштів, не нарахуванні і не виплаті ОСОБА_1, як дитині війни, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 25.10.2010 року надбавки до пенсії  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р. (в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.

  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, надбавки до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 від 18.11.2004 р. (в редакції Закону від 19.12.2006 р.), в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 25 жовтня 2010 року включно, за виключенням сум, що вже нею отримані.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суд дя                                         О.П.Румянцев