Справа №2-1821/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                 У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 р.     Староміський райсуд м. Вінниці в складі

            судді Шидловського О.В.,

при секретарі Шеванюк О.О.,

за участі позивача ОСОБА_1,

відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

26.10.2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, мотивуючи тим, що відповідачка – його рідна сестра, їх батьками були ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яка перебували у зареєстрованому шлюбі. Під час шлюбу батьки за спільні кошти подружжя побудували будинок АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності від 08.10.1963 р. було видано на ім’я батька ОСОБА_3 Вважає, що згідно ст.ст. 22, 28 Кодексу про шлюб та сім’ю, який діяв у той час, їх мати, як дружина, була власником 1/2 частини майна. Мати померли ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті відкрилась спадщина на 1/2 подружню частину будинковолодіння АДРЕСА_1. Заповіту мати не залишила, її спадкоємцями за законом 1-ї черги були її чоловік – ОСОБА_3, позивач та його сестра – відповідачка. Зауважує, що жоден з них не звертався в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини, однак всі вони відповідно діючого на той час законодавства, вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки проживали і були прописані у будинку разом із спадкодавицею. Вважає, що кожен із них успадкував 1/3 частину спадкового майна (від 1/2 частини домоволодіння), а саме 1/6 частину домоволодіння. Тобто, батько став власником 2/3 частини домоволодіння (1/2 (подружня частка) + 1/6 (спадщина після смерті дружини) = 2/3). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько сторін – ОСОБА_3 Своїм майном батько розпорядився при житті, склавши заповіт на ім’я відповідачки. Оскільки все домоволодіння було оформлено на батька, у позивача виникла необхідність оформити на своє ім’я частки, яку він фактично успадкував після смерті матері. Позивач звернувся з цього приводу в нотаріальну контору, однак отримав відмову у видачі йому свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, яка мотивована відсутністю правовстановлюючого документа на ім’я матері на спадкове майно. Така ситуація спонукали позивача звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав згідно викладених у ньому обставин, просив позов задоволити.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала, заперечила проти його задоволення, зауваживши, що будинковолодіння належало батькові, який за життя склав заповіт на її користь.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, судом встановлено, що сторони у справі – рідні брат і сестра. Їх батьки перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.11.1951 р. (а.с. 7).

Батькові сторін – ОСОБА_3 з 10.10.1963 р. на праві власності належало будинковолодіння АДРЕСА_1 (а.с. 10).    

Згідно нотаріально посвідченого заповіту від 10.03.2005 р. (а.с. 18) ОСОБА_3 заповів усе своє майно дочці – ОСОБА_2 – відповідачці у справі.

Мати  сторін – ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), а батько сторін – ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 8).

Із спадкової справи (а.с. 24-30) на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (матері сторін) вбачається, що позивач ОСОБА_1 17.09.2001 р. подав нотаріусу заяву про те, що спадкове майно, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_4 не прийняв і на нього не претендує (зворот а.с. 26).  

    З довідки Другої вінницької державної нотаріальної контори від 21.10.2010 р. (а.с. 12) вбачається, що згідно п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій видача свідоцтв про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві після перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Оскільки свідоцтво про право приватної власності № 256 від 10.10.1963 р. видано на ім’я померлого ОСОБА_3, видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_1.

У даному випадку спадщина відкрилась до 01.01.2004 р., тому згідно вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

Згідно ст. ст. 548, 549 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Однак, судом встановлено, що позивач протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично не вступав в управління або володіння спадковим майном, заяву в нотконтору про прийняття спадщини не подавав, навпаки, подав в нотконтору заяву від 17.09.2001 р. про те, що спадкове майно, яке залишилось після смерті матері ОСОБА_4 не прийняв і на нього не претендує (зворот а.с. 26).  

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що в задоволенні даного позову слід відмовити. Судові витрати залишити за позивачем.

    Керуючись ст.ст. 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 р.), Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/6 частину домоволодіння в порядку спадкування за законом – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя